5.3. Планування аудиторської перевірки

Найважливішим методологічним принципом аудиту є плануван­ня. Планування включає розроблення загальної стратегії виконання завдання, плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня, а також: детального підходу щодо очіку­ваного характеру, часу та обсягу аудиту.

Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою сприяння забезпеченню належної уваги важливим ділянкам ауди­торської перевірки, своєчасної ідентифікації та вирішенню потен­ційних проблем, а також організації та вирішенню завдання з аудиту ефективно і якісно.

Планування аудиту пов'язане з визначенням його цілей і завдань, відповідальності і обов'язками аудиторів; дає змогу точно розподі­лити роботу між членами груп з виконання аудиторського завдання; полегшує нагляд, керування та координацію роботи виконавців.

Характер та обсяг планування залежить від обставин завдання, наприклад, характеру та складності суб'єкту господарювання та по­переднього досвіду аудиторів щодо нього.

Аудитор (аудиторська фірма) розробляє загальну стратегію ви­конання завдання з аудиту, яка має охоплювати такі аспекти:

• мета виконання завдання та надання висновку;

• умови, обсяг та характеристики завдання;

• характеристики предмету перевірки та ідентифіковані кри­терії;

• розуміння аудитором суб'єкта господарювання та його се­редовища, включаючи ризики того, що інформація про предмет перевірки може бути суттєво викривленою;

• ідентифікація потенційних користувачів;

• розгляд суттєвості та компонентів ризику завдання з надання впевненості;

• найбільш важливі аспекти та питання, які потребують осо­бливої уваги;

• час на виконання завдання;

• етапи виконання завдання;

• персонал та вимоги щодо необхідного досвіду, зокрема ха­рактер та ступінь участі експертів;

• група фахівців, що будуть виконувати завдання.

Питання загальної стратегії аудиту впливають на детальний план аудиту та його обсяг.

У деталізованому плані (програмі аудиту) виконання завдання необхідно передбачити:

• процес виконання завдання та можливі джерела доказів;

• характер процедур та обсяг процедур збирання доказів; обґрунтування причин їх вибору;

• конкретні витрати часу;

• відповідальні фахівці за конкретні процедури.

5.4. Аудиторські процедури, їхнє призначення та види

Процедура — поняття, яке встановлює виконання певних дій за­собами праці над предметом праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування одно­го або декількох типів процедур, які він використовує безпосередньо під час аудиту підприємства і які є обов'язковими для цілей додер­жання вимог міжнародних стандартів:

• перевірка;

• спостереження;

• запит;

• підтвердження;

• перерахунок;

• повторне виконання;

• аналітичні процедури.

Вибір аудитором аудиторських процедур ґрунтується на оцінці ризику. Чим вища оцінка ризику аудитором, тим достовірніші та до­речніші аудиторські докази, яких прагне аудитор від процедур по суті. Це може впливати як на тип аудиторських процедур, які слід виконати, так і на їхнє поєднання.

Важливим питанням для аудитора є вибір часу застосування ауди­торських процедур: на проміжну дату чи на кінець періоду. Трива­лість виконання аудиторських процедур залежатиме від часу, протя­гом якого будуть отримані аудиторські докази.

Перевірка записів або документів

Перевірка складається з вивчення записів або документів як вну­трішніх, так і зовнішніх, що зберігаються на папері, електронних та інших носіях інформації.

Перевірка матеріальних активів

Перевірка матеріальних активів полягає в фізичній перевірці ак­тивів. Перевірка матеріальних активів може надати достовірні аудиторські докази щодо їх існування, але не обов'язково докази прав та зобов'язань чи оцінки вартості активів. Перевірка окремих статей запасів, як правило, супроводжує спостереження за інвен­таризацією.

Спостереження

Спостереження охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконуються іншими особами, наприклад, спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації запасів персоналом суб'єкта господа­рювання або виконанням заходів контролю.

Запити

Запит — це процес звернення за інформацією, як фінансовою, так і не фінансовою, до обізнаних осіб суб'єкта господарювання або поза його межами.

Запит — це аудиторська процедура, яка широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур. Запити можуть бути різного роду: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних запитів.

Підтвердження

Підтвердження, які є особливим типом запитів, - це процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов безпосередньо від третіх сторін.

Перерахування

Перерахування полягає в перевірці арифметичної точності до­кументів чи записів.

Повторне виконання

Повторне виконання полягає в незалежному виконанні аудито­ром процедур чи заходів контролю, які початково виконувалися як частина системи внутрішнього контролю суб'єкта господарюван­ня, або вручну або з застосуванням комп'ютеризованих методів ау­диту.

Аналітичні процедури

Аналітичні процедури складаються з оцінювання фінансової інфор­мації шляхом дослідження важливих зв'язків між: фінансовими і не фінансовими даними.

Під час аудиту фінансової звітності застосовуються також проце­дури оцінок активів за справедливою вартістю. У цьому випадку застосовують такі процедури: інвентаризація, конт­рольні заміри робіт, експертні оцінювання, інформаційне моделю­вання, дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання, групування й систематизація недоліків, зу­стрічна звірка, взаємний контроль та ін.

Під час виконання завдань з погоджених процедур та підготовки фінансової інформації на конкретному підприємстві аудитор здійснює попереднє обстеження діяльності клієнта з таких питань:

• сфера діяльності;

• спеціалізація виробництва;

• попит на продукцію клієнта;

• особливості економіки галузі;

• стратегія діяльності;

• наявність справ у суді;

• претензії різних організацій і підприємств.

Потрібно також вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізувати зміни в поточному році порівняно з минулим з виробництва валової продукції, її собівартості та інших показників; які нові види продукції почали вироблятися, чи користуються вони попитом, які тут виникли проблеми. На цьому етапі в загальних ри­сах вивчається стан обліку і внутрішньогосподарського контролю, зміни в обліковій політиці порівняно з минулим роком.

Підготовка аудиторського звіту — це кінцева мета аудитора, якою є аудиторське судження про достовірність фінансової інфор­мації, огляду отриманих доказів, їх інтерпретації й оцінки, а також розроблення рекомендацій, надання порад щодо виправлення помилок і ліквідації виявлених недоліків.