4.2. План семінарського заняття

82. Державний та суспільно-політичний устрій Української козацько-гетьманської держави Богдана Хмельницького.

83. Розвиток права в Українській козацько-гетьманській державі (1648—1657 рр.).

84. Суди і процес в Українській козацько-гетьманській державі Богдана Хмельницького.

85. Договір 1654 р. про об’єднання України з Росією.

86. Політико-правове значення розподілу України на Лівобережну та Правобережну.

87. Зміни принципів, форм і методів у діяльності військово-ад­міністративного апарату влади і управління Україною в ІІ пол. XVII—XVIII ст.

88. Зміни у суспільних відносинах України-Гетьманщини XVII—XVIII cт.

89. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.

90. Етапи ліквідації царатом автономії України.

91. Причини кодифікації права в Україні у I пол. XVIII ст. «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.).

92. Кодифікація українського права у ІІ пол. XVIII ст. «Суд і розправи в правах малоросійських» (1750 р.); «Екстрат малоросійських прав» (1767—1786 рр.).

93. Головні риси розвитку цивільного права: право власності, зобов’язальне право, спадкове право, сімейне право.

94. Основні риси розвитку кримінального права: поняття і види злочинів; мета і система покарань.

95. Система судів в Україні у ІІ пол. XVII—XVIII ст. Судовий процес.

Теми рефератів

96. Андрусівський договір, «Вічний мир» — змова Польщі та Московії про розшматування України.

97. Діяльність Малоросійського приказу і Малоросійських колегій в Україні.

4. 3. Термінологічний словник

Барська конференція — військово-політичний союз 1768—1772 рр. частини польських магнатів і шляхти для збереження своїх прав і привілеїв.

Батурин — місто в Чернігівській обл. У 1669—1708 рр. та в 1750—1764 рр. було резиденцією гетьманів Лівобережної України, тут же перебували генеральний суддя, писар, обозний та інші представники вищої козацької адміністрації.

Бахчисарайський мир 1681 р. — договір, укладений між Росією, Туреччиною і Кримським ханством 13.01.1681 р. в Бахчисараї на 20 років. Угода зміцнила міжнародне становище Росії і змусила Польщу укласти з нею «Вічний мир» (1686 р.).

Булава — один з козацьких клейнодів, символ найвищої влади гетьманів, козацьких отаманів в Україні XVI—XVIII ст., а також турецьких пашів. Оздоблена, як правило, гербом, прізвищем чи вензелем власника.

Бунчук — важливий атрибут гетьманської влади, військова регалія в козацькому війську. На Запорожжі бунчук виготовляли з білого кінського волосся та червоних мотузок, плетених у вузли і кріплених на держаку до 2,5 м.

Військо Запорозьке — у XVI ст. офіційна назва козацького війська, а з середини XVII ст. — Української козацької держави.

Військові поселення — особлива організація військ у кріпосній Росії, за якої солдати поєднували військову службу з веденням сільського господарства. У XVIII ст., за Петра І, з метою захисту кордонів Московської держави такі поселення були засновані в Україні.

Вольності війська Запорозького — назва території останньої Запорозької Січі (Нової) на південь від річок Тясмин та Орель. Охоплювала сучасні Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Херсонську, Миколаївську, Кіровоградську, Донецьку області.

Гайдамаки — українські повстанці, провідна сила визвольного руху на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої у XVIII ст.

Генерал-губернатор — начальник генерал-губернаторства в Росії. На Лівобережній Україні ця посада з’являється після ліквідації гетьманства. Призначався царем, здійснював на підвладній території всю повноту військової та цивільної влади.

Генеральна скарбова канцелярія — найвищий фінансовий орган гетьманської адміністрації в Україні XVIII ст.

Генеральний бунчужний — виборна, одна з найвищих посад при гетьмані в Україні XVI—XVIII ст. Головний обов’язок бунчужного — берегти і захищати в походах гетьманський бунчук. У мирний час виконував дипломатичні та ревізійні доручення гетьмана.

Генеральний обозний — член генеральної старшини. Відав обозом і артилерією.

Генеральний осавул — член генеральної старшини. Головні функції — ведення козацьких реєстрів (компутів), спорядження, військовий огляд, командування окремими частинами війська під час походів, командування найманими полками.

Генеральний писар — член генеральної старшини. В його віданні була Генеральна військова канцелярія, в якій зберігалися найважливіші державні документи.

Генеральний хорунжий — член генеральної старшини. Головна функція — охорона прапора козацького війська.

Гетьманщина — напівофіційна назва значної території України на лівому і правому берегах Дніпра, де з середини XVII ст. по 1764 р. поширювалася влада гетьманського уряду.

Загородники — порівняно вільна категорія збіднілого населення в Україні XІV—XVII ст.

Займанщина — елемент звичаєвого права. Давала змогу на підставі першого «займу» володіти чи користуватись землею, як правило, нічийною. Поширювалася на всі верстви населення, але на кріпаків дуже обмежено. Найбільшого розвитку набула в ході Визвольної війни середини XVII ст.

Кам’янська Січ — центр запорозького козацтва в 1709—1711 та 1728—1734 рр. Розташовувалася в гирлі р. Кам’янка (Херсонська обл.).

Київське намісництво — адміністративно-територіальна одиниця в Україні, що була утворена після остаточної ліквідації за царським указом від 16.09.1781 р. залишків автономії Української держави.

Компут — реєстр, перепис, чисельний стан, зокрема війська.

Корогва — прапор у військових підрозділах українського козацтва.

Кошова старшина — адміністративне і військове керівництво (уряд) Запорозької Січі: кошовий отаман, військовий суддя, писар, обозний, осавул, які разом складали т. зв. Кіш Запорозької Січі.

Микитинська Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва у 1638—1652 рр. Розташовувався на Микитиному Розі, біля стародавньої переправи через Дніпро (поблизу сучасного м. Нікополя).

Наказний гетьман — титул призначеного гетьманом козацької України свого заступника з-поміж досвідченої старшини для керівництва військовим об’єднанням.

Новоросійське козацьке військо — формування, утворене 1806 року з кількох сотень задунайських козаків на початку російсько-турецької війни 1806—1812 рр. під назвою Усть-Дунайське Буджацьке військо.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця на Запорожжі в період Нової січі (1734—1775 рр.).

Пернач (шестопер) — вид булави, головний атрибут полковницької влади у XVII—XVIII ст.

Підсусідки — незаможна група населення в Україні та Росії XVІ—XVIII ст., до якої належали особи, що не мали, як правило, власного господарства і житла, а на певних умовах оселялися в чужих дворах із правом обробітку частини навколишньої землі.

Подвірні ревізії — облік дворів козаків та посполитих для виконання загальнонаціональних повинностей у Гетьманщині.

Рангові посполиті — частина залежного населення Гетьманщини та Слобожанщини середини XVII—XVIII ст., призначена для виконання різних повинностей на користь службовців, старшини, окремих сановників з Росії, які брали безпосередню участь в управлінні регіоном (полковники, губернатори, президенти Малоросійської колегії тощо).

Рекрутчина — система комплектування регулярної армії і військово-морського флоту в Російській імперії у XVIII—ХІХ ст. Запроваджена 1705 року згідно з указом Петра І.

Російська імперія — офіційна назва російської держави, встановлена в 1721 р. у зв’язку з прийняттям Петром І титулу імператора.

Шарварок — додаткова (крім панщини) феодальна повинність в Україні в XV—XVIII ст.: праця на будівництві, ремонтні роботи.