методичка по архитектуре КП пром

Ф о т а р і ї

Фотарії необхідно передбачати при роботах в приміщеннях без природного освітлення або з коефіцієнтом природного освітлення менше 0,1%. Норма площі на одну особу, що користується фотарієм, - 1,5 м2.

Фотарії слід розміщати в гардеробних домашнього одягу або в гардеробних для зберігання всіх видів одягу.

3.3. Підприємства громадського харчування

На промислових підприємствах повинні передбачатися приміщення для забезпечення всіх працюючих громадським харчуванням: загальним, дієтичним, а в окремих випадках й лікувально-профілактичним. При кількості працюючих в найбільш численній зміні 200 осіб і більше, як правило, передбачають їдальні, в яких готовлять страви на місці, а при меншій кількості працюючих – буфети з реалізацією гарячих страв, котрі доставляють з інших підприємств громадського харчування.

При їдальнях повинні передбачатися умивальні та вбиральні. Умивальні допускається розміщати в тамбурах вбиралень.

3.4. Приклад розрахунку побутових приміщень промислового підприємства

Для розрахунку обладнання загальних побутових приміщень задані наступні вихідні дані:

1.Кількість робочих змін – 2.

2.Облікова кількість робочих: чоловіків – 520 осіб; жінок – 460 осіб.

3.Розподіл робочих по змінам:

(таблиця 7 з розділу 1):

31

Кількість працюючих за групами виробничих процесів

Р о з р а х у н о к о б л а д н а н н я г а р д е р о б н и х

Гардеробні для зберігання вуличного, домашнього та робочого одягу проектуємо, виходячи з умови самообслуговування. До розрахунку приймаємо кількість працюючих в двох змінах, тобто облікову кількість робочих. Гардеробні проектуємо окремі для чоловіків та жінок. При цьому вуличний та домашній одяг робочих, зайнятих у виробничих процесах 1в, 2в, а також вуличний, домашній та спеціальний одяг робочих, зайнятих у виробничому процесі 1а (спеціальний одяг не забруднюється) будуть зберігатися в одному приміщенні, суміжному з душовою. Спеціальний одяг робочих, зайнятих у виробництві груп 1в, 2в (спеціальний одяг забруднюється) буде зберігатися в іншому приміщення, розташованому по інший бік від душової (бажано ближче до виходу з цеху).

Відповідно таблиці 11 Додатку 4, для кожного робочого, працюючого у виробничих процесах груп 1в, 2в за санітарною характеристикою для збереження вуличного та домашнього одягу приймаємо одну закриту шафу з одним відділенням розмірів: глибина – 50 см, ширина – 33 см і висота – 165 см. Для цих же робочих для зберігання спеціального одягу приймаємо один закритий шаф з одним відділенням за розмірами: глибина – 50 см, ширина – 25 см і висо-

та – 165 см.

Таким чином, для робочих, зайнятих у виробничих процесах груп 1в, 2в за санітарною характеристикою, приймаємо шафи:

– в ч о л о в і ч о м у г а р д е р о б і :

для вуличного та домашнього одягу – 156+104=260 шт. (розміри одно-

го шафа 50×33×165 см);

для робочого одягу – 260 шт. (розміри одного шафа 50×25×165 см);

– в ж і н о ч о м у г а р д е р о б і :

для вуличного та домашнього одягу – 92+92=184 шт. (розміри одного шафа 50х33х165 см);

для робочого одягу – 184 шт. (розміри одного шафа 50×25×165 см).

32

Відповідно таблиці 14 Додатку 4 для кожного робочого, зайнятого у виробничих процесах груп 1а за санітарною характеристикою для збереження вуличного, домашнього та спеціального одягу приймаємо один закритий шаф з одним відділенням розмірів: глибина – 50 см, ширина – 33 см і висота – 165 см.

Отже, для робочих, зайнятих у виробничих процесах групи Іа приймаємо шафи:

– в ч о л о в і ч о м у г а р д е р о б і :

для вуличного, домашнього та спеціального одягу – 260 шт. (розміри одного шафа 50×33×165 см);

– в жіночому гардеробі:

для вуличного, домашнього та спеціального одягу – 184 шт. (розміри одного шафа 50×33×165 см);

Р а з о м у ч о л о в і ч о м у г а р д е р о б н о м у б л о ц і необхідно розташувати:

для вуличного, домашнього та спеціального одягу – 260+260=520 шаф (з шириною відділення 33 см);

в гардеробі спеціального одягу – 260 шаф (з шириною відділення

25см).

Уж і н о ч о м у г а р д е р о б н о м у б л о ц і необхідно розташувати:

для вуличного, домашнього та спеціального одягу – 184+184=368 шаф (з шириною відділення 33 см);

в гардеробі спеціального одягу – 184 шафи (з шириною відділення

25 см).

Р о з р а х у н о к о б л а д н а н н я у м и в а л ь н и х

Проектуємо роздільні умивальні для чоловіків та жінок. До розрахунку приймаємо кількість працюючих в найбільш численній зміні. Кількість робочих, що обслуговуються одним умивальним краном, приймаємо відповідно до даних, наведених в табл. 11 Додатку 4.

Приймаємо для чоловіків наступну кількість умивальних кранів:

Р о з р а х у н о к о б л а д н а н н я д у ш о в и х

Проектуємо роздільні душові для чоловіків та жінок. Розрахунок виконуємо, виходячи з кількості робочих в найбільш численній зміні, груп виробничих процесів за санітарною характеристикою та вимог [3], наведених в таблиці 14 Додатку 4.

Приймаємо для чоловіків наступну кількість душових сіток:

для робочих, зайнятих у виробничому процесі 1а: 135:25=5,4 шт.:

Р о з р а х у н о к о б л а д н а н н я в б и р а л е н ь

Проектуємо роздільні вбиральні для чоловіків та жінок. До розрахунку приймаємо кількість робочих, працюючих в найбільш численній зміні. Кількість напільних чаш (унітазів) приймаємо за нормами: 18 чоловіків або 12 жінок на одну напільну чашу (унітаз) та 18 чоловіків на один пісуар.

В шлюзах при вбиральнях встановлюємо умивальні крани у кількості: для чоловіків – 270:72=3,75 4 шт.; для жінок – 240:48=5 шт.

Слід відмітити, що при віддаленні частини робочих місць від загальних вбиралень більше, ніж на 75 м, для цієї частини працюючих необхідно проектувати додаткові вбиральні з розташуванням у виробничому корпусі.

За результатами виконаних розрахунків складаємо зведену таблицю обладнання загальних побутових приміщень за наступною формою:

34

товщини (основних S=0,35-0,6 мм, до яких відносяться лінії видимих контурів на розрізах та деталях; осьових, розмірних, пунктирних: S =0,18-0,25 мм) також підвищує виразність та якість креслень.

Розташування креслень на листах може бути різним й залежить від розмірів будівлі, що проектується, та прийнятих масштабів.

Далі приводяться основні положення по розробці, оформленню та складу креслень виробничої та адміністративно-побутової будівель.

4.1. План виробничої будівлі

Одноповерхові промислові будівлі складаються, як правило, з деякого числа паралельних прольотів (якщо за умовами технологічного процесу не потребується взаємно перпендикулярного розташування прогинів). При розміщенні плану на листі креслярського паперу прольоти зазвичай розташовують паралельно нижньої кромці листа.

При виконанні плану будівлі положення уявної горизонтальної січної площини розрізу приймають на рівні віконних прорізів або на 1/3 висоті поверху, що зображується.

Викреслювання плану починають з нанесення координаційних осей, які утворюють геометричну основу плану будівлі та характеризують основні розміри будівлі, місцеположення несучих конструкцій. Повздовжні осі позначаються заголовними буквами українського алфавіту; поперечні осі позначаються цифрами. Позначення координаційних осей проставляються в кружках (діаметром 7-8 мм) внизу та зліва по відношенню до плану будівлі. Осі нумеруються зліва направо та знизу вверх.

Після нанесення координаційних осей виконують побудову безпосередньо плану будівлі, тобто викреслюють всі конструктивні елементи (колони, стіни, перегородки й т.д.) з дотриманням їх розмірів та відповідних правил прив’язки конструкцій до осей.

Відповідно до встановлених правил прив’язки колони каркасу та стіени

одноповерхових промислових будівель прив’язуються до координаційних осей наступним образом (рис.2):

прив’язка «0» - зовнішня грань крайніх колон каркасу суміщається з повздовжньою координаційною віссю (між зовнішньою стіною та колоною – зазор 20 мм). Застосовується в будівлях без мостових кранів та в будівлях, обладнаних мостовими кранами вантажопідйомністю до 20 т включно при кроці колон 6 м та висоті від підлоги до низу несучих конструкцій покриття не біль-

ше 16,2 м;

прив’язка «250» - зовнішня грань колон зміщується з повздовжньої координаційної осі назовні будівлі на 250 мм. Застосовується у будівлях, обладнаних мостовими кранами вантажопідйомністю до 50 т включно при кроці колон 6 м та висоті від підлоги до низу несучих конструкцій покриття більше

36

16,2’ м, а також при кроці колон 12 м та висоті від підлоги до низу несучих конструкцій покриття від 8,4 до 18,0 м;

колони середніх рядів каркасу, за виключенням колон, що примикають до повздовжнього та поперечного температурних швів та колон, встановлених у місцях перепаду висот прольотів одного напрямку, слід розміщати так, щоб осі перерізу надкрановой частини колон збігалися з повздовжньою та поперечною координаційними осями;

геометрична вісь торцевих колон основного каркасу повинна зміщатися з поперечної координаційної осі всередину будівлі на 500 мм, а внутрішня поверхня торцевих стін – збігатися з поперечною координаційною віссю;

перепади висот між прогонами, а також повздовжні температурні шви слід виконувати на двох колонах зі вставкою, величина якої в залежності від прив’язки колон може бути 500 мм, 1000 мм і більше;

поперчені температурні шви слід виконувати на парних колонах. При цьому ось температурного шва суміщається з поперечною координаційною віссю, а геометричні осі парних колон зміщаються з координаційнї осі на 500 мм кожна;

в будівлях, обладнаних електричними мостовими кранами вантажопідйомністю до 50 тонн включно, відстань від повздовжньої координаційної осі до осі підкранової рейки слід приймати 750 мм.

У багатоповерхових промислових будівлях колони крайніх рядів або мають «нульову прив’язку», або внутрішню грань колони розміщують на відстані а від координаційної осі. Величину а приймають рівною половині товщини внутрішньої колони (рис.22). Координаційні осі колон середніх рядів суміщають з геометричними осями. Виключенням можуть бути колони, розташовані в місцях деформаційних швів, перепаду висот прольотів та в тих випадках, коли конструкції колон різні.

На плані виробничої будівлі необхідно показати: координаційні осі будівлі;

колони основного каркасу та фахверка із зазначенням прив’язки до

осей;

зовнішні та внутрішні стіни й перегородки із зазначенням їх товщини та прив’язки;

температурні шви (прийняти довжину температурного блоку одноповерхової будівлі зі збірних залізобетонних елементів не більше 72 м, багатоповерхової будівлі – не більше 60 м);

вертикальні зв’язки жорсткості; границі та позначки майданчиків (ділянок), розташованих на рівнях,

відмінних від «нульового»; віконне та двірне заповнення, ворота для автомобільного (залізнично-

го) транспорту, пандуси перед воротами для автотранспорту;

37

умовні зображення підйомно-транспортного обладнання та прив’язку осей кранових шляхів до координаційних осей будівлі, сходи та площадки для посадки на мостові крани;

вводи в будівлю залізничних шляхів та їх прив’язку до координаційних осей;

маркування основних елементів каркасу; найменування приміщень або технологічних ділянок із зазначенням їх

площі (в нижньому правому куті плану).

На плані також показують примикання до виробничого корпусу допоміжної будівлі.

Всередині плану будівлі проставляють основні розміри приміщень; зовні вказують розміри віконних та дверних прорізів та простінків, відстані між координаційними осями, величини прольотів, відстань між крайніми осями.

Для багатоповерхової будівлі слід виконати суміщений план першого та останнього (верхнього) поверхів.

Приклади виконання планів будівлі наведені на рис.44 та рис.49.

4.2. Розрізи виробничої будівлі

Розрізи (повздовжній та поперечний) виконують відповідно до лінії перерізу, вказаної на плані. Положення площин розрізів показують на плані лініями (слід січної площини) та стрілками, що вказують напрям погляду. Розрізи позначаються арабськими цифрами.

На розрізах конструктивне рішення будівлі та її елементів повинно бути виявлено як можна більш повно. Через це, положення уявної вертикальної січної площини вибирають з таким розрахунком, щоб у зображення попадали прорізи вікон, зовнішніх воріт, дверей, ліхтарів в покритті. З видимих елементів на розрізах зображують тільки елементи конструкцій будівлі (колони, ферми, балки), підйомно-транспортне обладнання, відкриті сходи, що знаходяться безпосередньо за площиною розрізу.

При виконанні поперечного розрізу всі конструктивні елементи, які попадають в переріз, повинні бути показані відповідно умовних позначень. При цьому необхідно показати фундаментні балки, підсипку під них та вимощення; колони, стіни, несучі конструкції покриття; підкранові балки та їх прив’язку до координаційних осей; конструкцію підлоги, покриття; конструктивне рішення ліхтаря та інші елементи.

При виконанні повздовжнього розрізу слід звернути увагу на правильність розстановки та конструктивне рішення вертикальних зв’язків жорсткості між колонами, кроквяними конструкціями та рамами ліхтарів.

На розрізах підлогу на ґрунті зображують однією суцільною товстою лінією, покрівлю – тонкою лінією незалежно від числа шарів в їх конструкції.

38

Конструкцію підлоги, склад та товщина шарів покриття вказують у виносній написі (так звані «прапорці»).

На розрізах також наносять та зазначають:

координаційні осі будівлі, відстані між ними та крайніми осями; всередині об’єму будівлі: позначки підлоги та мацданчиків, низу не-

сучих конструкцій покриття, верха консолей колон, головки рейок кранових шляхів;

зовні об’єму будівлі: позначки рівня землі, прорізів та отворів у стенах (а також їх розміри по висоті), верха стін та ліхтарів;

маркування конструктивних елементів, посилання на вузли. Приклади виконання розрізів наведені на рис.45 та рис.50-53.

До креслень плану та розрізів у курсовому проекті повинні бути складені наступні текстові документи: специфікація збірних залізобетонних елементів ( 10 строк), техніко-економічні показники будівлі.

4.3.Фасади

Унайменуванні фасаду вказують крайні координаційні осі зображеної на кресленні ділянки. Наприклад: «Фасад 1-22».

На фасаді необхідно вказати:

розрізку стін на панелі, заповнення віконних прорізів, ворота, двері, ліхтарі, вимощення, пожежні сходи, примикання галерей допоміжних будівель; координаційні осі, які проходять в характерних місцях фасадів (крайні,

у деформаційних швів, в місцях перепаду висот та уступів в плані та т.п.);

позначки рівня землі, верху стін, низу та верху прорізів та різнорівневих елементів фасаду;

посилання на фрагменти та вузли.

Приклади виконання фасаду та його фрагментів наведені на рис. 46.

4.4.Плани покриття та покрівлі виробничої будівлі

Урамках навчального проектування можна виконати плани покриття та покрівлі на одному кресленні: для половини об’ємно-планувальних чарунок – план покриття, для решти – план покрівлі (рис.54).

На плані покриття слід указати:

– координаційні осі;

– елементи покриття: плити, кроквяні конструкції, парапетні панелі або карнизні плити;

– елементи, що забезпечують жорсткість перекриття: анкери, металеві з’єднувальні деталі й т.п.;

39

–маркування елементів;

–контури шахт, каналів (димових, вентиляційних), отворів (технологічних, для водоприймальних лійок та ін.), їх розміри та прив’язку.

Водоприймальні лійки та отвори для них розміщують на одній лінії у напрямку повздовжніх та поперечних осей (прив’язки 450 і 500 мм, відповідно) для відповідного розташування водовідвідних труб.

На плані покрівлі наносять:

–крайні координаційні осі та відстані між ними; координаційні осі, що проходять в характерних місцях покрівлі: у деформаційних швів, в місцях уступів в плані та перепадів висот будівлі, у водоприймальних лійок, торців ліхтарів;

–границі ділянок з різною конструкцією покриття або різним матеріалом покрівлі (з пояснювальними написами), їх розміри; парапети, металеві огорожі, деформаційні шви, світлоаераційні ліхтарі, розжолобки, гребні, водоприймальні лійки, пожежні сходи, санітарні та технологічні установки;

–схематичний поперечний профіль покрівлі (даху) у виді накладеного перерізу (контур перерізу обводять суцільною основною лінією) з вказівкою напрямку та значення уклонів покрівлі. Профіль представляє собою вид справа наліво або знизу вверх;

–посилання на вузли, які не мають маркування на розрізах та фасадах.

4.5. Плани поверхів допоміжної будівлі

При виконанні курсового проекту студент самостійно вирішує планування допоміжної будівлі в заданій конструктивній схемі. На планах поверхів будівлі необхідно показати взаємне розташування приміщень управління, охорони здоров’я, громадського харчування, побутового обслуговування. Склад та обладнання побутових приміщень визначаються відповідно [3], склад і площу інших приміщень слід прийняти відповідно табл. 8 розділу 1.2.

На планах повинні бути вказані найменування приміщень та площі або їх номера для складання експлікації. При складанні експлікації гардеробнодушового блоку (або безпосередньо на плані) необхідно чітко вказати розташування гардеробних вуличного і домашнього одягу та гардеробних робочого (спеціального) одягу, вказав при цьому кількість шаф і групи виробничих процесів, для яких вони призначені.

В гардеробних блоках необхідно показати розташування шаф, лав з вказівкою розмірів та відстані між ними; розташування душових, умивальних, вбиралень та їх обладнання.

На плані слід показати розташування вікон та дверей приміщень, розташування сходів, входів у будівлю; дверей (переходів), що пов’язують допоміжну будівлю з виробничим корпусом.

40