Тема 5. Фінансові посередники та їх функції

1. Функція фінансових посередників

Одним із каналів переміщення коштів від кредиторів до позичальників є непряме (опосередковане) фінансування, що передбачає обов’язковим своїм елементом фінансове посередництво. Фінансовий посередник здійснює цю функцію через отримання коштів від кредиторів і тоді, в свою чергу, надає позички позичальникам.

Через втягнення у процес непрямого фінансування, що називається фінансовим посередництвом, фінансові посередники можуть поліпшувати становище багатьох малих кредиторів, забезпечуючи їх вищим доходом у вигляді процента, і допомагати дрібним дебіторам, що тепер можуть отримати позички. Великі позичальники також отримують вигоду, бо процес фінан­со­вого посередництва означає, що більше коштів стають доступними для позичальників на фінансових ринках. Без фінансового посередництва не можна було б отримати повних вигод, що забезпечують фінансові ринки.

Причина, чому фінансові посередники потрібні для отримання повної вигоди від фінансових ринків, полягає в тому, що в економіці мають місце суттєві інформаційні і мінові витрати.

Для кредиторів розпізнання потенційних позичальників є дорогим процесом. Щойно кредитор знахо­дить потенційного позичальника, він має витратити додаткові час і гроші для того, щоб дізнатися, чи позичальник поверне його борг. Крім цих інформаційних витрат, реальний процес позички або купівлі цінного паперу передбачає мінові витрати. При наданні коштів у позику, при купівлі цінного паперу необхідно виплачувати комісійні посередникам, які для дрібних кредиторів є досить вагомими, а для фінансових посередників вони знижуються завдяки диверсифікації ризиків та витрат. Немаловажним фактором є довіра до кредитора чи позичальника. За прямого фінансування позичальники і кредитори завжди спілкуються безпо­середньо один з одним, що спрацьовує нормально до певного моменту.

Завдяки існуванню фінансових посередників дрібні заощадники можуть розмістити свої кошти фінансовим ринкам через позичку цих коштів посе­редникам, що варті довіри. Такий фінансовий посередник у свою чергу позичає ці кошти або через надання позички, або через купівлю цінних паперів – акцій чи облігацій. Фінансові посередники надають багато інших послуг учасникам фінансового ринку:

Розподіл ресурсів у часі

Сприяє зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їх кількості (ефект масштабу).

П ри відсутності фінансового ринку можливості людини по пере­розпо­ділу своїх доходів між поточними та майбутніми потребами обме­жені, причому ці обмеження характеризуються в загальному випадку зменшуваною грани­чною віддачею: чим більше благ індивід бажає спожити в майбутньому, тим більше питомих затрат це потребує сьогодні. Та навпаки, кожна додаткова одиниця сьогоднішнього споживання потребує все більших затрат в майбутньому – саме так проявляється закон зменшуваної граничної про­дуктивності (див. рис.).

Існування ринку, на якому за певною ціною здійснюється обмін теперіш­ньої вар­тос­ті на майбутню – дозволяє покращити добро­бут всіх учасників ринку і тим самим підви­щити ефек­тивність економічної систе­ми в цілому. Цей факт пояснюється наступним: існування ринку розширює можливості економічних агентів по вибору різнимх комбі­на­цій благ, а існування фінансових посередників дозволяє зробити цей ринок глобальним та ефектив­но функціонуючим.

Акумуляція заощаджень

Фінансові інститути дозволяють розв’язати об’єктивно існуюче про­ти­річчя між невеликими розмірами заощаджень домашніх господарств та потребами виробників у великих обсягах інвестицій. Пряме залучення засобів малих інвесторів фірмам, як правило, не вигідне, оскільки пов’язане із знач­ними витратами. Фінансові посередники, акумулюючи малі заощадження, в значній мірі підвищують ефективність інвестиційного процесу.

Перерозподіл ризику

Неменш важлива функція фінансових інститутів – об’єднання та перерозподіл ризику в економіці. По-перше, за рахунок акумуляції великих обсягів фінансових ре­сур­сів, посередники мають можливість знижувати ризик інвестицій для окремих еко­но­міч­них суб’єктів. По-друге, фінансові інститути мають можливість торгівлі ризиком, пере­роз­поділяючи ризик від більш несхильних до менш несхильних до ризику економічних суб’єктів, тим самим підвищуючи добробут і одних і інших, тобто, якісно покращуючи ефектив­ність інвестування.

Узгодження тривалості активів та зобов’язань

При відсутності фінансових інститутів важко вирішити протиріччя між схильністю інвесторів до короткострокових (більш ліквідних) вкладень та потребами виробників в залученні фінансових ресурсів на тривалі строки для здійснення своїх інвестиційних програм. Фінансові організації, акумулюючи великий обсяг фінансових ресурсів, навіть якщо більшість цих зобов’язань є короткотерміновими, мають можливість придбання довгострокових активів. Тим самим, за рахунок масштабу своєї діяльності, посередники сприяють скороченню розриву між попитом та пропозицією на ринках фінансових активів з різною тривалістю.

Забезпечення ліквідності інвестицій

Фінансові інститути своєю діяльністю забезпечують існування ліквідних ринків фінансових ресурсів. Підвищення ліквідності об’єктивно сприяє зростанню обсягів інвестицій. Дійсно, якщо з точки зору інвестора порівняти інвестиції в реальні активи (будівлі, обладнання та інше), яким об’єктивно властива надзвичайно низька ліквідність, і вкладення в фінансові зобов’язання, які в будь-який момент та з мінімальними втратами можуть бути продані на ринку, вибір, очевидно, буде зроблений на користь останніх. Тим самим фінансові інститути, підтримуючи ліквідний ринок цінних паперів, забезпе­чують трансформацію неліквідних активів компаній у високоліквідні фінансові зобов’язання. В Україні починають робити свої перші професійні кроки фінансові посередники: трастові компанії, страхові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки, пара банки і ін.