5. Марксистське економічне вчення Місце і роль марксизму у світовій економічній думці

Серед багатьох напрямків та шкіл економічної думки марксизм посідає особливе місце. Карл Маркс уособлював в собі не тільки кабінетного вченого, але й полум‘яного революціонера, який не тільки намагався пояснити суспільство, в якому він жив, але й закликав до його ліквідації і встановлення більш гуманного ладу. Ці заклики лягли у грунт, добре підготовлений всім попереднім розвитком людства, його суспільної, зокрема економічної, думки. Ідеї кардинальних соціально-економічних перетворень з метою побудови ідеального суспільства періодично виникали в різних куточках планети в різні часи, але нерозвиненість теоретико-методологічних засад і наявність стародавніх та середньовічних трактувань комунізму обумовлювали недостатність спокуси застосування багатообіцяючих соціальних проектів на практиці. Не відмовляючись від великої мети, Маркс запропонував науковий, як він стверджував, підхід до вирішення питання про перетворення вікової мрії людства на прекрасну реальність. Учення Маркса підкупало своєю всебічністю, послідовністю, логічністю. З іншого боку, процес первісного накопичення капіталу супроводжувався численними порушеннями прав людини, недосконалістю законодавчої інфраструктури, відсутністю досвіду пошуків суспільного консенсусу, соціального захисту тих, хто найменше відповідав жорстким законам капіталізму епохи вільної конкуренції. Все це зумовило підвищений суспільний інтерес до комуністичних ідей в новій “науковій” інтерпретації, до спроб марксистів поширити їх серед широких верств населення з метою організації пролетарів задля повалення останнього в історії експлуататорського ладу – капіталізму – і розбудови економічно найдосконалішого і соціально найгуманнішого суспільства – комунізму, починаючи з його першої фази – соціалізму.

Те, що теорія Маркса спонукала мільйони людей в багатьох країнах світу до її практичного втілення свідчить про непересічний характер марксизму та його автора, а невщухаючі дискусії щодо життєздатності та актуальності марксових ідей – про необхідність грунтовного аналізу марксистської доктрини, напряму її сучасної еволюції.

Виникнення та еволюція марксизму

Карл Маркс(1818-1883) народився і отримав освіту в Німеччині, але через революційний характер своєї теоретичної та практичної діяльності більшу частину свого життя був змушений провести за кордоном, переважно в Лондоні. Його найближчим соратником, співавтором ряду творів та благодійником в часи економічної скрути бувФрідріх Енгельс(1820-1895).

Як вчення марксизм виник в 40-х роках ХІХ ст. Його відправними пунктами були: (1) англійська класична політекономія Сміта-Рікардо, (2) німецька класична філософія Гегеля-Фейєрбаха і (3) французький утопічний соціалізм Сен-Сімона-Фур‘є. У англійців Маркс взяв і довів до революційних висновків трудову теорію вартості, положення закону тенденції норми прибутку до зниження, теорію продуктивності праці тощо. У німецьких філософів Маркс запозичив ідеї діалектики і матеріалізму. У французьких утопістів ХІХ ст. Маркс взяв поняття класової боротьби, риси справедливого й ефективного соціального устрою суспільства.

Сам марксизм став теоретико-методологічною базою, на якій почали розвиватись інші гетеродоксальні (що відійшли від головного напрямку розвитку) ліві економічні теорії, відомі під назвами “комуністичні”, “соціалістичні”, “соціал-демократичні”, “робочі (лейбористські)”, “пролетарські” тощо. Вони також відомі під назвами, які пішли від прізвищ послідовників Маркса, зокрема “бернштейніанство”, “каутскіанство”, “ленінізм”, “троцкізм”, “маоізм” та інші “ізми”. Всі ці теорії, в більшій чи меншій мірі, поєднує: (1) критика капіталістичного типу господарювання як економічно несправедливого (експлуататорського) і неефективного через панування приватної власності на засоби виробництва та спричиняючий анархію конкурентно-ринковий механізм узгодження економічної поведінки людей: (2) проекти побудови більш досконалого ладу на засадах суспільної власності і централізовано-планової координації всіх сфер економічного життя.

Зважаючи на провал масштабних соціально-економічних експериментів ХХ ст. по втіленню в життя марксистських рецептів, сучасні ліві теоретики і політики вдаються до різних за ступенем відходу від аутентичного Маркса ревізій його теоретичної спадщини.

Аналізуючи сучасні марксистські і псевдомарксистські теорії, треба обов‘язково враховувати, що поняття “соціалізм” має різне тлумачення, а це вводить в оману непідготовлених громадян. В ученні Маркса соціалізм є складовою частиною комунізму, його першою необхідною і підготовчою фазою.

У сучасних немарксистських теоретиків і політиків соціалізм виступає як змішане суспільство, яке грунтується переважно на принципах, які засновники марксизму рішуче відкидали, а саме – на приватній власності і ринково-конкурентних засадах. По суті, це той же ненависний для Маркса капіталізм, але суттєво модифікований завдяки врахуванню і нейтралізації його негуманних проявів, запровадженню численних соціальних програм захисту найбільш вразливих верств населення, вирівнюванню можливостей (а не результатів) життєдіяльності членів суспільства. Виходячи з цього соціалістичними сьогодні можна назвати не тільки Швецію чи Австрію, але й практично будь-яку розвинену країну світу.

Після падіння марксистських урядів в більшості країн колишнього соціалістичного блоку багато марксистських партій змінили назву “комуністична” на “соціалістична” або “соціал-демократична”, суттєво очищуючи свої теоретичні платформи від визначальних марксистських засад. Інші, залишаючись номінально “комуністичними” і підтверджуючи свою відданість Марксу, насправді переглянули свої програми до такої міри, що марксистськими, у строгому розумінні цього поняття, їх називати далі є науково некоректним, тому що з цих програм вилучені передумови, з одного боку, ліквідації засад капіталізму, а з іншого – побудови комуністичного суспільства у тому виді, яким його бачив Маркс.