faem_kab_sep_dms_lek
.pdfПорядок ввезення ювелірних виробів. Ювелірні вироби, які не мають художньої цінності, та вироби із дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів можуть бути ввезені громадянами Укра'іни без будь-яких обмежень з дотриманням правил митного контролю. На такі вироби митниця видає реєстраційний документ з печаткою інспектора. Для громадян-нерезидентів це є підставою для зворотного вивезення.
Ввезення ювелірних виробів підлягає оподаткуванню згідно з чинним законодавством.
Порядок вивезення ювелірних виробів. Громадянам України, що тимчасово виїжджають за кордон, дозволяється вивозити ювелірні вироби тільки для власного користування і з обов'язковим декларуванням в обмеженій кількості.
Заборонено вивезення ювелірних виробів для продажу, дарування, а також зерна перлин. Не підлягають випуску за кордон ювелірні вироби без державного клейма.
6.4. ПОРЯДОК ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРЕДМЕТІВ МІЖНАРОДНИХ ІНОЗЕМНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПРЕДСТАВНИЦТВ ТА ОСІБ, ЯКІ КОРИСТУЮТЬСЯ НА
ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МИТНИМИ ПІЛЬГАМИ
Порядок переміщення предметів міжнародних іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території України митними пільгами визначено ст. 59 - 68 Митного кодексу України.
Згідно зі ст. 59 Митного кодексу дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України можуть ввозити та вивозити призначені для офіційного користування представництв предмети із звільненням вид митного обкладання, за винятком зборів за митне оформлення, зберігання предметів поза місцем розташування представництва, митниці або оформлення поза робочим часом, встановленим для митниці.
У цілому митними пільгами користуються такі представництва та особи:
-дипломатичні та консульські представництва іноземних держав, якщо предмети ввозяться для службового користування;
-глави, члени дипломатичного та консульського персоналу, представники, співробітники адміністративно-технічного персоналу, якщо ці особи не мають постійного місця проживання в Україні;
-представники іноземних держав, члени парламентських та урядових делегацій;
-міжнародні організації, представництва іноземних держав при них (персонал) - відповідно до міжнародних угод України;
-міжурядові та прирівняні до них міжнародні організації;
-представники та члени делегацій іноземних держав;
-іноземні дипломатичні та консульські кур'єри;
-дипломатична пошта, консульські валізи.
51
Предмети вказаних організацій, призначені для офіційного користування, звільняються також від митного огляду на основі взаємності, але якщо на те будуть серйозні підстави - митний огляд може бути проведений.
Предмети для офіційного користування інофірм пропускаються без обкладання митом під зобов'язання про зворотне вивезення. Таке зобов'язання робиться в гр. 44 ВМД з визначенням строку ввезення (строк тимчасового вивезення - 1 рік, може бути продовжений за згодою митниці).
Особистий багаж, що прямує разом з особою, яка має митні пільги, звільняється від митного огляду. Предмети що будуть використані на території України звільняються від обкладання митом і пропускаються без зобов'язання про зворотне вивезення. Пропускаються без мита і продукти харчування, виногорілчані та тютюнові вироби для особистого використання цими особами (в обмеженій кількості).
6.5. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ КУЛЬТУРНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ
Пропуск культурних та історичних цінностей через митний кордон України регулюється нормами Митного кодексу України, що закріплені ст. 69 - 74, та Законом України «Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей» (див. додаток).
Підкреслимо, що якихось особливостей переміщення через кордон культурних цінностей у нашій державі немає. Кожна держава встановлює свої режими обмежень або режими пропуску товарів та культурних цінностей, зокрема через митний кордон.
Цілі пропуску можуть змінюватися товаровласником у будь-який момент, тому держава, захищаючи права власності, встановила, що таке рішення може мати місце, але треба відповідно провести нове митне переоформлення товару.
З метою захисту інтересів держави, а також відповідно до зобов'язань щодо міжнародних угод, Україна встановила перелік заборон на ввезення деяких товарів і предметів. Зокрема, до них належать:
-продукція, що містить пропаганду війни, расизму, расової дискримінації, геноциду;
-товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.
Заборонені до вивезення з України:
-предмети, які становлять національне, історичне або культурне надбання народу;
-товар, експорт якого здійснюється з порушенням норм інтелектуальної власності.
Конкретний перелік заборонених до вивезення предметів встановлюється Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України.
52
РОЗДІЛ VІI.
ПОРЯДОК ТА ПРАВИЛА ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
7.1. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Загальний порядок митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, визначається Митним кодексом, постановами Кабінету Міністрів України, наказом Держмитслужби України від 26 червня 1999 р. «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України» та низкою інших нормативних документів.
Митне оформлення транспортних засобів стало ефективним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьому напрямку:
-Постанови Кабміну України № 526 від 5 серпня 1994 р., № 94 від 8 лютого 1995 р., № 949 від 28 листопада 1995р., №341 від 31 травня 1994р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
-Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, розроблені і затверджені Держмиткомом України 1995 р.; за період з 9 червня 1994р. по 4 січня 1996р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання.
-Постанова Верховної Ради України № 433/95-ВР від 16 листопада 1995 р.; Постанова Верховної Ради України № 217/96 від 24 травня 1996р. про введення в дію Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них».
-Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні» (покладено початок масовому ввезенню «бусиків» та мікро вантажних автомобілів).
-Постанова Кабміну від 7 вересня 1998р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів та мотоколясок».
Етапними в цьому напрямку були постанови щодо обмеження ввезення
вУкраїну транспортних засобів до 10, а потім до 5 років випуску.
У січні 2000 р. знову держава змінює свою політику щодо ввезення транспортних засобів і під тиском Євросоюзу та МВФ дозволяє ввозити в
країну транспортні засоби з 8-річним строком випуску.
При ввезенні в Україну транспортного засобу необхідно пред'явити митниці документи, що підтверджують правомірність володіння ним:
53
1)на придбані у приватних осіб - нотаріально засвідчені в країні придбання або засвідчені в консульських установах України (посольствах) в країні придбання договори купівлі-продажу, міни чи дарування;
2)на придбані в торговельних організаціях чи інших фірмах, організаціях або оформлені через такі установи - оформлені на фірмових бланках та завірені печатками рахунки, чеки, рахунки-фактури, інвойси та інші документи, видані торговельними організаціями країни продажу транспортного засобу. У них обов'язково зазначається: дата продажу, номера шасі, кузова, двигуна, його модель, рік виготовлення, П.І.Б. особи, якій продано транспортний засіб;
3)на транспортні засоби, подаровані закладами, фірмами, установами - нотаріально засвідчені в країні акти дарування або в консульській установі України (посольстві) в цій країні договори дарування.
Документами, що підтверджують правомірність володіння транспортним засобом, також є:
- технічні паспорти; - технічні талони; - сервісні книжки;
- реєстраційні свідоцтва, що видані та належним чином оформлені в країні придбання транспортного засобу.
Страхові поліси, оформлені на транспортний засіб в країні придбання на власника транспортного засобу, товарно-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митні, поліція) та оформлені на власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи на правомірність володіння особою транспортним засобом.
Правомірність користування підтверджують також такі документи - доручення на право користування транспортним засобом (видані як приватними, так і юридичними особами), належним чином оформлені договори найму або прокату, доручення на право розпорядження транспортним засобом.
Якщо транспортний засіб експлуатувався за межами України і був зареєстрований у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до органів Державтоінспекції реєстраційних документів цієї держави з відміткою про зняття транспортного засобу з обліку (у поліцейських установах).
Громадяни, що перемішують через митний кордон транспортний засіб, зобов'язані пред'явити митниці цей вид товару, а саме:
- номер кузова; - номер двигуна, шасі;
- заповнити декларацію форми МД-7; - документи, що підтверджують право володіння або користування
транспортним засобом; - реєстраційні та технічні документи;
- документи на походження грошей для купівлі транспортного засобу (для громадян-резидентів).
54
Інспектор прикордонної митниці перевіряє відповідність фактично наявних даних, заявлених у МД-7, зазначених у документах на транспортний засіб, попереджує громадянина про відповідальність за недоставлення транспортного засобу у внутрішню митницю в призначений строк, заповнює графу «Службові відмітки митниці» і після цього в графі «В'їзд» проставляє дату ввезення, яку засвідчує відбитком особистої номерної печатки. У графі «Примітки» проставляє прописом суму легальне вивезеної інвалюти (згідно з виїзною декларацією) і завіряє це особистою номерною печаткою.
До внутрішньої митниці для закінчення митного оформлення й отримання посвідчення особа подає:
-перший примірник декларації МД-7 на транспортний засіб (залишається у внутрішній митниці для звітності);
-реєстраційні та технічні документи на транспортний засіб (або їх ксерокопії, завірені нотаріально або митним органом, поліцією країни придбання);
-документи, що підтверджують право власності або користування;
-документи на валюту та фар придбання транспортного засобу;
-закордонний паспорт з відмітками перетину кордону (підтверджує факт перебування за кордоном, в країні придбання на деякий час).
Митні обмеження - заборона на відчуження та на використання в підприємницьких цілях або в цілях інших, ніж ті, в зв'язку з якими були надані пільги, на видачу доручення на право користування (розпорядження) іншим особам (крім батьків, подружжя, дітей, рідних братів) або юридичним особам, - встановлюються митним органом згідно з чинним законодавством:
-у випадку оформлення транспортного засобу з наданням пільг, передбачених законодавством;
-при тимчасовому ввезенні транспортного засобу в Україну;
-при поданні митному органу не належним чином оформлених документів на правомірність володіння (користування) транспортним засобом та технічних (реєстраційних) документів на них;
-при відсутності технічних чи реєстраційних документів;
-при відсутності підтвердження джерела інвалюти;
-при відсутності відміток про зняття з обліку транспортного засобу у відповідних органах країни, в якій він був зареєстрований.
Визначення року випуску транспортного засобу здійснюється за ідентифікаційним номером кузова відповідно до встановленої таблиці: 1980 - А, 1982 - С, 1992 - N. і т. д. Дата (день) встановлення не впливає на визначення року: 01.01. чи 31.12. При неможливості встановити рік випуску митники і міліція можуть використовувати дату першої реєстрації, що вказана в техпаспорті.
Якщо двигун вироблено в одній країні, а кузов, шасі в інших, то країна виготовлення визначається за кузовом.
Забороняється ввезення в Україну для постійного користування
транспортних засобів (у тому числі тих, що ввозяться з метою
55
розукомплектування на запчастини), вузлів, агрегатів і запчастин до них, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому, за винятком:
-ввезення громадянами, які в'їжджають в Україну на постійне місце проживання і є дані про придбання транспортного засобу раніше, ніж отримана віза;
-ввезення (отримання) громадянами України - резидентами транспортного засобу як спадщини;
-ввезення з метою розукомплектування для забезпечення технічного стану автобусів іноземного виробництва, що експлуатуються підприємствами транспорту загального користування для перевезення пасажирів;
-ввезення в колекційних цілях на підставі дозволів Мінтрансу, погоджених з Мінкультури;
-транспортних засобів для транзиту через територію України.
7.2.ПОРЯДОК СПРАВЛЯННЯ МИТА, МИТНИХ ЗБОРІВ, ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ТА АКЦИЗНОГО ЗБОРУ
Методика нарахування мита і митних зборів ґрунтується на Законі України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» (1996 р.), постанові Кабміну «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них» від 24 жовтня 1996 р. та постанові Кабміну № 64 від 27 січня 1997 р.
Усі автомобілі поділено на 2 категорії:
-безакцизні - це вантажні автомобілі, мікроавтобуси вантажного використання, пасажирські автобуси, мікроавтобуси з кількістю місць для 9 пасажирів і більше;
-акцизні - всі інші.
Митна вартість залежить від марки, об'єму циліндрів двигуна, терміну експлуатації транспортного засобу. Вона не залежить від технічного стану транспортного засобу, навіть якщо він потрапив у аварію. Цим було скасовано взаємні можливості для власника і митника на свій погляд визначати ціну автомобіля. Усі пільги при митному оформленні транспортних засобів скасовані.
Митна вартість встановлена Кабміном України з жовтня 1999 р. - всі розрахунки в ЄВРО. Але сплата здійснюється у валюті України за еквівалентом до долара США за курсом НБУ на день митного оформлення. За основу розрахунку береться заявлена митна вартість транспортного засобу, але не менша ніж вартість даної марки автомобіля у країні придбання.
За видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) ввезених транспортних засобів (у тому числі і ввезених тимчасово) встановлена ставка митних зборів - 15 дол. США (за курсом НБУ).
Вартість митного оформлення нараховується за формулою:
В = А + М + 3 + ПДВ,
де:
А - ставки акцизного збору,
56
М - ставки ввізного мита, З - ставки митного збору,
ПДВ - податок на додану вартість.
Ставки акцизного збору і ввізного мита залежать від об'єму циліндрів двигуна транспортного засобу:
-не більше 1000 куб. см - А = ОД євро за 1 куб. см; М = 0,5 євро за 1
куб. см;
-більше 3000 куб. см - А - 1,0 євро; М = 0,8 євро.
Величина ЄВРО визначається за ставкою НБУ на день розрахунку. Встановлено 10% знижки мінімальної митної вартості за 1 рік
експлуатації автомобіля. Якщо транспортний засіб був у користуванні 4 роки, то його мінімальна митна вартість складає 60% від вартості нового транспортного засобу.
Наказом Держмитслужби від 27 березня 2000 р. затверджено «Порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам»:
- для всіх акцизних товарів:
ПДВ = (М + 3 + А)хП: 100,
де:
М - митна вартість; З - митні збори; В - ввізне мито; А - акцизний збір;
П - ставка ПДВ - 20%; - для не підакцизних товарів
ПДВ = (М + 3+В)хП:100,
де:
М - митна вартість; З - митні збори; В - ввізне мито;
П - ставка ПДВ - 20%.
Розрахунки здійснюються з урахуванням виду, типу двигуна, його об'єму та інших показників.
7.3. ПОРЯДОК ВИВЕЗЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ
При вивезенні транспортних засобів громадянами-резидентами, які виїжджають на постійне місце проживання, громадянами-нерезидентами, які придбали транспортні засоби в Україні (про що є відмітки відповідних органів), митні органи видають їм дозволи довільної форми, засвідчені підписом
57
інспектора митниці, відбитком його особистої номерної печатки (яка має назву особисте митне забезпечення) та гербової печатки митниці;
У дозволах обов'язково зазначається:
-дата видачі;
-найменування митниці;
-номер кузова, шасі, двигуна;
-відомості про сплату мита із зазначенням № квитанції форми МД-1. Коли транспортний засіб випускається без сплати мита, у дозволі
зазначається причина (виїзд на постійне місце проживання, придбання транспортного засобу за інвалюту в Україні, вивезення особами, що користуються в Україні митними пільгами, тощо).
Такі дозволи є підставою для зняття з обліку зазначених транспортних засобів у відповідних органах міліції, для їх вивезення за межі України, для отримання в органах ДАІ номерних знаків «транзит» (коли новий транспортний засіб придбано громадянином-нерезидентом і на обліку в органі ДАІ не перебував).
Вивезення громадянами-резидентами транспортних засобів, незареєстрованих в органах міліції, а також тимчасове вивезення громадянаминерезидентами за дорученнями, виданими громадянами-резидентами, не допускаються.
Відчуження транспортних засобів, вивезених за межі України тимчасово під зобов'язання про зворотне ввезення, допускається тільки з дозволу митниці, в якій цей транспортний засіб знаходиться на обліку, за умови сплати вивізного мита та інших платежів згідно з чинним законодавства,
7.4. ПОРЯДОК ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНУ
Експлуатація транспортних засобів, тимчасово ввезених на митну територію України під зобов'язання їх зворотного вивезення, «дозволяється виключно особам-нерезидентам, визначеними власниками таких транспортних засобів у момент перетину митного кордону України, або членам їх сімей (дружина, чоловік, діти, батьки). При цьому передача у володіння або користування таких транспортних засобів іншим особам не дозволяється. Такий же порядок застосовується і до транспортних засобів, які перевозяться через митну територію України транзитом».
Таким чином, згідно з Указом обмежене право управління транспортними засобами, а не право ввезення. Суб'єкти господарської діяльності (включаючи представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності незалежно від кількості філіалів) та фізичні особи - нерезиденти мають право тимчасового ввезення транспортних засобів, але не більше одного транспортного засобу один раз на три роки і терміном не більше одного року. При цьому продовження однорічного терміну тимчасового перебування транспортного засобу забороняється.
58
Щодо фізичних осіб - резидентів, оскільки постанову Кабміну України від 20 липня 1996р. «Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України» ніхто ще не відмінив, вони мають право ввозити транспортні засоби, але при ввезенні на митниці громадянин попереджається, що користуватись таким транспортним засобом він не зможе (лист Держмитслужби від 13 квітня 2000 р.). Таким чином, фізичним особам - резидентам тимчасове ввезення транспортних засобів забороняється, тобто вони можуть ввезти і користуватися ними лише за умови повного митного оформлення та сплати всіх належних податків.
Слід зазначити, що заборона запроваджена на всі транспортні засоби громадського користування, легкові автомобілі всіх класів, вантажні автомобілі, а також автомобілі спеціального призначення (далі вживатиметься термін «автомобілі»).
Постановою Кабінету Міністрів від 14 червня 2000р. «Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України громадянами для тимчасового користування під зобов'язання про зворотне вивезення», враховуючи значну кількість таких транспортних засобів на території України, громадянам, що є потенційними порушниками митних правил (зрозуміло, що ці транспортні засоби фактично є їх власністю), було дозволено до 1 січня 2001 р. оформити їх у митному відношенні зі сплатою всіх належних митних платежів (лист Держмитслужби від 27 червня 2000р.). Ця постанова фактично на сьогодні ставить крапку на питаннях тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України.
Майбутні власники автомобілів, що імпортуються, змушені відмовитись від тимчасового їх ввезення, а замість цього намагатимуться ввозити їх у розібраному вигляді, що дасть змогу уникнути акцизних зборів, а також знизити суму ввізного мита та ПДВ.
При зверненні громадян з приводу митного оформлення зазначених транспортних засобів:
-громадянин подає в письмовій формі заяву в митницю щодо митного оформлення транспортного засобу;
-при прийнятті рішення щодо митного оформлення транспортного засобу інспектор митниці у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорті) робить запис «Направляється для зняття з обліку», який засвідчує відбитком особистої номерної печатки;
-на зворотному боці доручення робить запис «Направляється для зняття
зобліку» і засвідчує підписом та відбитком особистої номерної печатки.
У разі вивезення з України транспортного засобу з метою зняття його з обліку у відповідних органах іноземних держав оформляється автомобільна митна декларація форми МД-7 (у двох примірниках). Пропуск (вивезення, ввезення) транспортного засобу може бути здійснений за наявності відповідного засвідченого запису на зворотному боці доручення, а також відповідних документів про право користування (володіння, розпорядження).
59
РОЗДІЛ VIІI МИТО І МИТНІ ЗБОРИ
8.1. ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ І ЙОГО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Митно-тарифне регулювання належить до економічно-фінансового блоку митної справи. Правові основи регулювання визначено Законом України «Про Єдиний митний тариф», прийнятим Верховною Радою України 5 лютого 1992 р., та підзаконними актами, що розробив Кабінет Міністрів України і які в цілому складають механізм застосування Закону, а саме:
-Декрет Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 р. «Про Єдиний митний тариф»;
-Наказ Держмиткому України від 31 травня 1993 р. № 132, яким затверджено Інструкцію про застосування декретів Кабміну «Про Єдиний митний тариф» та «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну».
Перш ніж розглянути Закон України «Про Єдиний митний тариф», доцільно зупинитися на визначенні термінів та понять.
Тариф - слово арабського походження, означає «перелік», або «реєстр». Митно-тарифна система як частина державного механізму регулювання відповідних відносин об'єднує багато елементів. Кожний окремо можна розглядати як адміністративний захід регулювання зовнішньоекономічної діяльності і віднести до загальної групи так званих нетарифних заходів. Наприклад: порядок визначення митної вартості конкретного товару; правила, що визначають країну походження конкретного товару, і т. д.
З часом ряд таких заходів, що діють деякий час без суттєвих змін, об'єднують у митно-тарифні заходи.
Митно-тарифні заходи - сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо митні заходи більше відносяться до адміністративних, то відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» основним інструментарієм з формування і реалізації торгової політики та державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є тарифні заходи.
Зрозуміло, що певною мірою можна говорити і про адміністративний характер митно-тарифних заходів, якщо виходити з вузького кола організаційно-правових проблем, пов'язаних безпосередньо із застосуванням цих заходів.
Економічний характер митно-тарифних заходів визначається перш за все покладеним в основу їх застосування способу впливу на зовнішньоторговельний оборот шляхом безпосереднього впливу на ціни товарів, що перебувають в обороті.
Таким чином, прямий зв'язок між митно-тарифними заходами, які застосовуються до товарів, що ввозяться (вивозяться), та процесом ціноутворення надає митно-тарифним заходам економічного змісту.
60