Тема 10. Виконання покарання у виді громадських робіт

§ 1. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт

Новим Кримінальним кодексом України 2001 р. статтею 56 передбачено застосування нового виду покарання – громадських робіт. сутність якого полягає в тому, що засуджений у вільний від роботи або навчання час безоплатно працює на суспільно-корисних роботах. Встановлюються громадські роботи на строк від 60 до 240 годин, для неповнолітніх – від 30 до 120 годин, і відбуваються не більше ніж 4 години в день для дорослих і 2 години для неповнолітніх.

Як свідчить статистика, на початок 2002 р., на обліку в кримінально-виконавчих інспекціях знаходилась всього 81 особа, засуджена до громадських робіт, на такий же період у 2002 р. їх кількість дорівнювала 557 осіб, а у 2003 р. – 618. На початок 2004 р. покарання у вигляді громадських робіт відбували біля 800 осіб. З одного боку, таку ситуацію можна пояснити тим, що Особлива частина КК України містить громадські роботи як вид покарання лише у 14 статтях із 447, що складає 3% від загальної їх кількості, з іншого – це відсутність досвіду як призначення такого покарання судами, так і здійснення контролю за його виконанням. Для порівняння: в інших зарубіжних країнах, питома вага громадських робіт у структурі видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі дорівнює більше 10%. Отже, стає очевидною досить обережна судова практика застосування цього покарання в Україні.

Громадські роботи можуть виконувати лише працездатні особи, тому вони не призначаються інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, неповнолітнім до 16 років. Не можуть вони також застосовуватися до військовослужбовців строкової служби.

Якщо після постановлення вироку засуджений до громадських робіт буде визнаний інвалідом першої, другої групи, або досяг пенсійного віку, а жінка стала вагітною, інспекція направляє до суду подання про звільнення їх від подальшого відбування покарання.

Громадські роботи можуть бути призначені у випадках: а) заміни штрафу при неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК України); б) призначення більш м’якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідної статті КК (ч. 1 ст. 69 КК України); в) заміни не відбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м’яким покаранням (ст. 82 КК України); г) заміни більш м’яким покаранням обмеження або позбавлення волі звільненим від відбування покарання вагітним жінкам, і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку, або в разі її смерті (ч. 4 ст. 83 КК України).

Вид робіт визначають органи місцевого самоврядування в залежності від потреб регіону. Вказівка закону на те, що роботи повинні бути суспільно-корисними, означає, що вони виконуються на користь суспільства, на практиці в переважній більшості такі роботи некваліфіковані і засуджених до громадських робіт, як правило, залучають туди, де щоденно не вистачає робітничих рук, тобто до робіт, які не потребують певних професійних навичок, – до прибирання вулиць міста, скверів, парків, ремонтування і фарбування будівель, спортивних майданчиків, виконання інших дрібних будівельних робіт – одним словом, виконання необхідних для міста, селища, району повсякденних обов’язків, не пов’язаних із шкідливими умовами праці та ризиком для життя і здоров’я. Безоплатність громадських робіт означає те, що за їх виконання засуджений не одержує винагороди, компенсуючи своєю працею заподіяну державі шкоду.

Відбуваються громадські роботи у вільний від роботи або навчання час за місцем проживання, яке може бути і постійним, і тимчасовим, проте головною умовою при цьому є можливість і необхідність відбувати покарання на призначений термін.

Порядок виконання покарання у виді громадських робіт регламентований статтями 36 – 40 КВК України та Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань конання покарань та МВС України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560.

Виконання покарання у виді громадських робіт покладається на підрозділи кримінально-виконавчої інспек­ції за місцем проживання засудженого, а проведення індивідуально-профілактичної роботи з метою його виправлення та недопущення учинення нового злочину – на органи внутрішніх справ (ч. 3 ст. 36 КВК України).