faem_kab_sep_dms_lek

У процесі застосування митно-тарифних заходів та дії митно-тарифного механізму в цілому вирішуються такі завдання:

-регулятивні;

-торгово-політичні;

-фіскальні.

Ефективність застосування митно-тарифного механізму або окремих митно-тарифних заходів залежить від існуючого в державі нормативного порядку та правил митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Правове регулювання митно-тарифного механізму забезпечує Закон України «Про Єдиний митний тариф» та визначає:

-цілі та сферу застосування митно-тарифних заходів;

-основні поняття, що застосовуються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання торговельно-економічних відносин України;

-загальні принципи і правила застосування митно-тарифних заходів;

-порядок формування Єдиного митного тарифу;

-права й обов'язки Митно-тарифної ради;

-перелік і механізм нарахування мита (до кожного товару, що переміщується через митний кордон України) та процедуру застосування особливих видів мита.

Тарифи є важливим інструментом зовнішньоекономічних зв'язків. Інтереси, якими керується держава при застосуванні тарифів, можна умовно розділити на три основні групи.

До першої групи належать міркування економічного характеру. Класичним прикладом таких міркувань є аргументація на користь захисту молодих, недостатньо розвинутих галузей чи видів виробництва. Прихильники цієї тези зазначають, що хоча в короткостроковому плані діяльність виробництв, захищених тарифами, не досить ефективна економічно, але в майбутньому національні виробники зміцнять індустріальну базу економіки, стануть конкурентоспроможними і необхідність у захисті відпаде.

Другу групу мотивів складають міркування неекономічного характеру, до яких належать аргументи на користь активного втручання держави в економіку взагалі. Саме такі мотиви лежать в основі тарифного захисту галузей економіки, які мають стратегічний характер (виробництво озброєння та деякою мірою сільське господарство).

Окремі дослідники, крім зазначених двох груп, виділяють третю групу мотивів, які можна умовно назвати економічно немотивованими. Це - аргументи, які базуються на помилкових уявленнях та вихідних принципах.

Головна мета митних тарифів - захист національного ринку, їх використання має сім основних економічних наслідків, або ефектів, які потрібно враховувати при виробленні та реалізації зовнішньоекономічної політики.

61

Виробничий ефект. Очевидно, що за інших рівних умов виробництво товару, який знаходиться під захистом митних тарифів, зростає, оскільки аналогічні імпортні товари дорожчі і не можуть задовольнити існуючий попит.

Споживчий ефект. За інших рівних умов споживання товару, який обкладається митом, знижується. У реальному житті важко назвати раціональні міркування, які змусили б державу знижувати споживання того чи іншого товару за допомогою митних тарифів, хоча інколи дії окремих країн начебто і переслідують таку мету. Наприклад, у країнах - виробниках вин податок на міцні алкогольні напої може бути більшим, ніж на вина. Однак у цьому випадку швидше йдеться про стимулювання виробництва вина.

Бюджетний ефект. Митні тарифи є джерелом бюджетних надходжень, значення яких надзвичайно велике, особливо для країн, що розвиваються. У промислові) розвинутих країнах бюджетні міркування не відіграють значної ролі при встановленні імпортних податків. Треба також зазначити, що можливості використання митних тарифів з метою поновлення бюджету мають певні обмеження: чим вищий тариф, тим менший обсяг імпорту і відповідно бюджетні надходження.

Ефект перерозподілу прибутків. Він полягає у тому, що національні виробники в умовах відсутності або обмеженого характеру конкуренції з боку іноземних фірм можуть підвищувати ціни на свій товар і отримувати вищі прибутки у формі ренти.

Конкурентний ефект. Цей наслідок застосування тарифів має надзвичайно велике значення для невеликих країн, внутрішній ринок яких може забезпечити ефективну діяльність лише обмеженої кількості національних виробництв. Разом з тим вилучення з економічного обороту іноземних фірм може призвести до втрати національними виробниками стимулів до підвищення ефективності виробництва та зниження цін. Очевидно, що суспільство загалом не заінтересоване в такому втручанні в конкуренцію, але самі виробники можуть намагатися вплинути на уряд, щоб одержати «митну парасольку».

Вплив на платіжний баланс. Митні тарифи, як уже зазначалося, призводять до скорочення споживання імпортних товарів. Це означає, що зменшуються витрати за кордоном, а більша частина прибутків реалізується вдома. Такий процес за інших рівних умов сприяє поліпшенню платіжного балансу.

Вплив на умови торгівлі. Застосування митних тарифів змушує іноземні фірми знижувати ціну товарів, які ввозяться до даної країни. А це, у свою чергу, веде до зміни співвідношення між експортними та імпортними цінам». Задля об'єктивності зауважимо, що споживач у країні-імпортері змушений платити за товар більшу ціну.

Зовнішньо простий механізм дії митних зборів на торгівлю з іншими країнами є, однак, багатоплановим і використовується урядом для досягнення різних цілей. Тарифи захищають національний ринок від іноземної конкуренції, підвищуючи ціни на імпортні товари, підтримують порівняно високий рівень

62

внутрішніх цін, сприяють розширенню збуту вітчизняної продукції за кордоном за нижчими цінами.

Зазначимо, що мито - це податок, який сплачується у зв'язку з ввезенням іноземного товару в країну під час випуску товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита полягає в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, який ввозиться в країну, і складає різницю в ціні одного і того самого товару на світовому ринку та в даній країні.

Мито в тарифі встановлюється двома методами. Один із них - це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито,

виражене таким чином, називається митом з ціни, або адвалерне. Другий метод

- це визначення розміру мита безпосередньо в грошовому вираженні у вигляді певної суми, яка нараховується з ваги, об'єму та штуки товару. Мито,

встановлене таким методом, називається специфічним митом.

За характером походження митні податки можуть бути автономними або конвенційними. Автономне мито встановлюється постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами. Конвенційне мито виробляється в процесі укладання угоди чи договору з іншою країною, фіксується в ньому і не може бути змінено протягом терміну дії договору. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлено, призупиняють свою дію.

Структура митних тарифів включає прості (одноколонні) та складні

(багато колонні) тарифи.

Прості митні тарифи встановлюють одну ставку мита для кожного товару, незалежно від походження цього товару.

Складний митний тариф передбачає по кожному товару дві чи більшу кількість ставок мита. Найбільш висока ставка складного тарифу називається максимальною, або генеральною. Вона застосовується до товарів тих країн, з якими немає торговельних угод. Більш низька, або мінімальна ставка встановлюється для товарів тих країн, з якими підписані торговельні угоди і яким надано режим найбільшого сприяння.

Ці тарифи дають державі можливість проводити диференційовану митну політику, в тому числі і в рамках міжнародних митних союзів.

В основу митних тарифних ставок покладений такий принцип: чим більший ступни» промислової обробки товару, тим більшим митом він обкладається.

Одна ставка визначає рівень пільгових митних тарифів, які застосовуються державою до товарів тих країн, з якими є торговельні угоди і які користуються режимом найбільшого сприяння в митному обкладанні. Друга ставка закріплює максимальний рівень митних податків щодо товарів, що імпортуються з країн, з якими не укладені двосторонні торговельні угоди.

Кожна країна має свій митний тариф, який може відрізнятися від інших як кількістю обкладених товарів, деталізацією позицій, так і способом нарахування мита.

З метою контролю за державами в частині тарифного обкладання і недопущення ними підвищення митних тарифів без попереднього

63

опублікування в 1889 р. в Брюсселі був укладений багатосторонній договір - Конвенція про створення міжнародного союзу з публікації митних тарифів (учасником якого є і Україна). Завданням цього Союзу є уніфікація національних митних тарифів і національного митного законодавства держав - членів Союзу. Союз був ініціатором розробки і прийняття проекту спеціального договору про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів.

Упроекті Митного тарифу пропонуються 3 види тарифних ставок - преференційні, пільгові та повні. Важливою особливістю проекту Митного тарифу є те, що він не вносить «революційних» змін до діючої системи ставок,

аоб'єднує всі ті зміни, що були вже напрацьовані і внесені до діючого Митного тарифу за останні 5 років.

Якщо Верховна Рада схвалить запропонований проект Закону про Митний тариф, підприємці не повинні будуть терміново переукладати договори і змінювати тактику й стратегію своєї діяльності.

Так, наприклад, середньоарифметична ставка тарифу становить 12%, у т. ч. на машини й устаткування, недорогоцінні метали, папір, пластмаси, хімічну продукцію та мінеральні продукти - 4-6%, перли, вироби з каменю, транспортні засоби - 9- 11%, шкіряна сировина, текстильні вироби, тваринні жири - 14-19%, інша сільгосппродукція, тютюнові вироби та алкогольні напої - 20-33%.

Усього в проекті Митного тарифу нараховується більше 10 тис. тарифних ставок, у т. ч. 78% адвалерних, 18% специфічних та 4% комбінованих. Комбіновані та специфічні ставки ввізного мита пропонується запровадити в першу чергу на товари агропромислового комплексу, легкої промисловості, легкові автомобілі, відеотехніку та інші високоліквідні товари, під час імпорту яких найчастіше спостерігається навмисне заниження митної вартості товару з метою уникнення від повної сплати податків.

Узв'язку із запровадженням Євросоюзом з 1 січня 1999 р. нової грошової одиниці всі специфічні ставки подаються в «євро».

8.2.ПОНЯТТЯ МИТА ТА ЙОГО ВИДИ

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України з питань митного регулювання» від 28 січня 1994р.: «Мито - це державний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України».

Мито як податок та види мита встановлюються тільки законом. Мито треба розглядати як обов'язковий внесок, платіж, плату, що доручено збирати митним органам при ввезенні (пересиланні) товару на митну територію чи вивезенні товару з митної території України. Цей внесок є невід'ємною складовою частиною такої процедури.

Митна вартість товару - це термін для визначення спеціальної вартості товару, а саме, це вартість товару, яка застосовується для цілей:

-обкладення товару митом, ПДВ, акцизним збором;

-зовнішньоекономічної та митної статистики;

64

-державного регулювання торговельно-економічних відносин, які пов'язані із вартістю товару, включаючи здійснення валютного контролю зовнішньоторговельних акцій і розрахунків банків по них згідно із законодавчими актами України.

Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визначення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподаткування та способом нарахування.

За об'єктом оподаткування мито поділяється на: 1) імпортне; 2) експортне; 3) сезонне.

Імпортне мито є диференційованим і залежить від країни походження товарів:

-до товарів, що походять з країн, що розвиваються, (додаток № 1 до Єдиного митного тарифу) в межах товарних груп 1-24 застосовуються

преференційні ставки мита;

-до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (додаток № 2 до Єдиного митного тарифу), а також до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25-97 застосовуються пільгові ставки мита;

-до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита. Сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і

вивезення окремих товарів на строк до 4 місяців залежно від сезону. За способом нарахування (ст. 7 Закону) мито поділяється на:

1)адвалерне - нараховується у відсотках до митної вартості товару;

2)специфічне - нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;

3)комбіноване - поєднує обидва названих види мита.

Теорія митної справи ще не досконала. Тому інколи можна зустріти застосування термінів «мито» і «ставки мита» в одному (тотожному) значенні - «мито», «митне податкове обкладання».

З метою захисту економічних інтересів держави до товарів, що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:

-спеціальне (особливе) - встановлюється у кожному конкретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що завдають шкоди вітчизняному виробнику, а також захід для припинення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України;

-антидемпінгове - застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів або організації їх виробництва в Україні (так, ввезенням курячих стегон підірвано вітчизняну птахову індустрію). Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може

65

перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;

-компенсаційне - застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.

Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпінгових, компенсаційних) передує проведення дослідження Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке проводиться відповідно до заяв українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради. Нижче викладені питання, пов'язані з митною вартістю товару.

-Порядок визначення митної вартості товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.

-Порядок застосування системи митної оцінки товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається Кабміном У» на підставі положень Закону «Про Єдиний митний тариф».

-Митна вартість заявляється (декларується) митному органі при переміщенні товару через митний кордон.

-Порядок та умови декларування митної вартості товару, що ввозиться, форма декларації визначаються Держмитслужбою.

-Митна вартість визначається декларантом відповідно до визначеного законодавством методу.

-Контроль за визначенням вартості товару здійснюється відділом тарифів і вартості митного органу, який здійснює митне оформлення товару.

-Інформація, що надається декларантом при заявленні митної вартості товару і яка визначається ним як комерційна таємниця, може використовуватися митним органом тільки для митних цілей і не може бути передана третій особі (за винятком структур, які контролюють зовнішньоекономічну діяльність та мають спільні договори з Держмитслужбою, оформлені у вигляді спільних наказів про порядок запиту та отримання інформації). Порушення вимог зберігання комерційної таємниці тягне відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Витрати, що несе декларант при потребі уточнення митної вартості товару на вимогу митного органу, митниця не відшкодовує.

Митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону.

Для визначення митної вартості товару враховують:

-ціну товару, що зазначена в рахунку-фактурі;

-фактичні витрати, якщо їх не включено в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

-комісійні та брокерські;

66

- плату за використання об'єктів інтелектуальної власності.

При явній невідповідності заявленої митної вартості або у разі неможливості перевірити обчислення, її визначають на основі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах - експортерах зазначеного товару.

Митна вартість товарів, ввезених на митну територію України,

визначається методами оцінки:

-за ціною угоди з ввезеними товарами;

-за ціною угоди з ідентичними товарами;

-за ціною угоди з однорідними товарами;

-на основі вирахування вартості;

-на основі додавання вартості;

-резервного методу.

Основним є метод оцінки за ціною угоди з ввезеними товарами.

У тому випадку, якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний з перерахованих вище методів.

Відповідно до основного методу митною вартістю ввезеного на митну територію України товару є ціна угоди, фактично сплачена чи підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону України (до порту чи іншого місця ввозу).

При визначенні митної вартості в ціну угоди включаються наступні компоненти, якщо вони не були раніше в неї включені:

а) витрати по доставці товару до аеропорту, порту чи іншого місця ввозу товару на митну територію України:

-вартість транспортування;

-витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню і перевалці

товарів;

-страхова сума;

б) витрати, понесені покупцем:

-комісійні і брокерські винагороди, за винятком комісійних по закупівлі

товару;

-вартість контейнерів і (чи) іншої багаторазової тари, якщо відповідно до ТН ЗЕД вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;

-вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт

зпакування;

в) відповідна частина вартості товарів і послуг, що прямо чи побічно були надані покупцем безкоштовно чи за зниженою ціною для використання в зв'язку з виробництвом або продажем на вивіз:

-сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів і інших комплектуючих виробів, що є складовою частиною оцінюваних товарів;

-інструментів, штампів, форм і інших подібних предметів, використаних при виробництві оцінюваних товарів;

-матеріалів, витрачених при виробництві оцінюваних товарів (мастильних матеріалів, палива і. т. ін.);

-інженерного пророблення, дослідно-конструкторської роботи, дизайну, художнього оформлення, ескізів і креслень, виконаних поза територією

67

України і необхідних для виробництва оцінюваних товарів; г) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів інтелектуально і

власності, що покупець повинний чи прямо побічно здійснити як умову продажу оцінюваних товарів;

д) частина прямого чи непрямого прибутку продавця від будь-яких наступних перепродажів, чи передачі використання оцінюваних товарів на території України.

Зазначений метод не може бути використаний для визначення митної вартості товару, якщо:.

а) існують обмеження у відношенні прав покупця на оцінюваний товар, за винятком:

-обмежень, установлених законодавством України;

-обмежень географічного регіону, у якому товари можуть бути перепродані;

-обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;

б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути враховано;

в) дані, використані декларантом при заяві митної вартості, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними;

г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не впливає на ціну угоди, що повинно бути доведене декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, яким притаманна хоча б одна з наступних ознак:

один з учасників угоди (фізична особа) чи посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;

учасники угоди є співвласниками підприємства; учасники угоди зв'язані трудовими відносинами;

один з учасників угоди є власником внеску (паю) або власником акцій з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що складають не менш 5% статутного капіталу;

обоє учасника угоди знаходяться під безпосереднім або непрямим контролем третьої особи;

учасники угоди контролюють спільно, безпосередньо чи побічно, третю

особу;

один з учасників угоди знаходиться під безпосереднім чи непрямим контролем іншого учасника угоди;

учасники угоди чи їх посадові особи є родичами.

При методі оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами як основу для визначення митної вартості товару приймається ціна угоди з ідентичними товарами при дотриманні деяких умов. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові у всіх відносинах з оцінюваними товарами, у тому числі по наступним ознаках:

-фізичні характеристики;

-якість і репутація на ринку;

-країна походження;

68

- виробник.

Ціна угоди з ідентичними товарами приймається як основу для визначення митної вартості, якщо ці товари:

а) продані для ввозу на територію України; б) завезені одночасно з оцінюваними чи товарами не раніше чим за 90

днів до їх нього ввозу; в) завезені приблизно в тім же кількості і/чи на тих же комерційних

умовах. У випадку якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості і/чи на інших комерційних умовах декларант повинний зробити відповідне коректування їхньої ціни з урахуванням цих розходжень і документально підтвердити її обґрунтованість.

При визначенні митної вартості за ціною угоди з ідентичними товарами повинні враховуватися витрати, зазначені в основному методі.

У випадку якщо при цьому методі виявляється більш однієї ціни угоди по ідентичних товарах, то для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.

При методі оцінки за ціною угоди з однорідними товарами за основу для визначення митної вартості товару приймається ціна угоди по товарах, однорідним із ввезеними при дотриманні ряду умов. При цьому під однорідними розуміються товари, що, хоча і не є однаковими у всіх відносинах, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінні.

При визначенні однорідності товарів враховуються наступні їхні ознаки:

-якість, наявність товарного знаку і репутація на ринку;

-країна походження;

-виробник.

Даний метод застосовується за тих самих умов, що і метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами. Згідно з цими методами митної оцінки:

а) товари не вважаються ідентичними оцінюваним чи однорідними з ними, якщо вони не були зроблені в тій же країні, що й оцінювані товари;

б) товари, зроблені не виробником оцінюваних товарів, а іншим особам, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо не має ні ідентичних, ні однорідних товарів, зроблених особою — виробником оцінюваних товарів;

в) товари не вважаються ідентичними чи однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, їх художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення й інші аналогічні роботи виконані в Україні.

Митна вартість по методу оцінки на основі вирахування вартості

визначається в тому випадку, якщо оцінювані, ідентичні чи однорідні товари будуть продаватися на території України без зміни свого первісного стану.

При цьому методі як основу для визначення митної вартості товару приймається ціна одиниці товару, по якій оцінювані, ідентичні чи однорідні товари продаються найбільшою партією на території України не пізніше 90 днів з дати їх нього ввозу учасником угоди, що не є взаємозалежним із продавцем.

69

З ціни одиниці товару віднімаються наступні компоненти:

а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати в зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того ж класу і виду;

б) суми ввізних митних зборів, податків і інших платежів, що підлягають сплаті в Україні в зв'язку з ввозом чи продажем товарів;

в) звичайні витрати, понесені в Україні на транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні роботи.

При методі оцінки на основі додавання вартості за основу для визначення митної вартості товару приймається ціна товару, розрахована шляхом додавання:

а) вартості матеріалів і витрат, у зв'язку з виробництвом оцінюваного товару;

б) загальних витрат, характерних для продажу в Україну з країни вивозу товарів того ж виду, у тому числі витрат на:

-транспортування;

-навантажувальні і розвантажувальні роботи;

-страхування до місця перетинання митного кордону України та інших

витрат; в) прибутку, звичайно одержуваного експортером у результаті

постачання в Російську Федерацію таких товарів.

У випадках якщо митна вартість товару не може бути визначена декларантом у результаті послідовного застосування попередніх методів або якщо митний орган аргументований вважає, що ці методи оцінки митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

Як основу для визначення митної вартості товару по резервному методі не можуть бути використані:

а) ціна товару на внутрішньому ринку України; б) ціна товару, що поставляється з країни його вивозу в треті країни;

в) ціна на внутрішньому ринку України на товари власного походження; г) довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товару. Країною походження товару вважається країна, у якій товар був

цілком зроблений чи буде підданий достатній переробці відповідно до визначених критеріїв. При цьому під країною походження товару може розумітися група країн, митні союзи країн, чи регіон країни, якщо є необхідність їхнього виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими в даній країні, вважаються:

а) корисні копалини, добуті на її території, чи в її територіальних водах, чи на її континентальному шельфі й у морських надрах, якщо країна має виключні права на розробку цих надр;

б) рослинна продукція, вирощена чи зібрана на її території; в) живі тваринні, народжені і вирощені в ній;

г) продукція, отримана в цій країні від вирощених у ній тварин; д) зроблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського

70