121

Рис. 1.31. Ступінь впевненості щодо доказів

122

Кількість доказів залежить від їхньої якості. Однак просте збіль­шення кількості доказів їхньої якості не поліпшує.

Надійність доказів поєднує їхню достовірність та переконливість. На достовірність доказів впливають їхнє джерело та їхня природа. Переконливість залежить від конкретних обставин отримання дока­зів.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їхнього отримання -внутрішнього чи зовнішнього, а також від їхнього ха­рактеру (рис. 1.31).

Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефек­тивних систем обліку і внутрішнього контролю. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.

Джерела аудиторських доказів:

дані первинних документів і звітів, у яких відображається ос­новна інформація про господарські операції;

облікові реєстри, де нагромаджується й узагальнюється інфо­рмація зі звітів та прикладених до них первинних документів з погляду їх економічного змісту;

Головна книга, де відображаються залишки на початок і кі­нець звітного періоду й обороти за дебетом і кредитом відпо­відних рахунків;

форми фінансової звітності;

інвентаризаційні матеріали (описи, порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку);

розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контракти, засновницькі документи, статут,

накази, розпорядження, бізнес-плани;

оперативна, статистична, податкова звітність;

матеріали перевірок і ревізій, проведених органами податко­вої служби, державної контрольно-ревізійної служби, статис­тики, банків та ін.;

матеріали внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту);

дані документального і фактичного контролю, перевірок, ла­бораторних аналізів, контрольних вимірювань, проведених за участю аудиторів;

123

• письмові та усні заяви, пояснювальні идоповідні записки матеріально відповідальних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, замовників тощо. Таким чином, аудиторські докази -це інформація, яка допоможе аудитору обгрунтувати власну думку щодо виконання завдань з на­дання впевненості.

( ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ 1

Аудиторський доказ - уся інформація, яку використовує аудитор під час формування висновків, на яких грунтується аудиторська думка. До складу аудиторських доказів входить інформація, вміщена в облікових записах, які є основою для фінансових звітів, та інша інформація.

Глосарій термінів з аудиту [б, C.234J.

^{VV J}

6.2. Прийоми і процедури отримання аудиторських доказів

Природа, час та обсяг процедур збирання доказів залежать від типу завдання. При одержанні аудиторських доказів процедурами на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належ­ності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, ра­зом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю, для обгрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності - це твердження управлінсь­кого персоналу (явні або неявні), які містяться у фінансовій звіт­ності, щодо характеру та наслідків діяльності і можуть поділятися на такі категорії: наявність (існування), повнота, точність та оцін­ка, права та зобов'язання, своєчасність (відсічення), класифікація та зрозумілість (подання та розкриття).

124

Твержения, які використовує аудитор, поділяються на (рис. 1.32): А) твержения щодо класів операцій та подій за період, що пере­віряється:

15. 125

Б) тверження про залишки на рахунках на кінець періоду:

Рис. 1.32. Категорії твердження фінансової звітності

Аудитор отримує аудиторські докази для формування обгрунто­ваних висновків, на яких грунтусться аудиторська думка, виконую­чи різні аудиторські прийоми (рис. 1.33).

126

Рис. 1.33. Прийоми, які використовуються для одержання аудиторських доказів

Щоб отримати аудиторські докази, всі аудиторські процедури або їх поєднання можна використати як процедури оцінювання ри­зику, тести контролю або процедури по суті залежно від ситуа­ції, в якій аудитор їх застосовує.

Застосування аудиторських процедур до менше ніж 100% облі­кових записів (елементів вибірки) у межах залишку на рахунку або класу операцій, мають назву аудиторської вибірки (вибірки). За­стосування цього прийому дає змогу аудиторові одержати та оціни­ти аудиторський доказ стосовно деяких характеристик дібраних елементів.

Аудитор, приймаючи рішення про проведення вибіркового до­слідження, повий врахувати таке:

головну мету (завдання) перевірки та чи можна її здійснити, за­стосовуючи вибірку;

відносну ефективність різних методів і прийомів аудиту;

127

• характер неточностей і помилок, які можуть міститись у звітно­сті, та яка ймовірність їх виявлення шляхом вибіркового дослі­дження інформації.

Вибіркова перевірка може здійснюватись на основі застосування двох підходів: статистичної вибірки і вибірки з використанням професійного судження (нестатистична вибірка). Статистична вибірка має такі характерні риси:

випадковий добір елементів вибірки;

використання теорії ймовірностей для оцінювання результа­тів вибірки, в тому числі оцінювання ризику, пов'язаного з вибіркою.

Метод добору елементів з використанням професійного суджен­ня передбачає застосування суб'єктивних оцінок аудитора, який не має характерних ознак статистичної вибірки.

Певною мірою можуть використовуватись і математичні методи. Поєднання різних методик застосування прийому аудиторської ви­бірки наведено на рис. 1.34.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

Аудиторська вибірка - це застосування аудиторських процедур до менше ніж 100% облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунку або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними. Глосарій термінів з аудиту [6, С 232].

128

Q407

129