3.2 Загальна класифікація озброєння

Основні ознаки видів стрілецької зброї вам були визначені при читанні лекції з навчального модуля “Стрілецька зброя та вогнева підготовка ”.

При вивченні навчальної дисципліни “Будова стрілецького озброєння і засобів ближнього бою ” ми застосовуємо іншу градацію для озброєння підрозділів Сухопутних військ, при цьому немає протиріччя і різко означеного кордону для визначення належності певного зразка озброєння.

Але для якісного та методично вірного засвоєння навчального матеріалу ми використовуємо класифікацію озброєнні загальну:

I. Стрілецьке озброєння:

1.1 Стрілецьке озброєння індивідуального використання:

- пістолети, пістолет-кулемети, - автомати, - снайперські гвинтівки.

1.2 Стрілецьке озброєння групового використання:

- кулемети, - станкові гранатомети.

II. Засоби ближнього бою:

2.1 Гранати: - ручні гранати, - реактивні протитанкові.

2.2 Гранатомети: - ручні, - станкові протитанкові гранатомети.

2.3 Протитанкові ракетні комплекси.

III. Озброєння бойових машин:

1. Кулемети: - нормального калібру, - великокаліберні.

2. Гармати: - автоматичні, - напівавтоматичні.

3.3. Вимоги до озброєння.

Міцністю стола це здатність його стінок витримувати певний тиск порохових газів у каналі ствола. Через те, що тиск газів у каналі ствола при пострілі не однаковий на усьому його протязі, стінки ствола роблять різної товщини – товстіші біля казенної частини і тонші біля дульної. При цьому стволи виготовляються такої товщини, щоб вони могли витримувати тиск у 1,3 – 1,5 рази більший від максимального. Якщо тиск газів стане більшим від розрахованого, то може статись роздуття або розрив ствола.

Роздуття ствола може статись у більшості випадків від попадання у ствол сторонніх предметів (паклі, пісок, бруд.) Під час руху у каналі ствола куля при зустрічі стороннього предмета уповільнює рух і тому за кульовий простір збільшується повільніше чим при нормальному пострілі. Але так як горіння порохового заряду продовжується та приток газів інтенсивно збільшується і тому у місці уповільнення руху створюється підвищений тиск; а коли тиск перепишіть величину, на яку розрахована міцність ствола – може статися роздуття, а іноді й розрив ствола.

Щоб не допустити роздуття або розриву ствола, необхідно завжди оберігати ствол від попадання у нього сторонніх предметів, а перед стрільбою обов’язково оглянути і, у разі необхідності, почистити.

Живучістю ствола називається здатність ствола витримувати певну кількість пострілів, після якої він зношується і втрачає свої якості (значно зменшується початкова швидкість кулі, стійкість її польоту, збільшується розсіювання куль). Живучість хромованих стволів стрілецької зброї досягає 20 – 30 тисяч пострілів. Збільшення живучості ствола досягають правильним доглядом за зброєю і дотриманням режиму вогню.

Скорострільність зброї - це кількість пострілів, які можна здійснити з даного зразка зброї в одиницю часу; одна з основних тактико-технічних характеристик зброї, яка визначає її могутність і дійсність. При цьому розрізняють : технічну і бойову скорострільність зброї та режим вогню.

Технічна скорострільність - найбільша скорострільність, яка допускається технічними можливостями зброї при веденні безперервного вогню.

Бойова скорострільність - практично можлива скорострільність зброї в умовах її бойового застосування, тобто з урахуванням часу на прицілювання, перезаряджання, та перенесення вогню на іншу ціль. Ії інколи визначають як практичну. Бойова скорострільність залежить від технічного стану зброї, рівня підготовки та практичних навичок стрільця, умов стрільби (характеру та розміщення цілей, встановленого виду вогню). Бойова скорострільність завжди менша за технічну. Бойова скорострільність складає до 300 пост./хв.. а технічна - до 1000 пост./хв..

Режим вогню - дійсна скорість ведення вогню в бою - визначається кількістю пострілів, які можливо здійснити з даного зразка зброї протягом визначеного часу без шкоди для матеріальної частини зброї, влучності і заходів безпеки. Режим вогню в свою чергу менше, ніж бойова скорострільність. Невиконання режиму вогню призводить до надмірного нагріву ствола і, отож, до передчасного його зносу, а також до різкого зниження результатів стрільби.

Влучність стрільби - це ступінь співпадання середньої точки попадання з цілю (точкою прицілювання). Вона залежить від доскональності та технічного стану зброї, боєприпасів, пристроїв спостереження і стрільби, вміння стрільця точно визначати розташування цілі, установок для стрільби, здійснювати прицілювання, виконувати прийоми поводження зі зброєю і пристроями при підготовці до стрільби та здійснення пострілу у відповідності до правил стрільби. Для стрілецької зброї такі визначення як влучність та точність стрільби співпадають, якщо не враховувати людський фактор.

Точність стрільби при цьому визначає здібність зброї угруповувати точки попадань куль на обмеженій площі. Точність - це один з важливіших показників якості зброї. Вона характеризується розподіленням (відхиленням) точок попадання відносно центру їх групування при стрільбі в однакових умовах.

Далекобійність - це здібність та можливість зброї уражати цілі, які розташовані на великій відстані. В якості міри далекобійності використовують максимальну дальність польоту кулі.

Максимальна дальність стрільби - це максимальна дальність , на яку спроможна зброя закинути кулю (максимальна дальність польоту кулі).Вона залежить від типу зброї, конструкції, балістичних якостей зброї та боєприпасів. Але зараз при визначенні тактико-технічних характеристик озброєння використовують визначення - ефективна дальність стрільби або дальність дійсного вогню.

Дальність дійсного вогню - це максимальна дальність, при якій забезпечується певна імовірність та ефективність ураження типової цілі.

Дальність прямого пострілу - це максимальна дальність, при якій траєкторія польоту кулі на усьому протязі не перевищує висоту цілі.

Прицільна дальність - це максимальна дальність від точки вильоту кулі (дульний зріз ствола зброї) до перетинання середньої траєкторії з лінією прицілювання при стрільбі по цілі, яка спостерігається.

Простота утримання та зручність обслуговування озброєння.

Простота утримання це властивості озброєння що забезпечують простий догляд за ним у процесі щоденного поводження з ним, правильну його експлуатацію та надійне зберігання у різноманітних умовах обстановки. До основних властивостей відносять: - простота будови, одно типовість та уніфікація вузлів, механізмів та деталей;

- простота і зручність розбирання, чищення, змащення та його складання;

- простота та зручність приведення зброї до нормального бою;

- можливість пристосування озброєння до тривалої експлуатації у несприятливих умовах з наявністю простого та надійного приладдя;

- технологічність проведення ремонтних робіт.