Захворювання судинної оболонки

Розрізняють наступні групи захворювань судинної оболонки: 1) аномалії розвитку; 2) запальні захворювання; 3) увеопатії; 4) новоутворення.

Запальні захворювання судинного тракту (увеїти)

Розрізняють передні увеїти (іридоцикліти), задні увеїти (хоріоїдіти) і панувеїти, у залежності від того, яка частина судинного тракту уражена.

Іридоцикліт. Виділяють гострі і хронічні форми. Пацієнт скаржиться на світлобоязнь, сльозотечу, ниючу тупу біль і зниження зору.

Клінічні ознаки:

 перикорнеальна ін'єкція,

 набряк і гіперемія райдужної оболонки,

 зіниця звужена, погано реагує на світло,

 наявність преципітатів на ендотелії рогівки,

У тяжких випадках може з'являтися. гнійний ексудат у передній камері ока (гипопіон). Важливими симптомами також є наявність болючості при пальпації ока (циліарна болючість) і зниження акомодації.

Ускладнення: формування задніх синехій (спайки між задньою поверхнею райдужної оболонки і передньою капсулою кришталика). Якщо синехії формуються протягом усього зіничного краю райдужки, водяниста волога, яка секретується циліарним тілом, не може з задньої камери потрапити в передню. У даному випадку корінь райдужної оболонки зміщується вперед, виникають спайки між передньою поверхнею райдужки і задньою поверхнею рогівки (передні синехії), які блокують кут передньої камери, де розташовується дренажна зона ока. Це, у свою чергу, призводить до підвищення внутрішньоочного тиску (блок зіниці, вторинна глаукома). Після використання мідриатиків зіничний край може придбати зубцюватий контур, унаслідок руйнування частини синехій. Якщо мідриатики не використовувати, може сформуватися кругова синехія, а потім і мембрана, здатна повністю закрити просвіт зіниці.

Диференціальна діагностика проводиться з гострим приступом закритокутової глаукоми, гострим кон’юнктивітом.

Хоріоїдіт  запалення власне судинної оболонки  звичайно поєднується з запаленням сітчастої оболонки й називається хоріоретиніт.

Етіологія. Екзогенні фактори: наслідки проникаючих поранень ока, хімічних опіків, перфорація виразки рогівки і т.д. Ендогенні фактори: увеіти часто виникають у результаті занесу інфекції з інших вогнищ запалення в організмі, а також при системних захворюваннях: колагенозах, особливо при ювенільному ревматоїдному артриті при анкилозуючому спондиліті, хворобі Рейтера; туберкульозі, вторинному сифілісі, саркоїдозі, хворобі Бехчета (гипопіон-іридоцикліт, афтозний стоматит, поразка слизової оболонки зовнішніх статевих органів), бруцельозі, токсоплазмозі.

Лікування. З метою виявлення і санації можливих вогнищ інфекції у першу чергу необхідно провести повне обстеження організму. Циклоплегічні засоби і мідріатики використовуються для зменшення болючого синдрому і запобігання формування синехій. Призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати місцево, внутрішньом’язово, кортекостероїди, нестероїдні протизапальні засоби, десенсибілізуючі препарати.