4. Періодичність чергування роботи і відпочинку як основний засіб збільшення тривалості творчої працездатності.

Вирішальним чинником наукової організації праці, пов'язаної з розумовою діяльністю, є раціональне використання бюджету часу за умов систематичного удосконалення техніки праці. Розумова праця потребує великих затрат психічної енергії, а для її поновлення необхідно чергувати працю з відпочинком та змінювати форми розумової праці.Велику роль у поновленні енергетичних ресурсів відіграє режим праці та відпочинку. Слово "режим" у перекладі з латинської та французької означає управління. Режим дня — це встановлений порядок тривалості та чергування праці з відпочинком протягом доби, а також харчування, сну, дотримання правил особистої гігієни. Це загальний ритм життя і діяльності студента, що враховує закономірності ритмів його організму і специфіку праці.З позиції фізіології регулярність чергування певних моментів режиму дня забезпечує встановлення ритму в діяльності організму і рефлексу на певний час.Режим дня відображає ритмічність фізіологічних процесів в організмі.З позиції гігієни певна тривалість праці, правильне чергування різних видів діяльності, раціональне харчування, повноцінний сон, підвищення рухової активності забезпечують не лише високу працездатність, а й успішний розвиток особистості.З погляду психології праці режим дня сприяє формуванню навичок, звичок, установок, які організовують працю і відпочинок, харчування і сон, забезпечують відповідну адаптацію організму, його пристосування у просторі і часі. Свої вимоги до режиму дня мають також соціологія та економіка праці, тобто режим дня — це цілісне, комплексне явище, яке формується з урахуванням відомостей всього комплексу наук про людину і організацію її праці.Обов'язковим елементом розпорядку дня є достатній сон, при цьому слід враховувати, що тривалість сну для різних людей і різного віку неоднакова. Важливими також є: ранкова гігієнічна гімнастика — зарядка, тривалістю не менше 20 хвилин; регулярне помірне харчування; прогулянки на свіжому повітрі, тривалістю до години. У процесі відпочинку слід передбачати читання художньої та періодичної літератури, відвідування театрів, виставок, перегляд кіно та телебачення, а у вихідні дні — обов'язкові тривалі прогулянки.Таким чином, успішне вирішення проблеми часу для студентів вимагає, насамперед, чіткого планування робочого дня, що сприяє підвищенню ефективності розумової праці.Слід пам'ятати, що на самостійну індивідуальну працю слід витрачати щоденно 3—4 години, при цьому необхідно робити п'ятихвилинні перерви через кожні 45 хвилин занять. Найдоцільніше виходити на прогулянки у період з 14 : 00 до 16 : 00, оскільки у цей проміжок часу працездатність найменша. Найбільша працездатність припадає на ранкові години (з 8 : 00 до 12 : 00) і на вечірні (з 17 : 00 до 19 : 00). Найбільш продуктивні дні тижня — вівторок, середа, п'ятниця, непродуктивні — понеділок і четвер.Індивідуальна робота, яка має оптимальний характер, містить такі етапи: підготовчий, основний та перевірний.Підготовчий етап — це психологічне налаштування на глибоке розуміння і міцне засвоєння знань.

Основний етап — сам процес виконання завдання, що в свою чергу включає:

а) сприймання й усвідомлення мети та завдань індивідуальної роботи, орієнтацію в матеріалі;

б) подальше осмислення матеріалу (поділ його на смислові частини, виокремлення головного, з'ясування незнайомих понять, термінів, установлення взаємозв'язку з тим, що вивчалось раніше, тощо);

в) закріплення, уточнення і розширення знань (застосування різних прийомів запам'ятовування, встановлення міжпредметних зв'язків, використання додаткової літератури тощо);

г) узагальнення і систематизацію (формулювання висновків, складання короткого конспекту з опрацьованого матеріалу, створення схем, таблиць, рисунків, конкретизація загальних положень тощо).

Перевірний етап — самоконтроль (відповіді на поставлені питання, переказ подумки та вголос тощо).Структура оптимальної роботи ще не гарантує успіху, який багато в чому залежить від застосування певних методів і прийомів, що використовуються при цьому. їх вибір залежить від особливостей матеріалу, який опрацьовується, виду та мети завдання, а також від особистісних якостей і здатностей студента. Так, наприклад, якщо у студента домінує образне мислення, то при опрацюванні природничо-математичної інформації йому необхідно використовувати образні опори для абстрактного мислення — ілюстрації, схеми, моделі. Якщо ж переважає логічне мислення — доречно знаходити ключові поняття, опорні сигнали, складати плани, тези, конспекти.Високий рівень працездатності та ефективності праці можна підтримувати протягом робочого дня за умови наявності перерв для відпочинку у робочий час. Слід зазначити, що регламентована перерва для відпочинку ефективніша, ніж за власним бажанням. Встановлено, що одна велика перерва менш ефективна, ніж декілька перерв, що у сукупності обіймають такий самий проміжок часу.Найефективніші перерви, які передують зменшенню працездатності, що передбачається заздалегідь.Випадкові перерви, які виникають унаслідок поганої організації праці, не сприяють відпочинку, а навпаки, можуть стомлювати.Переключення на іншу роботу і виробнича гімнастика можуть розглядатися як форми відпочинку.Мікропаузи тривалістю 1—2 секунди, а то й більше, необхідні для підтримання ритму праці.Є декілька способів вивчення режиму дня та його окремих частин: хронометраж, само-, кіно-, відеохронометраж кращих і гірших способів і прийомів праці, що супроводжуються подальшим аналізом, узагальненнями, висновками тощо.Метод хронометражу використовується з метою встановлення часу, який витрачається на працю та відпочинок, харчування і сон протягом доби, а також для виміру часу, який витрачається на виконання певних дій. Мета хронометражу полягає у встановленні доцільності та ефективності використання часу, з'ясуванні наявності резервів часу, який не використовується або використовується недостатньо. Самохронометраж доцільно проводити протягом тижня, оскільки саме цей період є певним циклом діяльності студента. Протягом робочого дня робляться нотатки, фіксуючи час, що витрачається на різні види діяльності та відпочинку. Потім ці дані можна порівнювати з приблизною структурою своєї праці та відпочинку, аналізувати, узагальнювати. Можна також визначити час, який витрачає кожний студент на виконання однакових завдань, на самостійну роботу і порівняти його з нормами часу, що відводяться на цю роботу.

Основними завданнями дисципліни є:

• формування у студентів системи теоретичних знань про навчальну дисципліну;

• ознайомлення студентів з категорійним апаратом основ наукових досліджень;

• забезпечити оволодіння кращими здобутками основ наукових досліджень, виробити уміння застосовувати їх у сучасних умовах;

• розвиток та формування наукового мислення, основних принципів культури спілкування;

• формування навичок організації самостійної роботи студентів у навчанні;

• набуття навичок та прийомів прийняття управлінських рішень, адекватних умовам ринкового освітнього середовища;

• надати допомогу майбутнім фахівцям у науковій діяльності;

• особливості становлення та розвитку основ наукової діяльності як науки, її наукову еволюцію;

Формування навичок з:

- вільно оперувати понятійно-категоріальним апаратом основ наукової діяльності;

- характеризувати етапи становлення наукової теорії в процесі творчої діяльності;

- виявляти закономірності розвитку знань про основи наукової діяльності;

- розкривати взаємозв’язок основ наукової діяльності з іншими науками, які впливають на її досягнення в процесі її розвитку.

Під час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти наступними вміннями, щодо праці з: - вільно оперувати понятійно-категоріальним апаратом основ наукової діяльності;

- характеризувати етапи становлення основ наукової діяльності в процесі історичного розвитку науки;

- аналізувати умови та закономірності перетворення основ наукової діяльності в самостійну науку;

- виявляти закономірності розвитку знань про основи наукової діяльності;

- використовувати отримані знання в майбутньому на практиці, при написанні наукових робіт.

Оволодіння студентами змістом зазначених тем є підготовкою для подальшого використання основ наукової діяльності у подальшій професійній діяльності і досягається за допомогою вільного користування студентами необхідних для курсу джерел та літератури.

Основними формами навчання є: лекції, практичні заняття та самостійнаробота студентів, яка передбачає виконання самостійних теоретичних тапрактичних завдань за індивідуальним зразком.

Програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною системою (ECTS)