- •З. І. Боярська історія державиі права україїни Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •Анотація
- •Тема 1. Стародавні держави і право на території України (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.).
- •Тема 1. Стародавні держави і право на території України (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.) 8
- •1 Питання. Античні міста-поліси півдня України. Боспорське царство
- •2 Питання. Держави степовиків. Скіфи. Сармати. Гуни
- •3 Питання. Ранньослов’янська державність
- •1.2. План семінарського заняття
- •1.3. Термінологічний словник
- •1.4. Навчальні завдання
- •1.5. Завдання для перевірки знань
- •1.6. Джерела і література
- •Тема 2 Українська держава і право часів Київської Русі та періоду Галицько-Волинської держави
- •2.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Поява і розвиток Київської держави
- •2 Питання. Суспільний лад Київської Русі
- •3 Питання. Адміністративно-державний устрійКиївської Русі
- •4 Питання. Право Київської Русі
- •5 Питання. Суди і процес у Київській Русі
- •6 Питання. Державний устрій і право Галицько-Волинської Русі
- •2.2. План семінарського заняття
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Навчальні завдання
- •2.5. Завдання для перевірки знань
- •2.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •2.7. Джерела і література
- •Тема 3 Державно-політичний устрій і право в українських землях литовсько-польської доби
- •3.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Державно-політичний устрій і право в українських землях у складі Великого князівства Литовського і Польщі
- •Система управління в українських землях у складі великого князівства литовського
- •Державний лад великого князівства литовського
- •2 Питання. Етапи зближення Литви й Польщі
- •3 Питання. Держава і право в українських землях у складі Речі Посполитої
- •Система управління в українських землях у складі речі посполитої
- •Державний лад речі посполитої
- •4 Питання. Поява українського козацтва
- •3.2. План семінарського заняття
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Навчальні завдання
- •3.5. Завдання для перевірки знань
- •3.6. Джерела і література
- •Тема 4 Українська козацько-гетьманська держава і право (іі пол. XVII ст.—XVIII ст.)
- •4. 1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Формування, суспільно-політичний та адміністративний устрій Української козацько-гетьманської держави Богдана Хмельницького
- •Державне управління в козацькій державі
- •2 Питання. Правова система Української козацько-гетьманської держави. Суд і процес
- •3 Питання. Юридичне оформлення об’єднання України з Росією
- •4 Питання. Політичні та правові проблеми переходу України під владу Московської держави і Речі Посполитої після смерті Богдана Хмельницького
- •5 Питання. Адміністративно-політичний устрій українських земель у складі Росії. Зміни в суспільних відносинах
- •6 Питання. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
- •7 Питання. Кодифікація та основні риси права України-Гетьманщини. Суд і процес
- •4.2. План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •4. 3. Термінологічний словник
- •4.4. Навчальні завдання
- •4.5. Завдання для перевірки знань
- •4.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •4.7. Джерела і література
- •5.1. Методичні вказівки
- •5 Питання. Створення і діяльність Державної Думи в Російській імперії. Західноукраїнські землі в 1905—1917 рр.
- •3 Червня 1907 р. Другу Державну Думу було розпущено. Новий виборчий закон від 3 червня 1907 р. Назвали державним заколотом. За ним надавалися переваги у виборах лише великим землевласникам.
- •5.2. План семінарського заняття
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Навчальні завдання
- •5.5. Завдання для перевірки знань
- •5.6. Джерела і література
- •1 Питання. Національна революція в Україні. Створення й діяльність Центральної Ради
- •16 Грудня 1917 року Центральна Рада затвердила законопроект про утворення тимчасового Генерального суду (до скликання Всеукраїнських Установчих зборів).
- •2 Питання. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського та Директорії
- •19 Червня 1918 року приймається закон, за яким губернські старости отримують право розпуску таких органів самоврядування, як земські збори і управи, міські думи.
- •3 Питання. Проголошення і діяльність зунр
- •6. 2. План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •6.3. Термінологічний словник
- •6. 4. Навчальні завдання
- •6. 5. Завдання для перевірки знань
- •6.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •6.7. Джерела і література
- •7. 1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Формування радянської державностів Україні (1917—1920 рр.)
- •2 Питання. Соціалістична державність і право в Україні (1921—1929 рр.)
- •3 Питання. Державність і право України в 30—35 рр. Хх ст.
- •7.2. План семінарського заняття
- •7.3. Термінологічний словник
- •7.4. Навчальні завдання
- •7.5. Завдання для перевірки знань
- •7.6. Джерела і література
- •8.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Держава і право України в 1936—1940 рр.
- •2 Питання. Державність і право західноукраїнськихземель між двома світовими війнами
- •3 Питання. Державно-правовий статус українських земель у період II світової війни
- •4 Питання. Держава і право України в повоєнні роки і період десталінізації (1945—I пол. 1960-х рр.)
- •5 Питання. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 1960-х — середина 1980-х рр.)
- •6 Питання. Держава і право України періоду перебудови (1985—1991 рр.)
- •8.2. План семінарського заняття
- •8.3. Термінологічний словник
- •8.4. Навчальні завдання
- •8. 5. Завдання для перевірки знань
- •8. 6. Джерела і література
- •Додатки
- •Русская Правда Пространной редакции(по Троицкому списку)
- •3. ...Если кто злоумышленно убьет княжа мужа, а убийцу (люди) искать не будут, то виру 80 гривен платит вервь, в которой найден убитый; если же убитый простолюдин, то 40 гривен.
- •Народе український і всі народи України!
- •Боярська Зоя Іванівна
- •Історія державиі права україїни
- •Навчально-методичний посібник
- •Для самостійного вивчення дисципліни
3 Питання. Адміністративно-державний устрійКиївської Русі
В даному питанні зверніть увагу на те, що в адміністративному плані Київська Русь не була унітарною державою і складалася із відносно самостійних земель та волостей, які були слабо пов’язані між собою в економічному відношенні. Волості об’єднувалися в землі, в яких головними були міста. Князі правили волостями і землями на правах родинної власності.
«Руська Правда» згадує стару адміністративну одиницю — вервь, яка об’єднувала людей територіальними зв’язками. В основу взаємовідносин членів верві покладалася кругова відповідальність усіх членів за кожного, а цілої громади — за всіх. Ціла громада, все її населення керувалося в суспільних відносинах стародавніми правовими звичаями. Вервь мала також свою судову організацію, відому під назвою копного суду. За допомогою цих важелів підтримувався на території верві лад і порядок. У Пскові та Новгороді верві відповідала сотня і губа.
За формою правління Київська Русь склалася як ранньофеодальна монархія. На чолі держави стояв Великий князь. Великі князі зосереджували законодавчу й виконавчу владу, мали судові функції. Порядок успадкування престолу в Київській Русі не регулювався нормами права.
Функції Великого князя: організація військової дружини і військових походів; організація охорони кордонів держави; зовнішні стосунки з іншими державами; укладання міжнародних угод; законодавчі функції; керування адміністрацією і князівським судом. Князь збирав також податки з населення, судові збори та кримінальні штрафи, мав вплив на справи церкви.
Студенти мають усвідомити сутність ранньофеодальної монархії: Великий князь київський не був абсолютним монархом у державі, не мав якихось виключних юридичних прав відносно інших князів, а вважався старшим більше морально, звичайно маючи у своєму розпорядженні більше матеріальних сил і більше засобів для поширення своїх впливів. Такою була природа влади українського князя.
В період феодальної роздробленості особливе значення в системі князівської влади мали князівські з’їзди, де з тих або тих питань князі складали поміж собою відповідні їхнім інтересам договори, які мали назви: «ряд», «докінчання», «цілування». Змістом таких договорів були: 1) військові конвенції — умови щодо оборони території або спільного наступу; 2) питання щодо недоторканності територій; 3) визначення порядку рушення князів на війну; 4) забезпечення повної незалежності в справах внутрішнього управління; 5) врегулювання питань, які торкалися претензій князів на заняття того чи іншого престолу; 6) розглядання судових справ відносно того чи іншого князя, який заподіяв злочин. Але оскільки князівські з’їзди не були постійними і загальнообов’язковими для всіх князів, вони істотно не змінювали природу влади в Київській Русі.
Органом влади в Київській Русі була боярська Дума. Це рада князів з боярами. Завданням боярської Думи було приймати рішення з питань, що торкалися державного управління. М. Грушевський висловлюється про Думу як про «обов’язкову учасницю княжого правління», але Дума не мала сталої форми й означеної компетенції. «Князь радився з тими боярами, які були під рукою або яких він бажав бачити на нараді, через це склад міг постійно мінятися.
Таким чином, боярська Дума не мала в Київській Русі чітко означеної форми і компетенції, не мала під собою ясно окресленої юридичної підвалини. Але для нас важливе тут те, що такий звичай скликати на наради «ліпших людей» існував. Скликання таких нарад вимагала й давня традиція. Наприклад, Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» говорить, що він щоденно радився з боярами.
Верховним народним органом, який вирішував з давніх-давен долю народу і зберігся з часів родоплемінного ладу, було віче. В основу взаємовідносин між народом та князем покладався договір — ряд, який укладало з князем віче. Основною вимогою віча князеві було — «не ображати народу».
Всі важливі питання, які торкалися цілої землі, здавна вирішувалися на вічах. Правом на участь у вічі користувались однаковою мірою всі вільні громадяни даної землі. Обмеження прав щодо участі у вічах стосувалося лише тих, які персонально залежали від іншої особи: через це холопи, раби, закупи, а також жінки і неповнолітні у вічах участі не брали. Князь також брав участь у вічах.
Таким чином, віче було владою загальноземською, загальнонародною. Постанови віч «старшого города» (міста), тобто центральної громади землі, були обов’язковими для пригородів. В самих пригородах також відбувалися віча, але вони не торкалися загальноземських справ, а обмежувалися розв’язанням справ місцевого значення. Кожен громадянин, у тому числі й князь, міг стати ініціатором скликання віча.
Для законності вічевої постанови, ухваленої на зібранні, необхідна була кваліфікована більшість голосів. М. Костомаров писав, що віче встановлювало рішення по управлінню, договори з князями та іншими землями, оголошувало війни, укладало мир, закликало князів, вибирало владик, робило розпорядження про збір війська і про захист країни, віддавало на власність або в «кормління» землі, визначало торговельні права і якість монети, іноді ставило громадою церкви та монастирі, встановлювало правила й закони — було, отже, законодавчою владою, а разом з тим — судовою, особливо в справах, що стосувалися громадянських прав.
В історичній літературі вважається, що природа віч в різних землях Київської Русі була однакова, але, за визначенням М. Грушевського, віче мало значнішу вагу в північних землях (Новгород, Псков), ніж у Києві.
Студенти повинні усвідомити, що протягом X століття характер князівської влади в Київській Русі змінюється. В руках князя зосереджується вся повнота влади. Своє значення втрачають віча. Князі погоджують свої дії вже не з віче, а з керівниками військових дружин. У зв’язку з веденням частих воєн змінюється склад військової дружини. Варязька дружина поступово зникає, а її місце посідає українська. З місцевих старших дружинників князь призначає намісників і воєвод. Зникають місцеві «ясні князі». Центральне управління повністю зосереджується в руках князя.
Студентам необхідно взяти до уваги, що певного розподілу на центральні і місцеві органи управління в Київській Русі не було. Цей поділ був відносний. Так, первісно існувала десятинна система, потім розвинулась двірцево-вотчинна. В цьому плані зверніть увагу на те, що органом центрального управління, крім самого князя й думи, був так званий княжий двір — місце, де зосереджувався суд і розправа.
Найближчими помічниками князя були призначені ним урядовці — тиуни. Тиуни виконували різні доручення князя, а також керували господарством, мали судові функції. Тиуни мали категорії: тиун огнишний або двірський, що відав двором; тиун конюшний; тиун сільський. Ключники — підручні тиунів. Дітські та отроки знаходилися при дворі князя. Вони виконували різні завдання, що стосувалися судової справи: виконували судові присуди, доставляли на суд звинувачених, були присутні при «муках» (тортури). Отроки походили з рабів-юнаків, а дітські були особами вільного стану.
«Ябетники» — урядовці, обов’язком яких були пошуки краденого і злочинців («сочення»). Гриді — придворні слуги князя. Дітські, отроки, гриді, ябетники, мечники, метальники входили до складу молодшої дружини. Всі вони мали від князя утримання, але разом з тим, виконуючи доручення князя, одержували за свою працю платню безпосередньо від народу (система «кормління»). Бояри і мужі становили дружину старшу.
Для бояр обов’язкової, примусової служби в Київській Русі не було. Кожен боярин, дружинник, кожна службова людина мали право по своїй волі покинути службу.
Вище фінансове управління зосереджувалося в особі самого князя, який стягував податки (данина й урок) за допомогою різних урядовців — данщиків, пошлинників (митників) та ін.
Старовинною формою збирання данини було полюддя — форма контрибуції з населення, яку брав князь за свій військовий ризик. За одиницю оподаткування брався дим-двір і рало-плуг (окрема ділянка землі, що оброблялася господарем власними силами). Данина бралася продуктами (хліб, мед, хутра) і грішми (гривні, куни, ногати, різані, векші).
Окрім безпосередніх данин бралося мито-податок з населення, якщо воно користується тією чи іншою послугою держави (мито судове, штрафи, помічне).
На місцях центральне управління представляли посадники. Згадаймо, що ця посада з’явилася в Київській Русі внаслідок реформ Володимира Великого. Посадники призначалися київським князем у різні адміністративні центри (князівські намісники). Влада посадника мала адміністративний характер. До його функцій входив догляд за стягненням з населення податків; суди та розправа; оборонна функція. Утримання посадників відбувалось завдяки системі кормління.
Делегуючи посадникам широкі права, київські князі одночасно встановлювали й певні обмеження. Так, посадники не мали права власності на землю, яка надавалася їм великими князями за службу в користування. Посадники не мали змоги втручатися у внутрішнє управління провінціями, бо кожна громада користувалася самоуправлінням, обираючи для управління й суду свої окремі земські органи влади: тисяцьких, соцьких, десяцьких, старців, добрих людей тощо.
Функції влади тисяцького, соцьких і десяцьких мали характер військово-адміністративний і адміністративно-фінансовий. Крім того, соцькі та десяцькі виконували поліцейські функції.
Велику роль у Київській Русі відігравало військо. Воно складалося з народного ополчення (так зване земське військо) на чолі з тисяцьким. Земське військо скликалося тільки під час війни. Окрім цього існувало постійне військо у вигляді князівської дружини і дружини бояр. Військо складалось із кінноти й піхоти.
Зверніть увагу на те, що в Київській Русі був чітко визначений договірний характер правних стосунків між ланками влади: віче і князь, ряд; договори князів між собою (феодальні з’їзди); договори князів із землями тощо. Цими фактами можна пояснити наявність федеративних тенденцій у процесі існування Київської держави.
Елементами демократичності державного устрою можна вважати відсутність станів як замкнених у собі самих корпорацій, каст. Фактично в політичному відношенні і смерд, і боярин були рівноправні. Так, вони разом з князем беруть участь у вічі як органі, що виявляє верховну волю народу.
В Київській Русі була досить сильною автономія громад, місцеве самоврядування. Народ управлявся своєю виборною владою, а представники центру не порушували загальнодемократичних засад Київської держави. Нерівність існувала фактично лише в економічній сфері.