15. Класифікація хмар

Хмара − це сукупність крапель, кристалів льоду або їхня суміш, що знаходиться у завислому стані в атмосфері над земною поверхнею. Хмари завжди мають нижню і верхню межі. Вони виникають внаслідок конденсаційних та сублімаційних процесів в атмосфері у вологому повітрі вище рівня конденсації.

Хмари класифікують за морфологічними (зовнішня форма) та генетичними (фізичних процесів утворення) признаками, тобто за зовнішнім виглядом або за процесами хмароутворення.

Хмари поділяють на яруси відповідно до висоти нижньої межі, а за зовнішнім виглядом − на форми. Так, виділяють 3 яруси і 10 форм хмар. Останні підрозділяються також на види і різновиди.

Хмари  найважливіше атмосферне явище. З хмар на земну поверхню випадають опади, хмари впливають на радіаційний режим. Вдень хмари відбивають, поглинають і не пропускають деяку частину потоку сумарної сонячної радіації до земної поверхні і зменшують радіаційний баланс. Вночі хмари поглинають земне випромінювання, зменшують втрати тепла, виконують роль ковдри, що перешкоджає вихолодженню земної поверхні.

Хмари є індикатором фізичних процесів, що протікають в атмосфері, тому правильне їх визначення при спостереженнях на метеорологічних станціях необхідно для складання правильного прогнозу погоди  передбачення майбутнього стану атмосфери: температури, опадів, небезпечних явищ, пов’язаних з хмарами: грози, градобиття, шквалистого вітру, сильних зливових опадів.

Міжнародна морфологічна класифікація хмар базується на визначенні хмари за її зовнішнім виглядом. Зовнішній вигляд  форма хмари залежить від фізичних процесів утворення  генезису. Знання генетичної класифікації хмар підвищує професійний рівень спостерігача, полегшує визначення хмар у випадках, коли спостерігається декілька форм хмар одночасно, коли одна форма переходить у іншу і т.д.

Питання:. Хмари це

А) сукупність крапель Б) водяна пара В) пересичена водяної пари

16. Морфологічна класифікація хмар

Класифікація хмар за зовнішнім виглядом отримала назву морфологічна. Вона використовується при метеорологічних спостереженнях. Якщо спостереження виконані і записані вірно, то можна одержати інформацію про фізичні процеси, що протікають в атмосфері, бо зовнішній вигляд хмар залежить від умов утворення.

При визначенні форм хмар основною ознакою є зовнішній вигляд і структура: хмари можуть розташовуватися на небі у вигляді окремих ізольованих хмарних мас, суцільного хмарного покриву. Хмари можуть бути перистими, купчастими, шаруватими, мати однорідну або розчленовану нижню поверхню; можуть бути щільними, що не просвічують, або прозорими, що просвічують.

У 1802 р фізик Ж.Б. Ламарк створив першу класифікацію хмар, у якій описав п’ять основних форм хмар. Усі відомі класифікації хмар базуються практично на класифікації, яку незалежно від Ламарка запропонував у 1803 р Л.Говард. Говард вперше запропонував використовувати латинські назви cirrus, cumulus, stratus, nimbus. Використання уніфікованих латинських назв хмар усіх форм, видів та різновидів дає змогу користуватися даними спорстережень за хмарами, проведеними на метеорологічних станціях різних країн світу.

У 1956 р. було видано новий перероблений та доповнений Міжнародний атлас хмар Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), що включав детальну Міжнародну класифікацію хмар і 224 фотознімка. На його основі у 1957 вийшло третє а у 1978 р. четверте видання радянського Атласу, що включав детальний пояснювальний текс. Класифікація хмар у цьому Атласі значно відрізнялась від міжнародної при визначенні видів і різновидів хмар. Вид хмар визначався умовами їх утворення ( генезисом), було суворо закріплено за кожною формою вид і особливо різновид. Класифікація зосереджувалася на правильному визначенні основних форм і видів у тісному зв’язку їх з опадами та оптичними явищами і виключала можливі суб’єктивні помилки, які виникали при складанні для опису хмари комбінації з термінів, запропонованих у класифікації ВМО.

Запис назви хмари у книжку спостережень при використанні російської класифікації (фіксація форми і різновиду латинською мовою) у скороченому вигляді співпадала з назвою за атласом ВМО.

У 2006 р. видан новий російский атлас хмар (п’яте видання), у якому збережена структура атласа 1978 р., зроблені незначні уточнення класифікації хмар, представлені нові сучасні авторські знімки, перероблено та доповненено пояснювальний текст.

Назви основних форм хмар співпадає з сучасною міжнародною класифікацією ВМО.

В залежності від висоти нижньої межі хмар їх поділяють на: хмари верхнього ярусу  висота нижньої межі більша ніж 6 км над землею; хмари середнього ярусу  висота нижньої межі у шарі 2-6 км над землею; хмари нижнього ярусу  висота нижньої межі у шарі до 2 км над землею.

Окремо розглядають хмари вертикального розвитку, нижня межа яких знаходиться у нижньому, а верхня у середньому або у верхньому ярусах.

Всього визначаються 10 форм хмар. Для кожної і за основними ознаками виділяють види і різновиди.

У класифікації ВМО використовуються латинські назви хмар. При метеорологічних спостереженнях на усіх станціях світу, у книжку спостережень обов’язково, поряд з назвою хмар державною (національною) мовою, записується скорочена латинська назва хмар

Питання:Морфологічна класифікація хмар це

А) За зовнішнім виглядом. Б) За типом хмар. В)Запроцесамі хмароутворення.