Армія Стародавнього Вавилону

Давнє царство

Ополчення

(очолював

фараон або

джаті)

Середнє царство

Армія у складі

ополчення та

професійних

військових

Нове царство

Регулярна армія

Кадрове офіцерство

Експедиційні закони

Поліція

Кіннота

Флот

Піхота Кіннота Флот

Царська гвардія

32

Характеристику суспільно-політичного устрою Індії

слід розпочати із аналізу географічного розташування Ста­родавньої Індії, куди входили території сучасних держав -Індії, Пакистану, Непалу, Бангладешу, Шрі-Ланки. Ото­чена Гімалайськими горами, водами Бенгальської затоки, Індійського океану та Аравійського моря, країна належа­ла до числа найізольованіших держав тодішнього світу.

Індія була заселена ще в сиву давнину. Вчені схильні вважати, що вона була зоною антропогенезу¹. Племена, що складали корінне населення Індії, включали представників усіх чотирьох рас, які спілкувалися майже 900 мовами та діалектами. Вони мали загальну назву дравіди. У північно-західній частині Індостану дравіди заснували кілька силь­них рабовласницьких держав, політико-правова історія яких невідома. Різноманітні джерела дають змогу охарак­теризувати державноправовий розвиток Індії, починаючи з середини II тисячоліття до н. є. — часів вторгнення з північного заходу світлошкірих кочових племен аріїв². Місцеве населення було частково витіснене у малопридатні для проживання регіони, інше — асимільоване з чужин­цями, що наклало свій відбиток на суспільно-політичну організацію держави.

Суспільний устрій Індії сформувався під впливом ідей брахманізму. Соціальне розшарування у Стародавній Індії призвело, однак, не до формування класів (рабовласників і рабів), а до виникнення особливих суспільних груп — варн³.

¹ Антропогенез — процес еволюційного формування фізичного типусучасної людини, який пов'язаний із початком розвитку її трудовоїдіяльності, виникненням мови, культури, релігійних уявлень.

² Арії — союз дев'яти племен, очолюваних правителями — раджа­ми. Припускають, що до вторгнення в Індію вони проживали на тери­торії теперішньої Східної Європи, Поволжжя та Ірану.

³ Слово «варна» означає колір. Ця назва, очевидно, була запровадже­на за доби арійського завоювання Індії, встановивши різке розмежуваняміж завойовниками — першими трьома варнами і шудрами (корінне на­селення): брахмани (жерці, священнослужителі), кшатрй (воїни, пра­вителі), вайшії (землероби, ремісники) та шудри (слуги, прислуга,збіднілі верстви населення). Спочатку відмінності між варнами, особли­во між першими трьома, не були надто виразними, але згодом вони всебільше поглиблюються. Поділ населення на групи освячується релігією,закріплюється правом. Забороняються шлюби між представникамирізних варн, а порушення цього табу призводило до того, що такі особи іїхні діти ставали чандалами — людьми поза суспільством, які позбавля­лися прав, майна, будь-якого соціального чи правового захисту.

3 — 6-1232

33

Отже, варновий поділ суспільства Стародавньої Індії був визначальним у встановленні правового статусу людини. Саме цим соціальна структура Індії відрізнялася від сус­пільного устрою інших стародавньосхіднихрабовласниць­ких країн, де в основі поділу людей був їхній соціально-еко­номічний стан.

З іншого боку, привілейовані варни посідали панівне становище у політичному житті держави. Наприклад, брах­мани не займалися фізичною працею. Світські правителі (раджі) були змушені ділити з ними політичну владу і не могли без погодження з брахманами приймати жодного важливого рішення з питань державного життя. Вони не могли самочинно видавати закони, оскільки законодавчою ініціативою володіли брахманські школи. Закони отриму­вали релігійне освячення, після чого впроваджувалися в життя. Світський правитель лише стежив за їх дотриман­ням і виконанням. Брахмани мали монопольне право тлу­мачити закони, давати поради іншим людям щодо їх дотри­мання та застосування.

Форма правління Стародавньоіндійської держави була монархічною, однак вона не мала деспотичних ознак, при­таманних іншим стародавньосхідним країнам. На чолі дер­жави були раджі, які управляли з участю брахманів. Вони походили із кшатріїв, їхня влада обожнювалася, а будь-який спротив царській волі карався мученицькою смертю. Закони Ману надавали раджі право розпоряджатися жит­тям і смертю своїх підданих. Водночас робилося застере­ження: «Цар, який нерозумністю безтурботно мучить свою країну, негайно позбавляється з родичами країни та жит­тя» (гл. VII, ст. 3).

В управлінні державою раджа опирався на три відомства (фінансове, військове та загальнодержавних робіт). Верхів­ка світської знаті та найвищі урядовці утворювали мант-рипаришад — дорадчий орган при правителеві.

До складу управлінського апарату входили також рад­ники царя та виконавці його доручень. Військова рада із 20 осіб, поділена на 6 колегій, відала питаннями оборони країни та організацією грабіжницьких походів.

Країна поділялася на провінції, очолювані представни­ками царської влади. На чолі міст стояли управителі, при яких діяла міська рада із ЗО осіб. В основі управління на місцях знаходилася архаїчна десяткова система, притаман-

34

на державам з переважно кочовим складом населення: сільські райони поділялися за кількістю господарств на десятки, сотні і тисячі на чолі із десятським, сотським і тисяцьким. Села очолювали старости, до обов'язків яких входило управління життям поселення, збирання податків, боротьба зі злочинністю.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Як утворилася, розвинулася та припинила існування Ста-родавньоєгипетська держава?

2. Охарактеризуйте риси стародавньосхідної деспотії.

3. Який вплив на суспільно-політичний устрій Стародавньо­го Вавилону та Індії справив фактор завоювання місцевих племен чужоземцями?

4. Дайте порівняльну характеристику соціально-класової структури стародавньосхідних держав.

5. У чому полягала обмеженність влади правителів у країнах Стародавнього Сходу?

Тести-тренінги

1. До соціальної групи невільників Стародавнього Вавилонуналежали:

а) тамкари; г) мушкенуми;

б) авілуми; ґ) редуми.

в) вардуми;

2. Доповніть твердження: «Найвищим державним сановни­ком у Стародавньому Вавилоні був...»

а)лугаль; г)тамкар;

б) нубанда; ґ) енсі.

в) джаті;

3. Судочинство у Стародавній Індії здійснювали:

а) царські та общинні суди;

б) сільські та міські суди;

в) колегії суддів;

г) магістерські та ратушні суди.

4. За формою правління Стародавній Єгипет був:

а) рабовласницькою теократичною монархією;

б) рабовласницькою олігархічною республікою;

в) брахманською монархією;

г) охлократичною деспотією.

з*

35

36