- •З. І. Боярська історія державиі права україїни Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •Анотація
- •Тема 1. Стародавні держави і право на території України (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.).
- •Тема 1. Стародавні держави і право на території України (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.) 8
- •1 Питання. Античні міста-поліси півдня України. Боспорське царство
- •2 Питання. Держави степовиків. Скіфи. Сармати. Гуни
- •3 Питання. Ранньослов’янська державність
- •1.2. План семінарського заняття
- •1.3. Термінологічний словник
- •1.4. Навчальні завдання
- •1.5. Завдання для перевірки знань
- •1.6. Джерела і література
- •Тема 2 Українська держава і право часів Київської Русі та періоду Галицько-Волинської держави
- •2.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Поява і розвиток Київської держави
- •2 Питання. Суспільний лад Київської Русі
- •3 Питання. Адміністративно-державний устрійКиївської Русі
- •4 Питання. Право Київської Русі
- •5 Питання. Суди і процес у Київській Русі
- •6 Питання. Державний устрій і право Галицько-Волинської Русі
- •2.2. План семінарського заняття
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Навчальні завдання
- •2.5. Завдання для перевірки знань
- •2.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •2.7. Джерела і література
- •Тема 3 Державно-політичний устрій і право в українських землях литовсько-польської доби
- •3.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Державно-політичний устрій і право в українських землях у складі Великого князівства Литовського і Польщі
- •Система управління в українських землях у складі великого князівства литовського
- •Державний лад великого князівства литовського
- •2 Питання. Етапи зближення Литви й Польщі
- •3 Питання. Держава і право в українських землях у складі Речі Посполитої
- •Система управління в українських землях у складі речі посполитої
- •Державний лад речі посполитої
- •4 Питання. Поява українського козацтва
- •3.2. План семінарського заняття
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Навчальні завдання
- •3.5. Завдання для перевірки знань
- •3.6. Джерела і література
- •Тема 4 Українська козацько-гетьманська держава і право (іі пол. XVII ст.—XVIII ст.)
- •4. 1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Формування, суспільно-політичний та адміністративний устрій Української козацько-гетьманської держави Богдана Хмельницького
- •Державне управління в козацькій державі
- •2 Питання. Правова система Української козацько-гетьманської держави. Суд і процес
- •3 Питання. Юридичне оформлення об’єднання України з Росією
- •4 Питання. Політичні та правові проблеми переходу України під владу Московської держави і Речі Посполитої після смерті Богдана Хмельницького
- •5 Питання. Адміністративно-політичний устрій українських земель у складі Росії. Зміни в суспільних відносинах
- •6 Питання. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
- •7 Питання. Кодифікація та основні риси права України-Гетьманщини. Суд і процес
- •4.2. План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •4. 3. Термінологічний словник
- •4.4. Навчальні завдання
- •4.5. Завдання для перевірки знань
- •4.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •4.7. Джерела і література
- •5.1. Методичні вказівки
- •5 Питання. Створення і діяльність Державної Думи в Російській імперії. Західноукраїнські землі в 1905—1917 рр.
- •3 Червня 1907 р. Другу Державну Думу було розпущено. Новий виборчий закон від 3 червня 1907 р. Назвали державним заколотом. За ним надавалися переваги у виборах лише великим землевласникам.
- •5.2. План семінарського заняття
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Навчальні завдання
- •5.5. Завдання для перевірки знань
- •5.6. Джерела і література
- •1 Питання. Національна революція в Україні. Створення й діяльність Центральної Ради
- •16 Грудня 1917 року Центральна Рада затвердила законопроект про утворення тимчасового Генерального суду (до скликання Всеукраїнських Установчих зборів).
- •2 Питання. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського та Директорії
- •19 Червня 1918 року приймається закон, за яким губернські старости отримують право розпуску таких органів самоврядування, як земські збори і управи, міські думи.
- •3 Питання. Проголошення і діяльність зунр
- •6. 2. План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •6.3. Термінологічний словник
- •6. 4. Навчальні завдання
- •6. 5. Завдання для перевірки знань
- •6.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •6.7. Джерела і література
- •7. 1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Формування радянської державностів Україні (1917—1920 рр.)
- •2 Питання. Соціалістична державність і право в Україні (1921—1929 рр.)
- •3 Питання. Державність і право України в 30—35 рр. Хх ст.
- •7.2. План семінарського заняття
- •7.3. Термінологічний словник
- •7.4. Навчальні завдання
- •7.5. Завдання для перевірки знань
- •7.6. Джерела і література
- •8.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Держава і право України в 1936—1940 рр.
- •2 Питання. Державність і право західноукраїнськихземель між двома світовими війнами
- •3 Питання. Державно-правовий статус українських земель у період II світової війни
- •4 Питання. Держава і право України в повоєнні роки і період десталінізації (1945—I пол. 1960-х рр.)
- •5 Питання. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 1960-х — середина 1980-х рр.)
- •6 Питання. Держава і право України періоду перебудови (1985—1991 рр.)
- •8.2. План семінарського заняття
- •8.3. Термінологічний словник
- •8.4. Навчальні завдання
- •8. 5. Завдання для перевірки знань
- •8. 6. Джерела і література
- •Додатки
- •Русская Правда Пространной редакции(по Троицкому списку)
- •3. ...Если кто злоумышленно убьет княжа мужа, а убийцу (люди) искать не будут, то виру 80 гривен платит вервь, в которой найден убитый; если же убитый простолюдин, то 40 гривен.
- •Народе український і всі народи України!
- •Боярська Зоя Іванівна
- •Історія державиі права україїни
- •Навчально-методичний посібник
- •Для самостійного вивчення дисципліни
2 Питання. Суспільний лад Київської Русі
Свого розквіту Київська держава (Київська Русь або Україна-Русь) досягла в період правління князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого (обидва пізніше були канонізовані православною церквою). Саме в цей період було остаточно структуроване суспільство Київської Русі, сформовані соціальні та державні інститути, склалася правова система.
Все населення Київської Русі поділялося на три категорії: вільні, невільні та напіввільні люди. Серед вільного населення існувала також своя ієрархія: князі, дружинники, бояри, міський патріціат, священики, мешканці міст, дрібне духовництво й смерди.
Князь та його дружина («княжі мужі») стояли на чолі соціальної ієрархії. Найбільшим феодалом був великий князь. Маючи великі приватні володіння (домен), він розпоряджався общинними землями, які вважалися державними, роздаючи їх своїм дружинникам.
Слід зазначити, що в IX ст. велику роль у державі ще відігравала родова місцева аристократія, до якої відносили так званих огнищан — старовинну боярську верству землевласників, які використовували невільницьку працю, а також так званих «градських старійшин», «старців».
Але надалі все більшого значення набирала «княжа дружина». І врешті-решт в XI ст. бояри «земські» та дружинники зливаються в одну вищу верству населення — бояр.
У самій князівській дружині становище дружинників також було неоднаковим. Так, існував поділ на «дружину старшу» — бояри «більші», «старійші», бояри «думаючі» і на «дружину молодшу» — бояри менші. Старійші бояри були найвпливовіші в державі і займали вищі державні посади — воєвод, посадників тощо. До дружини молодшої належали дітські, отроки, гриді та ін.
В даному питанні необхідно звернути увагу на те, що бояри до XIV ст. не становили собою певного стану, не мали корпоративного устрою, спадкових, лише їм одним належних прав. За певні заслуги в боярство міг потрапити смерд і іноземець. Це була лише верства економічно найзаможніших людей, що відзначалися своїми особистими якостями — хистом, здібностями. Через це вони звалися взагалі «ліпшими», «луччими людьми».
Бояри все більше захоплювали общинні землі й мали економічну міць переважно в землеволодінні, складаючи клас землевласників.
Користуючись рекомендованою літературою, студенти мають з’ясувати, в чому полягало панівне становище боярства. Це стосувалось і охорони життя, майна, честі боярина, особливостей спадкових відносин, встановлення пільг в економічних відносинах тощо.
Зазначимо, що феодальна власність на землю мала ієрархічний характер. Князі окремих феодальних володінь були у васальній залежності від Великого князя київського, який відносно них був сюзереном. Самі вони, в свою чергу, мали дружинників, які від князів одержували землю в умовне володіння. Така система називалася системою сюзеренітету-васалітету.
Бояри були привілейованою частиною суспільства, і всі злочини, спрямовані проти бояр, каралися значно суворіше. В нормах «Руської Правди» життя бояр охоронялося подвійною вірою. В церковному уставі Ярослава честь дружин і дочок бояр захищалася штрафом у 5 гривень золота, а простих людей — в 1 гривню срібла.
Бояри при відсутності синів мали право передавати спадщину дочкам, тоді як дочки простих людей не мали права на спадщину. Бояри звільнялися від податків.
Разом із князями і боярами великими землевласниками виступали монастирі і церква. Вони нерідко володіли общинними землями, займали пусті, одержували землі в дар від князів і бояр, а також одержували угіддя, здійснюючи договори купівлі-продажу, міни, дарування.
Верхівка духовенства — чорне (ченці) і біле (церковники) — також належала до феодалів, а дрібне духовенство складало середню ланку вільних людей. Чорне духовенство дуже часто складалося з представників вищих верств населення — князів, княгинь, бояр. Часто вони були засновниками монастирів. Біле духовенство було неоднорідне й поділялося на вище (архієпископи, єпископи, архімандрити) та середнє. Прибутки церкви складалися з десятини, пожертвувань та доходів від праці на землі.
Про значення православ’я в Київській Русі свідчить історичний документ «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Він повчає своїх дітей регулярно відвідувати церкву, молитися вдень, вночі, в дорозі повторювати молитви.
До класу феодалів належав і патріціат міст — купці, які здебільшого або виключно займалися торгівлею. Цікаво, що купці здавна мали свій корпоративний устрій. Відомо, що купці в містах Київської Русі об’єднувалися в окремі корпорації (сотні), мали свої двори, озброєні дружини для охорони їхніх караванів під час подорожей в чужі землі. Купці брали участь у громадському житті, мали право служити у війську, брати участь у веденні переговорів з іншими державами, навіть у ролі послів.
Купці-іноземці називалися «гостями» і мали інший правовий статус. «Гості» користувалися деякими привілеями. Наприклад, недоторканність особи. Гостинними дворами, де зупинялися іноземні купці, опікувалася церква.
Решта населення міст складала середню групу вільних людей . Сюди входили так звані «чорні гродські» люди, ремісники, майстри. Вони були юридично вільні, навіть рівноправні з боярами, але фактично залежали від феодальної верхівки.
Згодом, з появою в українських містах магдебурзького права всі жителі міст, незалежно від їхнього майнового стану, стали називатися міщанами.
Нижчу групу вільного населення становили селяни-смерди. Вони мали право бути власниками особистого майна, обробляли землю власною працею. Проте майнові права смерда були обмежені. Коли смерд вмирав і в нього не залишалося серед спадкоємців синів, його майно переходило до феодала.
Смерди оселялися в сільських територіальних общинах (вервь) або входили в систему доменів. Їх господарство носило індивідуальний характер, але в межах територіальних общин існувала колективна власність, яка періодично перерозподілялася між окремими родинами. Якщо смерд входив до системи княжого домену, то землю він одержував від князя, за що мусив працювати на нього й сплачувати податки (данина). Смерди мали право підійматися по соціальних сходинках.
Напіввільні люди в Київській Русі називалися закупами. Закупи — це смерди, які з різних причин тимчасово втрачали свою особисту волю, але могли знову її здобути. Частіше смерд ставав закупом за борги, які він відпрацьовував на користь кредитора. Позика (купа) надавалася під відсотки. Після відпрацювання «купи» закуп залишався ще залежним (наймитом), бо повинен був відпрацювати ще й відсотки. За провину закуп переходив у стан холопів. Закуп залишав за собою право звертатися до суду, свідчити в суді.
Невільні люди в історичних джерелах називалися челяддю і холопами. Челядь — це, як правило, раби з полонених. Холопи — це раби-соплемінники.
Слід зазначити, що в Київській Русі фактично кожне залежне відношення могло бути джерелом рабства: полон на війні, шлюб з невільними, народження від невільних, продаж себе у рабство при свідках, злочин тощо.
Холоп був позбавлений будь-яких прав. За злочини холопа відповідав пан і за злочин проти холопа винагороду одержував пан. Холоп не мав власності, сам був власністю свого пана. Холоп міг дістати волю через самовикуп або звільнення його паном.
Закон передбачав умови, за яких холоп міг дістати волю. Студентам рекомендується ознайомитися з такими умовами, користуючись текстами «Руської Правди».
Слід зауважити, що особливе становище в Київській Русі було в тих людей, які знаходилися під опікою церкви. Церква засновувала школи, лікарні, богадільні, будинки для прочан, матеріально і морально підтримуючи цілу масу людей, які потребували допомоги. Разом із духовенством ці люди складали окрему групу населення — так званих «церковних людей».
Серед людей, опікуваних церквою, були так звані «ізгої» — люди, позбавлені попереднього стану, якщо вони не вступили в інший. Ізгоєм міг бути кожен: смерд, купець і навіть князь, бо кожен з них під примусом тяжких обставин міг опинитися за бортом життя.