методичка по архитектуре КП пром

Таблиця №9

Основні відомості про технологічні процеси виробництва

Продовження таблиці №9

12

Продовження таблиці №9

1.3. Склад проекту.

Архітектурно-конструктивний проект виконується на основі «Завдання на проектування» та складається з графічного матеріалу та пояснювальної записки, що містить опис та обґрунтування прийнятих об’ємно-планувальних і конструктивних рішень.

П е р е л і к к р е с л е н ь п р о е к т у :

1.План виробничої будівлі в масштабі 1:200 або 1:400 (для багатоповерхової будівлі суміщений план першого та верхнього поверхів).

2.Поперечний розріз виробничої будівлі в масштабі 1:200.

3.Поздовжній розріз виробничої будівлі в масштабі 1:200 (для багатопо верхової будівлі один з розрізів виконується по сходовій клітці).

4.Фасад виробничої будівлі в масштабі 1:200 або 1:400.

5.Плани поверхів адміністративно-побутової будівлі (АПБ) в масшта-

бі 1:100 або 1:200.

6.Суміщений план покриття та покрівлі промислової будівлі в масштабі 1:400 або М 1:500 (по вказівці викладача).

7.Генеральний план промислового підприємства в масштабі 1:1000

або 1:2000.

8.Три архітектурно-конструктивних вузла (деталей) в масштабі 1:10

або 1:20.

9.Специфікація основних конструктивних елементів (кількістю 8-10

строк).

С к л а д п о я с н ю в а л ь н о ї з а п и с к и .

1.Вихідні дані.

2.Генеральний план.

3.Об’ємно-планувальні рішення промислової та адміністративнопобутової будівель (включаючи розрахунок обладнання побутових приміщень).

4.Конструктивні рішення промислової та адміністративно-побутової

будівель

5.Зовнішнє та внутрішнє оздоблення промислової та адміністративнопобутової будівель.

6.Інженерне обладнання.

7.Світлотехнічний розрахунок виробничої будівлі.

8.Література.

Графічна частина курсового проекту виконується на листах формату А1 (594х841 мм) або А2 (420х594 мм). Креслення виконуються олівцем або за допомогою комп’ютерної графіки: фасад та генплан бажано виконувати поліхро-

14

мними (кольоровими). Пояснювальна записка виконується на листах формату А4 відповідно з вимогами оформлення текстових документів.

1.4. Послідовність та методика роботи над курсовим проектом.

Проект рекомендується виконувати у певній послідовності. Основні етапи роботи на проектом наступні:

1. П і д г о т о в ч и й е т а п :

–уважно ознайомитися із завданням на проектування; підібрати рекомендовану довідкову та нормативну літературу;

–на основі вивчення відповідних розділів довідково-нормативної літератури скласти чітку уяву про об’ємно-планувальне та конструктивне рішення будівель заданого типу;

–підібрати за каталогами та довідниками несучі та огороджувальні конструкції будівлі, що проектується (відповідно до заданих об’ємно-планувальних параметрів – прольоту, кроку колон, висоті прольту або поверху, виду підйом- но-транспортного обладнання).

2. В и к о н а н н я е с к і з і в о с н о в н и х к р е с л е н ь:

–розробити схему плану (частини плану) промислової будівлі, на якій будуть нанесені координаційні осі, колони основного каркасу та фахверку (відповідно з правилами прив’язки несучих конструктивних елементів до координаційних осей), деформаційні шви та огороджувальні конструкції;

–виконати ескіз поперечного розрізу промислової будівлі (двох суміжних прольотів), який буде давати уяву про вибір основних несучих та огороджувальних конструкцій, наявність та тип ліхтарів у покритті; на ескізі необхідно вказати основні позначки, що характеризують висотне рішення будівлі. Узгодити ескізні рішення з викладачем (керівником проекту);

–відповідно до [3] виконати розрахунок обладання загальних та спеціальних санітарно-побутових приміщень та визначити їх площу (орієнтовно 4 м2 на одного працівника); склад адміністративних приміщень прийняти згідно таблиці №8 даних методичних вказівок;

–розробити ескізи планів поверхів адміністративно-побутової будівлі та узгодити їх з викладачем (керівником проекту).

Ескізи можна виконувати на листах формату А4 без використання креслярських інструментів, але дотримуватися пропорції зображення.

15

3. Д е т а л ь н е о п р а ц ю в а н н я о б’є м н о - п л а н у в а л ь н и х т а к о н с т р у к т и в н и х р і ш е н ь:

–виконати розрахунки, що передбачені завданням на проектування: розрахунок природного освітлення промислової будівлі або розрахунки парота теплоізоляції суміщеного покриття [7, 8];

–виконати основні елементи креслення із розміщенням на листах необхідних текстових документів та узгодити з викладачем;

–виконати остаточне оформлення креслень у відповідності з вимогами [1];

–скласти пояснювальну записку до проекту.

4. З а х и с т к у р с о в о г о п р о е к т у.

Рекомендації з проектування виробничих та адміністративно-побутових будівель, а також за змістом і графічному виконанню креслень наведені в наступних розділах методичних вказівок. У «Додатку 6» наведені також приклади виконання окремих креслень проекту.

2. ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ БУДІВЕЛЬ

2.1. Виробничі будівлі.

Об’ємно-планувальні та конструктивні рішення промислових будівель залежать від технологічного процесу виробництва, виду підйомнотранспортного обладнання, параметрів внутрішнього середовища та ряду інших факторів. Тим не менш, у більшості випадків проектування та будівництво ведеться з використанням уніфікованих і типових рішень та індустріальних виробів. Створена міжгалузева система уніфікації будівельних рішень, яка заснована на положеннях МКРБ (модульної координації розмірів у будівництві).

Для одноповерхових промислових будівель встановлені наступні уніфіковані параметри:

п р о л і т « L » (відстань між координаційними осями в повздовжньому напрямку основної несучої конструкції покриття або перекриття) – приймається кратним 6 м: 12, 18, 24, 30 м та більше;

к р о к к о л о н « В » (відстань між координаційними осями в поперечному напрямку) – приймають кратним 6м: 6, 12, 18 м та більше;

в и с о т а « Н » (вимірюється від рівня підлоги до низу несучої конструкції покриття на опорі) – приймається в інтервалі від 3 до 6,0 м кратним 0,6 м; в інтервалі від 6,0 до 18 м – кратним 1,2 м (мінімальна висота будівель з мостовими кранами – 8,4 м);

16

прив’язка осей підкранових балок до осей колон приймається кратним

0,25 м: 0,75, 1 м та більше.

Більшість однота багатоповерхових промислових будівель мають каркасну конструктивну систему.

Каркас о д н о п о в е р х о в и х п р о м и с л о в и х б у д і в е л ь зазвичай проектують як площинну стійково-балочну систему, яка складається з поперечним рам, зв’язаних повздовжніми елементами. Поперечна рама утворюється (рис.1)* колонами та несучими конструкціями покриття (балки, ферми, арки та т.п.). До повздовжніх елементів каркасу відносять фундаментні, обв’язувальні та підкранові балки, підкроквяні конструкції, плити покриття та спеціальні зв’язки (між колонами та в покритті). Варіантне рішення – використання великорозмірних настилів для перекриття основного прогону (рис.22).

Зовнішні стіни каркасних будівель являють собою лише огороджувальні конструкції, що зумовлює їх рішення як самонесучих або навісних. Конструктивна система покриття може бути з прогонами або без них.

Б а г а т о п о в е р х о в і промислові будівлі проектують, як правило, з повним збірним залізобетонним каркасом висотою до п’яти поверхів. Габаритні схеми каркасів за серією 1.420.6-12 передбачають сітки колон 6х6, 9х6, м, а за серією 1.420-6 – сітку колон 12х6 м. Верхні поверхи будівель з конструкціями за серією 1.420-12 можуть зводитися зі збільшеними прогонами при необхідності розміщення підвісних або опорних мостових кранів (рис.25). Число прольотів у поперечному розрізі обмежується граничною шириною 60 м. Будівлі довжиною більше 60 м розділяються температурними швами на блоки. Висота поверхів приймається кратною 1,2 м: 3,6; 4,8; 6,0 м; додаткова висота першого поверху – 7,2 м, верхнього поверху – 7,2, 8,4 і 10,8 м (при необхідності кранового обладнання).

Основними елементами каркасу багатоповерхових будівель з балочними перекриттями є: колони з фундаментами, ригелі, плити перекриттів та зв’язки (покриття верхнього поверху зі збільшеною сіткою колон виконується з конструкцій одноповерхових будівель. Колони та ригелі, пов’язані між собою в вузлах жорстко, утворюють рами каркасу, які найчастіше розміщують поперек будівлі. На ригелі рам укладають плити перекриттів. Жорсткість будівель у поперечному напрямку забезпечується рамами, а в повздовжньому – установкою портальних сталевих зв’язків між колонами. Зв’язки встановлюють в одному кроці посередині температурного блоку на всіх поверхах, крім верхнього; а в будівлях з верхнім поверхом зального типу – і на верхньому поверсі (рис.27).

_______________________

* Тут і далі рисунки та таблиці дивитись у Додатках.

17

Уніфікація промислових будівель, використання типових індустріальних виробів передбачає визначену систему розташування конструктивних елементів (колон, стін) відносно координаційних осей – п р а в и л а п р и в ’ я з к и (див.

рис.2 і 26. розділ 4, п.4.1).

При розробці даного курсового проекту слід застосовувати типові конструктивні елементи, підбір яких здійснюється за відповідними каталогами, альбомами, підручниками [12, 13, 14], даними методичними вказівками (див. рис. Додатків). Далі приводяться деякі рекомендації по підбору конструкцій.

Фундаменти залізобетонних та металевих колон проектують окремо стоячими ступінчастої форми та виробляють, як правило, з монолітного залізобетону. З’єднання колон каркасу з фундаментами виконують у виді жорсткого сполучення. Залізобетонні колони встановлюють в спеціально влаштовані в фундаментах гнізда – «стакани», зазори заповнюють бетоном. Позначка верхнього обрізу фундаменту повинна бути на 150 мм нижче відмітки покриття підлоги (рис.3). На один фундамент можна опирати від одної до чотирьох колон (у місцях запланованих температурних швів) з влаштуванням стакана під кожну колону.

Навантаження від металевих колон на фундаменти передають через башмаки, які кріплять до фундаментів анкерними болтами. Башмаки розміщують на 500-600 мм нижче рівня підлоги. З метою запобігання корозії башмак бетонують.

Фундаментні балки. Самонесучі стіни та цоколь навісних стін установлюють на фундаментні балки, за допомогою яких передають навантаження на фундаменти колон каркасу. Фундаментні балки спирають на бетонні стовпчики, котрі встановлюють на обрізи фундаментів. Верхня границя фундаментних балок розміщується на 30 мм нижче рівня покриття підлоги. Поверх фундаментних балок укладають гідроізоляцію з цементно-піщаного розчину або спеціальних гідроізолюючих сумішей.. Вздовж фундаментних балок на поверхні землі влаштовують вимощення або тротуар. Фундаментні балки виготовляють висотою 450 мм (для кроку колон 6 м) і 450, 600 мм (для кроку колон 12 м) та ши-

риною 260, 300, 400, 520 мм (рис.3).

Колони одноповерхових промислових будівель вибираються в залеж-

ності від величини прольоту та його висоти; типу підйомно-транспортного обладнання, його вантажопідйомності та режиму роботи (рис.4-7).

Залізобетонні колони одноповерхових будівель можуть бути безконсольними, які використовуються в будівлях без мостових кранів, та з консолями для обпирання підкранових балок у будівлях з мостовими кранами. Для того, щоб надати будівлі більшу жорсткість в залежності від значення навантаження та висоти приміщення застосовують двогілкові колони.

У випадку обпирання підкроквяної конструкції, колона виконується скороченою на висоту опорного вузла підкроквяної конструкції. В будівлях з мос-

18

товими кранами при розстановці колон основного каркасу з різними кроками у крайніх та середніх рядах (наприклад, 6 і 12 м, відповідно) слід звернути увагу також на різні відмітки верха підкранової консолі.

Колони багатоповерхових будівель виконують висотою в 1-2 поверхи з перерізом 400×400 і 400×600 мм. Стики колон розміщені на висоті 0,6-1 м над рівнем перекриттів. Для обпирання ригелів перекриттів у колон передбачені трапецієподібні консолі. Якщо верхній поверх має укрупнену сітку колон (з прогонами 18 чи 24 м) та обладнаний підвісними або опорними мостовими кранами, колони виконують, відповідно, безконсольними або з консолями для обпирання підкранових балок (рис.29, рис. 31, 32).

Колони фахверку. Фахверк – додатковий каркас, який призначений для кріплення до нього стін, забезпечення їх стійкості. Фахверк складається з колон та ригелів. Необхідність установки фахверка диктується великими відстанями між колонами основного каркасу, що перевищують довжину стінових панелей. При великопанельних стінах та збірному залізобетонному каркасі фахверк складається тільки з колон (залізобетонних або металевих). Колони фахверку встановлюють вздовж лінії зовнішніх стін на власних фундаментах, найчастіше з кроком 6 м. Колони розроблені залізобетонними з перерізом 300×х300, 400×400, 500×400, 600×400 мм (передбачені також колони з перемінним по висоті перерізом - ступінчасті). Стійки торцевого фахверка, що розташовані по повздовжнім осям, виконують сталевими та обпирають на фундаменти колон основного каркасу.

Залізобетонні підкранові балки застосовують при легкому та середньому режимах роботи мостових кранів та їх вантажопідйомності не більше 30 т. Номінальна довжина балки дорівнює кроку колон. При кроці колон 6 м балки мають таврово-трапецеїдальний переріз висотою 0,8 м і 1 м; при кроці колон 12 м – двотавровий переріз висотою 1,4 м (рис.8).

Слід звернути увагу на той факт, що відмітки консолей колон крайніх та середніх рядів, розташованих з кроком 6 і 12, відповідно, мають різне значення.

Перекриття багатоповерхових будівель. Ригелі мають номінальні роз-

міри прольотів 6 і 9 м та висоту перерізу 800 мм. Форма поперечного перерізу ригеля – прямокутна або таврова з полицями для обпирання плит перекриттів (рис. 28, 32-34). Перший варіант перерізу застосовується при великих навантаженнях, а також при наявності великогабаритного провисаючого обладнання.

Плити перекриттів використовують переважно ребристі висотою 400 мм, ширина основних плит складає 1500 мм, добірних – 750 мм (рис. 28 і 33).

Несучі конструкцій покриттів промислових будівель підрозділяються на к р о к в я н і , п і д к р о к в я н і т а н е с у ч і е л е м е н т и о г о р о д ж у в а - л ь н о ї ч а с т и н и п о к р и т т я .

В якості кроквяних конструкцій покриття в проекті можуть використовуватися залізобетонні балки, залізобетонні або сталеві ферми (рис. 9). при 12метровому кроці колон кроквяні конструкції покриття можуть розташовуватися як з кроком 12 м, та й з кроком 6 м; у останньому випадку в склад каркасу вво-

19

дять підкроквяні конструкції у виді балок чи ферм (рис.10). Перша схема характерна для будівель з мостовими кранами, друга схема – для будівель з підвісними кранами або з підвісною стелею. Кроквяні конструкції обпирають на підкроквяні конструкції по нижньому поясу.

Несучі елементи огороджувальної частини покриття можуть бути ви-

рішенні за безпрогоновою або прогоновою схемами.

Для безпрогонних покриттів в якості несучих конструкцій огороджувальної частини використовують збірні залізобетонні ребристі плити розмірами 3×6; 1,5×6 м і 3×12, 1,5×12 м при кроці кроквяних конструкцій 6 і 12 м, відповідно (рис.11).

Рішення з прогонами застосовують для покриттів з настилом з профільованого сталевого листа, а також для холодних покриттів.

Для влаштування покриттів промислових будівель використовують також залізобетонні плити-оболонки типів КЖС, 2Т, П, які виконують одночасно функції кроквяної та огороджувальної конструкцій (рис.22). Плити-оболонки прогоном 18 і 24 м, шириною 3 м встановлюють на повздовжні балки, довжина яких відповідає кроку колон (рис.23, 24). Повздовжні балки довжиною 6 м мають прямокутний переріз з розмірами 600×250 і 600×500 мм (для середніх рядів), балки довжиною 12 м – двотавровий переріз висотою 1200 мм і шириною верхнього тавру 400 мм по крайнім та 600 мм – по середнім рядам (рис.22). Прив’язка колон крайнього ряду – «0» при кроці 6 м і «250» – при кроці 12 м. Прив’язка торцевих колон до поперечної осі – «0». В середній частині оболонки можуть бути передбачені отвори для світлоаераційних ліхтарів розміром

6×2,5 м.

Зв’язки. Для підвищення просторової жорсткості та стійкості будівель в повздовжньому напрямку влаштовують вертикальні та горизонтальні зв’язки (рис.16). Вертикальні зв’язки влаштовують між колонами та в покритті, горизонтальні зв’язки – тільки в покритті.

В будівлях без мостових кранів зв’язки між колонами ставлять тільки при висоті приміщень не більше 9,6 м. Зв’язки між колонами встановлюють в кожному ряду посередині температурного блоку. За своїм конструктивним рішенням зв’язки бувають хрестовими та портальними.

Вертикальні зв’язки в покритті не ставлять, якщо будівля має скатну покрівлю, а висота несучих конструкцій покриття складає на опорах не більше 900 мм або коли конструктивне рішення покриття передбачає підкроквяні конструкції. В решті випадків встановлюють вертикальні зв’язки в крайніх осередках температурного блоку вздовж повздовжніх осей в місцях опор несучих конструкцій покриття. В усіх середніх осередках температурного блоку на рівні верху колон ставлять сталеві або залізобетонні розпірки (за відсутністю підкранових балок). При наявності світло аераційного ліхтаря в його крайніх осередках влаштовують вертикальні зв’язки, а по гребню ферм (в границях довжини ліхтарного прорізу) встановлюють розпірки. Горизонтальні зв’язки в покритті передбачають при важкому режимі роботи мостового крану.

20