- •§ 1. Ідейно-історичні передумови виділення господарського права в самостійну галузь права 10
- •Розділ 1 поняття, система і наука господарського права § 1. Ідейно-історичні передумови виділення господарського права в самостійну галузь права
- •§ 2. Предмет господарсько-правового регулювання
- •§ 3. Метод правового регулювання, принципи та інші системоутворювальні елементи господарського права
- •§ 4. Наука господарського права
- •Розділ 2 джерела господарського права § 1. Загальна характеристика системи господарського законодавства та інших джерел господарського права
- •§ 2. Господарський кодекс України як найважливіший акт кодифікації українського права
- •§ 3. Співвідношення Господарського і Цивільного кодексів України
- •§ 4. Діловий звичай як джерело господарського права
- •§ 5. Нормативний договір як джерело господарського права
- •§ 6. Судова практика як джерело господарського права
- •§ 7. Методологія тлумачення господарсько - правових актів
- •Розділ з правові основи державного впливу на економіку та господарську діяльність § 1. Поняття державного регулювання господарської діяльності
- •§ 2. Поняття методів, засобів і форм державного регулювання економіки
- •§ 3. Закріплення методів (засобів) іформ державного регулювання економіки в законодавстві України
- •§ 4. Планування та прогнозування господарської діяльності
- •§ 5. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності
- •§ 6. Державне регулювання економіки в зарубіжних країнах
- •Розділ 4 легалізація господарської діяльності § 1. Поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності
- •§ 2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання
- •§ 3. Державна реєстрація припинення суб'єктів господарювання
- •§ 4. Дозвільна система у сфері господарської діяльності
- •§ 5. Ліцензування і патентування господарської діяльності
- •Розділ 5 суб'єкти господарського права § 1. Поняття і види суб'єктів господарського права
- •§ 2. Ознаки суб'єктів господарювання
- •§ 3. Правовий статус громадян — підприємців
- •§ 4. Підприємство як основний господарюючий суб'єкт
- •§ 5. Установчі документи суб'єктів господарювання
- •§ 6. Державні та комунальні унітарні підприємства. Казенні підприємства
- •§ 7.Кооператив як підприємство колективної власності
- •§ 8. Історія виникнення господарських товариств
- •§ 9. Суть і співвідношення різних видів господарських товариств
- •§10.Правовий статус акціонерного товариства
- •§11.Правовий статус товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю
- •§ 12.Правовий статус повного і командитного товариств
- •§ 13.Об'єднання підприємств
- •§ 14.Суб'єкти некомерційної господарської діяльності (неприбуткові організації)
- •Розділ 6 правовий режим майна суб'єктів господарювання § 1. Поняття та види правового режиму майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Правовий режим окремих видів майна суб'єктів господарювання
- •4. Особливості права господарського відання та оперативного управління
- •5.Правовий режим майна у внутрішньогосподарських відносинах
- •§ 6. Основні способи захисту речових прав суб'єктів господарювання
- •Розділ 7 господарські зобов'язання і договори § 1. Поняття господарського зобов'язання
- •§ 2. Класифікація господарських зобов'язань
- •§ 3. Виникнення, зміна і припинення господарських зобов'язань
- •§ 4. Господарські договори
- •Розділ 8 правове регулювання ціноутворення § 1. Ціна як економічна категорія
- •§ 2. Ціна як правова категорія
- •§ 3. Види цін та їх класифікація
- •§ 4. Державні органи, що здійснюють регулювання цін
- •§ 5. Контроль за додержанням дисципліни цін. Відповідальність у сфері ціноутворення
- •Розділ 9 обмеження монополізму та захист економічної конкуренції § 1. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства
- •§ 2. Поняття економічної конкуренції
- •§ 3. Антиконкурентна поведінка у вигляді зловживання монопольним становищем
- •§ 4. Антиконкурентні узгоджені дії
- •§ 5. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління і контролю
- •§ 6. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
- •§ 7. Поняття та прояви недобросовісної конкуренції
- •Розділ 10 господарсько-правова відповідальність § 1. Поняття господарсько-правової відповідальності
- •§ 2. Підстави господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Господарські санкції приватноправового характеру
- •§ 3. Договори фрахтування та транспортної експедиції
- •§ 4. Публічно-правові вимоги до транспортної діяльності та перевізника
- •Розділ 16 правове регулювання капітального будівництва § 1. Капітальне будівництво і його нормативно-правове регулювання
- •§ 2. Правовий статус суб'єктів правовідносин з капітального будівництва
- •§ 3. Способи і стадії капітального будівництва
- •§ 4. Підряд у капітальному будівництві
- •Розділ 17 правове регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання § 1. Поняття та правова природа фінансової діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 2. Правовий режим фінансових послуг і державні обмеження у їх здійсненні
- •§ 3. Банківські операції та їх публічно-правові обмеження
- •§ 4. Правове забезпечення страхування у сфері господарювання
- •§ 5. Контроль і нагляд у сфері фінансово- господарської діяльності
- •Розділ 18 грошові зобов'язання та розрахункові правовідносини в сфері господарювання § 1. Поняття грошей та грошових зобов'язань господарського характеру
- •§ 2. Особливості виникнення, зміни і припинення грошових зобов'язань господарського характеру
- •§ 3. Поняття розрахункових правовідносин
- •§ 4. Порядок відкриття і обслуговування банківського рахунка
- •§ 5. Правове регулювання готівкових розрахунків
- •§ 6. Правове регулювання безготівкових розрахунків
- •Розділ 19 правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності § 1. Поняття, види та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (зед)
- •§ 2. Державне регулювання зед. Тарифне і нетарифне регулювання, ліцензування і квотування
- •§ 3. Форма та зміст зовнішньоекономічних договорів
- •§ 4. Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)
- •§ 5. Особливості розрахунків за контрактами у сфері зед і механізм контролю за надходженням валютного виторгу
- •§ 6. Санкції за порушення законодавства про зед
- •Розділ 20 правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності § 1. Поняття, форми і суб'єкти інвестиційної діяльності
- •§ 2. Правовий режим іноземних інвестицій
- •§ 3. Інвестиційний договір: порядок укладання, основні і додаткові умови
- •§ 4. Загальна характеристика інноваційної діяльності в Україні
- •Розділ 21 правове забезпечення спеціальних режимів господарювання § 1. Поняття спеціальних режимів господарювання
- •§ 2. Окремі види спеціальних режимів господарювання
- •Розділ 22 правова робота в діяльності суб'єкта господарювання § 1. Поняття правової роботи у сфері господарювання
- •§ 2. Зміст і види правової роботи суб'єкта господарювання
- •§ 3. Захист прав суб'єктів господарювання при здійсненні державними контролюючими органами перевірок їхньої діяльності
- •§ 4. Судовий і третейський (арбітражний) захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання
- •§ 5. Організація правової роботи щодо запобігання та усунення рейдерських захоплень підприємств
§ 3. Державна реєстрація припинення суб'єктів господарювання
Державна реєстрація припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи здійснюється за його (чи його органів) рішенням (добровільне припинення), або на підставі рішення суду, чи в результаті смерті громадянина (примусове припинення).
Звертає на себе увагу те, що законодавець у низці законодавчих актів (наприклад, ст. 247 ГК України, ст. 32 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом») застосовує поняття «Скасування (припинення) державнії реєстрації», виключення з державного реєстру» тощо. У зв'язку з пріоритетом Закону «Про державну реєстрацію...» слід говорити про те, що всі названі процедури здійснюються шляхом державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності громадянина.
Державну реєстрацію припинення (діяльності) суб'єкта господарювання слід відрізняти від його ліквідації. По-перше, ліквідація може бути застосована лише до суб'єктів господарювання — юридичних осіб. Громадяни-підприємці для припинення своєї підприємницької діяльності здійснюють «підготовчі заходи», що вимагаються законом для позбавлення їх статусу підприємця (в основному вони полягають у процедурі зняття громадян з обліку як підприємців у податкових та інших органах). По-друге, ліквідація є організаційно - майновою процедурою, спрямованою на фактичне припинення суб'єкта господарювання — юридичної особи, необхідною умовою якої є розрахунки з кредиторами і дебіторами, складання ліквідаційного балансу, передача документів в архів, знищення печаток, закриття рахунків, зняття такого суб'єкта з обліку в контролюючих органах тощо. Тоді як державна реєстрація такого припинення — формальна процедура, що є записом про виключення відповідного суб'єкта з державного реєстру. По-третє, ліквідація здійснюється органом, призначеним самим суб'єктом господарювання (при добровільному припиненні) або органом, призначеним судом (при примусовому припиненні), а державна реєстрація припинення юридичної особи — державним реєстратором. (Закон не називає виділення як підставу припинення юридичної особи. Пов'язано це з тим, що на відміну від інших способів реорганізації, де припиняється «старий» суб'єкт і виникає новий (нові), у результаті виділення «стара» юридична особа на припиняється. Тому виділення знаходить відображення лише в порядку реєстрації (ст. 32 Закону «Про державну реєстрацію...»), а не в порядку припинення юридичної особи.
Процедура припинення (діяльності) суб'єкта господарювання різна для фізичних і юридичних осіб.
Державна реєстрація припинення юридичних осіб — суб'єктів господарювання охоплює два формальних і один фактичний (другий з нижченаведених) етапи:
державна реєстрація рішення засновників юридичної особи або судового рішення про припинення юридичної особи;
проведення ліквідаційної процедури або заходів щодо реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);
внесення запису до реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
При банкрутстві процедура державної реєстрації припинення юридичної особи має свої особливості, які пов'язані з тим, що ліквідаційна процедура може не призводити до припинення суб'єкта
господарювання (наприклад, коли після розрахунків із кредиторами у банкрута залишаються майнові активи для продовження діяльності). Тому першою стадією в цьому випадку виступає реєстрація судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство. Остаточна — третя стадія — може наставати лише в тому випадку, якщо господарський суд за наслідками ліквідаційної процедури винесе ухвалу про припинення юридичної особи — банкрута. Проте можлива ситуація, коли задоволення боржником вимог кредиторів призведе до припинення процедури банкрутства. В цьому випадку не тільки не проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи, але й вноситься запис в Єдиний державний реєстр про припинення процедури банкрутства.
Закон «Про державну реєстрацію...» виділяє перелік підстав для постановления рішення суду про припинення юридичної особи:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації за порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
здійснення нею діяльності, що суперечить установчим документам, або заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року в податкові органи податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним нею місцезнаходженням (ст. 38 Закону);
банкрутство суб'єкта господарювання — юридичної особи, що означає необхідність його ліквідації (ст. 39 Закону).
Проте цей перелік не є вичерпним. Додаткові підстави примусової ліквідації юридичних осіб передбачаються в законах України, зокрема, в ЦК України:
якщо в повному товаристві залишається тільки один учасник (ст. 132 ЦК);
у разі вибуття з командитного товариства всіх вкладників (ст. 139 ЦК);
якщо вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю або акціонерного товариства стає менше встановленого законом мінімального розміру статутного капіталу (ст.ст. 144, 151, 155, ч. З ст. 157 ЦК) тощо.
Звертає на себе увагу той факт, що державний реєстратор, виявивши порушення закону, що мали місце при реєстрації суб'єкта господарювання — юридичної особи, не може самостійно скасувати запис про державну реєстрацію або провести запис про припинення зареєстрованого суб'єкта. Тільки судове рішення може служити підставою для примусового припинення юридичної особи.
У змісті даних підстав можна відзначити низку законодавчих новел в порівнянні з раніше діючим Законом «Про підприємництво».
По-перше, усунена така підстава скасування державної реєстрації (зараз — державної реєстрації припинення юридичної особи), як невчасне (протягом 30-денного терміну) повідомлення суб'єктом підприємництва про зміну його назви, організаційної форми або форми власності. Єдиним наслідком такої поведінки виступає відсутність юридичної сили змін до установчих документів до їх державної реєстрації.
По-друге, законодавець відмовився від процедури скасування державної реєстрації за відсутності повідомлення суб'єкта підприємництва про зміну свого місцезнаходження понад 7 днів. Така санкція була надмірно репресивною. Зараз аналогічний захід можна застосувати лише у разі, коли юридична особа після закінчення кожних наступних 13 місяців після надання відомостей про себе не направить державному реєстраторові чергову реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, або державному реєстраторові поступить повідомлення податкового органу про зміну місцезнаходження юридичної особи, а потрібне в цих випадках додаткове повідомлення (запит) державного реєстратора на адресу юридичної особи залишиться без уваги (ч.ч. 7,8 ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію...»).
По-третє, порушення закону, допущені при створенні суб'єкта господарювання — юридичної особи, тепер можуть служити підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи лише у тому випадку, коли їх не можна усунути.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи регулюється розділом VI Закону «Про державну реєстрацію... », який передбачає підстави припинення підприємницької діяльності фізичної особи, що відрізняються від підстав припинення юридичної особи. Зрозуміло, що при такому припиненні фізична особа позбавляється правового статусу підприємця, але не позбавляється прав людини і громадянина. Наприклад, у результаті такого припинення громадянин втрачає право укладати договори оренди державного майна згідно зі ст. 6 Закону «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 14.03.95 р., оскільки таке право надане тільки громадянам-підприємцям і юридичним особам.
Добровільне припинення підприємницької діяльності громадянина може здійснюватися у будь-який час за його рішенням.
Примусове припинення підприємницької діяльності громадянина здійснюється у разі його смерті або ухвали судового рішення. Вказані судові рішення можуть бути трьох видів:
судове рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнанні безвісно відсутньою;
судове рішення про визнання фізичної особи недієздатною або про обмеження її дієздатності;
3) судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи як господарська санкція при:
- визнанні фізичної особи банкротом;
- здійсненні ним підприємницької діяльності, забороненої законом;
- ненаданні протягом року податковим органам податкових декларацій, документів фінансової звітності, визначених законом.
Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності громадянина ґрунтується на тих само принципах, що і реєстрація припинення юридичної особи: 1) спочатку реєструється рішення підприємця або суду про припинення відповідної діяльності, 2) потім оформляються документи, які підтверджують зняття підприємця з обліку в контролюючих органах, і 3) на завершення, за наслідками одержання цих документів і заповненої реєстраційної картки державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Надання відповідних документів державному реєстраторові здійснюється самим підприємцем або органом, уповноваженим судом.
Спрощений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності громадянина застосовується при його смерті або винесенні судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнанні її безвісно відсутньою. У цих випадках державний реєстратор на підставі свідоцтва про смерть громадянина або судового рішення самостійно заповнює відповідну реєстраційну картку і вносить запис до Єдиного державного реєстру про припинення підприємницької діяльності фізичної особи.