1.4 Рослиннiсть

Природна рослинність займає 15-16% площі території господарства та представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами рослинності. Лісова рослинність представлена змішаними лісами, найпоширеніші породи: дуб (Quercus), клен польовий (Acer campestre), клен гостролистий (Ácer platanoídes), акація (Acacia), тополя (Populus), каштан (Castánea), ясен (Fraxinus excelsior), липа (Tília), береза (Betula), чорна горобина (Aronia melanocarpa), вільха чорна (Alnus glutinosa), обліпиха крушиновидна ( Hippophae rhamnoides ), верба (Salix L.), дика вишня (Prúnus Cerásus), у підліску бересток (Ulmus minor Miller), терен колючий (Prunus spinosa), калина звичайна (Viburnum opulus), глід (Crataegus), ожина (Eubatus). Серед хвойних порід переважають сосна (Pinus L.) та ялина (Picea). Основна лісоутворююча порода - дуб (до 84 % від за­гальної площі дерев).

Степова рослинність представлена багаторічними травами, злаками: тонконіг лучний (Poa pratensis) та вузьколистий (Рoa angustifolia), пирій повзучий (Elymus repens), типчак (Festúca valesiáca), тимофіївка (Phléum), ковила (Stipa), волошка (Centaurea cyanus), молочай (Euphorbia leuconeura), ромашка лiкарська (Matricāria chamomīlla), стоколос (Bromus L.) тощо. Лучна і болотна рослинність поширена в заплавах річок. Серед квітуючих степових рослин можна виділити горицвіт весняний (Adonis vernalis), барвінок (Vínca), сон-траву (Pulsatilla patens), дикорослі іриси (Íris). У вологих тріщинах скель зростають дрібні папороті – аспленій північний (Asplenium septentrionale), аспленій колосовидний (Asplenium trichomanes), пухирник ламкий (Cystópteris fragílis).Серед чагарників поширені шипшина (Rōsa), глід (Crataegus), ліщина (Córylus).

Рідкісні й зникаючі рослини: астраган шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus), ковила волосиста (Stipa capillata), ірис злаколистий  (Iris graminea), ірис понтичний (Iris pontica), лілія лісова (Lilium martagon), підсніжник звичайний (Galanthus nivalis), сон великий (Pulsatílla grandis), барвінок малий (Vínca mínor), валеріана лікарська  (Valeriana officinalis) , звіробій звичайний (Hypericum perforatum), конвалія звичайна (Convallaria majalis), льон жовтий (Línum flávum) та ін.

На орних землях ростуть багато бур’янiв, вони завдають великої шкоди сiльськогосподарським культурам. Тут найбiльш поширенi такi бур’яни, як : осот рожевий (Cirsium arvense), мишiй сизий ( Setaria glauca), пирiй повзучий (Elytrigia repens), сурпа звичайна (Baibatea vulgaris), молочай (Euphorbia leuconeura).

Найважливішим фактором грунтоутворення є рослинність. В залежності від кліматичних умов формуються різні рослинні формації. Чергова змiна рослинних формацiй була головною причиною рiзноманiтностi грунтового покриву корiнних дiлянок плато. В. Р. Вільямс виділив декілька рослинних, формацій: деревянистую, лугову, степову і пустельну; в даний час виділяють ще лишайниково-мохову. [6],[7].

1.5 Виробнича діяльність людини

Виробнича діяльність людини – це специфічний, дуже потужний фактор дії на грунт. В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництвалюдина за допомогою машин, добрив, меліорацій, пестицидів, промислових відходів діє на грунт, призводить до зміни природних екосистем. Інтенсивний обробіток і систематичне внесення добрив призводять до змін профілю грунту. У багатьох випадках грунт окультурюється: підвищується вміст гумусу, поліпшуються водний, повітряний і поживний режими.

Перетворення природних грунтів у культурні, властивості та режими яких відповідають потребам культурних рослин, називають процесом окультурювання грунту. Великі площі відлучаються із сільськогосподарського використання, пiд: будівництво, відкритий спосіб до бування корисних копалин і т.д.

Сільськогосподарськими угіддями тут зайнято 85,2 % земельної площі. Орні землі становлять 13,7 млн га, або 67,4 % загальної площі ґрунтів зони. Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, цукрових буряків, плодових і овочевих культур. Основними заходами поліпшення родючості ґрунтів лісостепової зони є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих ґрунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації ґрунти значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.[8]

Роздiл 2

Ґрунтовий покрив на території господарства