§ 3. Порядок направлення і приймання засуджених до установ виконання покарань

Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Держдепартаменту України. Він передбачає, що такі особи направляються для відбування покарання не пізніше 10- денного строку з дня набрання вироком законної сили, або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткосторокове побачення з близькими родичами. Одночасно адміністрація слідчого ізолятора зобов'язана спові­стити сім'ю засудженого про місце, де він буде відбувати покарання і його поштову адресу.

Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця до іншого під вартою. При цьому врахову­ються вимоги закону про окреме тримання деяких категорій: засуд­жених: чоловіків окремо від жінок; неповнолітніх – від дорослих; підслідних, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, – окремо між собою; засуджених до довічного позбавлення волі – окремо від інших категорій. Хворих на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворих – окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря – в супроводі медичного працівника. Всім засудженим при переміщенні повинні бути створені необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови, в разі потреби вони забезпечуються одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням. ( ст. 88 КВК України).

Разом з відправленням засудженого до відповідної установи виконання покарання направляється його особова справа, докумен­ти, гроші, якщо вони були на особовому рахунку.

Особова справа на кожного заарештованого заводиться за місцем попереднього ув'язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина – це анкета, дактилокарта, пізнавальне фото, копія ви­року, суду, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості. У другій частині містяться довідка-характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд на етапування, медична картка, копії характеристик із слідчого ізолятора, документи про заходи заохочення і стягнення.

Порядок прийому засуджених до установи виконання покарання залежить від того, прибувають вони групою чи поодинці.

У першому випадку прийом здійснюється комісією під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, працівники відділів: оперативного, нагляду і безпеки, по контролю за виконанням судових рішень, соціально-психологічної роботи, охорони, інтендантської і медичної служб.

Приймання засуджених, які доставлені в індивідуальному порядку здійснюється начальником установи разом з працівником відділу по контролю за виконанням судових рішень. У неробочий час засуджених приймає черговий помічник начальника установи і начальник варти.

Основне навантаження при прийманні засуджених покладається на працівників відділу по контролю за виконанням судових рішень, які повинні перевірити наявність особових справ на кожного прибулого засудженого, встановити належність особової справи конкретному засудженому шляхом опитування і перевірки його відповідей з анкетними та іншими даними особової справи, фотографією і особливими прикметами, звірити кількість прибулих засуджених з числом, вказаним у попутному списку. Не приймаються до колонії засуджені, якщо:

– невизначений вид рівня безпеки установи, або той, що вказаний у наряді не відповідає рівню безпеки даної колонії;

– до виправної колонії направлений неповнолітній;

– особова справа містить документи з суперечливими даними;

– засуджений направлений в УВП з грубими порушеннями встанов­леного порядку (наприклад, до набрання вироком чинності тощо).

Під час приймання засуджених до УВП вони підлягають повному обшуку, а їх речі – догляду. Предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено, вилучаються і здаються на склад для зберігання, повертаються особам після відбуття ними строку покарання.

Всі засуджені, які прибули в УВП, обов'язково підлягають медич­ному огляду і санітарній обробці, розміщуються у відділенні карантину діагностики і розподілу до 14 діб, Вони тримаються в окремих ізольованих приміщеннях, залучаються до праці окремо від інших. У цей період адміністрація колонії, і передусім психолог, вивчає особу засудженого, представники різних служб проводять бесіди, заняття, розраховані на знайомство з правилами внутрішнь­ого розпорядку УВП, правами і обов'язками засуджених, з порядком матеріально-побутового забезпечення тощо. Цей період найбільш важливий для розподілу засуджених за відділеннями соціально-психологічної служби.

Прийом засуджених до установ виконання покарання – це не просто певний організаційно-технічний акт. Це важливий етап ви­конання покарання, який має досить велике виховне значення, насампе­ред через те, що стає початком роботи у досягненні цілей покарання.

У разі прибуття до виправно-трудових установ засуджених іно­земних громадян адміністрація письмово роз'яснює їм їхні права та обов'язки і не пізніше трьох діб направляє відповідне повідомлення до Департаменту.

Відразу після прибуття до УВП засуджені беруться на облік який регламентований спеціальними відомчими актами. Правиль­на організація обліку засуджених має важливе значення для орга­нізації виконання покарання і для забезпечення всебічної інформації про осіб, які вчинили злочини і засуджені до позбавлення волі Вирізняють облік персональний і кількісний. Персональний проводиться за журналом обліку руху засуджених і реєстрації особовий справ, за обліковою карткою, за особовою справою засудженого.

Журнал обліку засуджених – це, власне, офіційний документ, де фіксується щоденна кількість засуджених в УВП, персонально перелічу­ються засуджені, які прибули, і ті, які вибули і куди саме. Крім журналу обліку в УВП є картотека: алфавітна, архівна і контрольно-строкова.

Алфавітна картотека заповнюється за даними особової справи засудженого (прізвище, ім'я, по батькові, стаття КК, за якою засуджений, строк призначеного покарання, чи був засуджений раніше тощо).

Якщо засуджений вибув з УВП, його знімають з обліку, і алфавітну картку переносять до архівної картотеки.

Контрольно-строкова картотека потрібна для контролю за своєчасним звільненням засудженого. Вона містить всі відомості про початок і закінчення строку покарання. Якщо засуджений вибуває з УВП або його переводять до іншої колонії, цю картку слід залучити до особової справи.

Особова справа є основним обліковим документом. Існують спеціальні правила роботи з особовою справою.

Слід зазначити також, що кожна служба УВП також веде облік засуджених відповідно до своїх завдань і функцій. Наприклад, оперативна частина веде облік осіб, які схильні до порушення режиму, де втечі, до вчинення тяжких злочинів тощо. Кожна служба складає звіт про свою діяльність за певний період часу (квартал, півріччя, рік), який містить відомості і відбиває специфіку її роботи. Адміністрація колонії одразу повідомляє суд, який виніс вирок про приведення його до виконання, про місце відбування засудженим покарання, і на протязі 3 діб з дня прибуття засудженого направляє повідомлення його рідним , в якому називає адресу установи, роз’яснює права засудженого на листування, одержання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та телефонними розмовами .

Закон (ст. 93 КВК України) вимагає, щоб засуджений до позбавлення волі відбував весь строк призначеного покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Багаторічна практика підтвердила доцільність цієї вимоги. Адміністрація УВП має можливість всебічно вивчати особу злочинця, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу. Тому переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії.

Проте, під час відбування покарання правове становище засуджених і умови їх тримання за різних обставин можуть змінюватися які у кращий, так і в гірший бік, залежно від вчиненого злочину, особи засудженого та його поведінки в період відбування покарання, у зв'язку з чим можливі переведення як в межах однієї колонії, так і шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки.