Методичка

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ОСІБ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

для студентів 1-К курсу (за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб,

термін навчання – 4 роки 6 місяців)

Київ – 2012

ББКХ Н156

За редакцією доктора юридичних наук, професора Федоренка В.Л.

Н156 Навчально-методичні матеріали для студентів 1-К курсу / [уклад.:

Красницька А.В., Мінченко О.В., Калиновський В.С., Гусарєв С.Д. та ін.]; за редакцією доктора юридичних наук, професора Федоренка В.Л. – К. : Національна академія внутрішніх справ, 2012. – 189 с.

ББКХ

Національна академія

внутрішніх справ, 2012

2

ВИТЯГ

з навчального плану 1-K курсу на платних засадах

(термін навчання – 4 роки 6 місяців)

3

УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

Без оволодіння мовою як засобом спілкування, мислення, пізнання, самоутвердження у громадському житті неможливе формування духовно багатої особистості.

Як відомо, практична діяльність правознавця пов’язана з інтенсивним усним і писемним спілкуванням, з підготовкою й оформленням юридичних документів. А це вимагає належного знання норм і правил усного і писемного мовлення української мови, його особливостей в офіційно-діловій сфері. Від дотримання юристами у професійній діяльності, у побуті прийнятих норм мовлення, адекватності відображення змісту інформації, правильного і доречного використанння термінів і слів, правильного формулювання окремих фраз, речень, грамотного складання й оформлення текстів документів залежить формування суспільної думки про рівень загальної і професійної культури юриста, залежить його власний авторитет і авторитет органу держави чи установи, які він представляє.

Курс пов’язаний з дисциплінами, що передбачені навчальними планами і програмами за спеціальністю "Правознавство": конституційним правом, теорією держави і права, адміністративним правом, кримінальним правом, цивільним правом, кримінальним і цивільним процесом, криміналістикою, юридичним документознавством, технікою нормотворчості, юридичною лінгвістикою тощо.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ Національна мова – мова, що є засобом писемного та усного спілкування

нації. Вона охоплює загальнонародну мову як літературну, так і діалекти, професійні й соціальні жаргони, розмовну лексику. Національна мова існує: у вищій формі загальнонародної мови – сучасної української літературної мови та у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Державна мова – це мова, за якою закріплений правовий статус; це мова корінної більшості населення, яке стало державотворчою нацією, і яка функціонує у політичній сфері, у правотворчій і правозастосовній діяльності, у сфері науки, освіти, у засобах масової інформації.

Мова міжнаціонального спілкування – мова, що є засобом спілкування між представниками різних національностей в межах однієї країни.

Мова права – функціональний різновид літературної мови, її підсистема, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя суспільства. Мова права є надзвичайно важливим засобом втілення в життя державної волі, якою та розмовляє з народом.

Міжнародна (світова) мова – це мова, що є засобом спілкування народів різних держав.

Мовлення – діяльність людей, які використовують засоби мови для спілкування, для передачі певної інформації, для спонукання до дії. Мовлення є втіленням, реалізацією мови, яка виявляє себе тільки в мовленні і тільки через

4

нього виконує своє комунікативне призначення.

Мовна норма – це прийняті у суспільно-мовленнєвій практиці людей правила вимови, граматичні та інші засоби мови, правила слововикористання.

Комунікативна деонтика – це сукупність нормативних приписів, які визначають поведінку людини при користуванні словом для досягнення будьякої мети.

Юридичними термінами є словесні визначення державних і правових понять, за допомогою яких виражається зміст нормативно-правових приписів держави.

Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше значень, між якими існує певний семантичний зв’язок (акт, захисник, опонент, стаття, справа).

Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини мови, але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза – загроза).

Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова, які семантично не пов’язані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина –мотив злочину); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити (примушувати тонути).

Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю або частково збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими відтінками, емоційноекспресивним забарвленням, сферою стилістичного використання (правознавство – юриспруденція, завдавати шкоду – заподіювати шкоду – спричиняти шкоду).

Текст – ряд речень, об’єднаних семантичними і синтаксичними відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексикограматичними засобами; складне синтаксичне ціле, цілісний уривок мовлення, що має ознаки змістового й синтаксичного зв’язку між реченнями й абзацами.

Юридичним текстом є повідомлення, об’єктивоване у формі письмового документа, оброблене відповідно до типу цього документа, що складається з низки особливих єдностей, які сполучені між собою різними типами лексичного, граматичного, логічного й графічного зв’язку.

Кількість годин: лекції – 4 години, семінари – 4 години, практичні заняття – 10 годин, консультації – 2 години, екзамен.

5

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Форма підсумкового контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Артикуца Н.В. Мова права та юридична термінологія. – К., 2007.

2.Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Наук. посібник. – К.: АртЕк, 2010.

3.Гриценко Т.Б. Українська мова (за професійним спрямуванням): Навч. посібник. – К., 2011.

4.Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – (3, 4, 5, 9, 10, 11 розділи).

6

Теми рефератів

1.Правовий статус мови.

2.Застосування державної мови в судочинстві.

3.Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

4.Мовні проблеми права та правові проблеми вживання мови.

5.Історія розвитку мови права.

6.Формування мови права та терміносистеми юридичних наук.

7.Діяльність державних і громадських організацій щодо розробки мовних нормативів у сфері права.

8.Проблеми розвитку мови права в аспекті правотворчої та правозастосовної діяльності.

Література

1, 4, 5, 11, 12, 16, 20-30

Методичні рекомендації

Для засвоєння першого запитання необхідно запам’ятати, що поняття "мова права" слід розуміти як функціональний різновид літературної мови, її підсистему, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя суспільства. При розгляді питання слід звернути увагу на такі моменти: а) право залишається позбавленим реального змісту доти, поки не буде виражено засобами мови; б) мова безпосередньо не впливає на зміст законодавства, але ступінь досконалості, точність і ясність будь-якого закону чи нормативноправового акта значною мірою залежать від мови; в) мовні конструкції, які вживаються в нормативних актах, є своєрідним еталоном письмової мови для правозастосовних актів; г) мова права є постійним супутником людини у щоденному житті.

Необхідно запам’ятати, що мова як комплексне поняття охоплює декілька функціональних різновидів мови права: а) мову закону; б) наукову юридичну мову; в) судову мову; г) мову публіциста-правознавця; д) мову адвоката. Слід також звернути увагу на те, що усі ці види мови права, хоча й мають загальну основу й належать до однієї категорії, все ж таки суттєво відрізняються одна від одної.

При розгляді другого запитання слід звернути увагу на те, що правові норми, ідеї, цінності можуть бути зафіксовані двома способами: 1) у словесних символах за допомогою усних або письмових знаків природної мови: слів, словосполучень, речень, текстів; 2) за допомогою немовної (невербальної) символіки: зображень, предметів, дій, жестів. Серед знаків, які використовуються людиною, розрізняють: знаки-індекси; іконічні знаки; знакисимволи. Окрему увагу слід звернути на державні символи, які стисло передають ідею/ідеї національного, історичного, політичного чи соціального характеру та символізують суверенітет держави.

Мова як основна ознака нації є об’єктом конституційно-правового регулювання в Україні. Висвітлюючи третє запитання, необхідно опрацювати такі нормативні акти: Конституція України, Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про мови в Українській РСР" (1989), Рішення

9

Конституційного Суду України від 14.12.1999, від 22.04.2008, Закони України "Про Конституційний Суд України", "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" тощо. Окремо розглядаються проблеми мови судочинства.

Для висвітлення запитання студентам слід звернути увагу на те, що за допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до велінь закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів, актів суду, прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці через неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону виникають конфлікти і колізії юридичного характеру. Обов’язково слід знати вимоги до текстів законів.

При розгляді мовних питань у Конституції України слід звернути увагу на статті 10, 11, 12, 24, 34, 53, 92, 103, 127, 148; історію становлення української мови як державної; тлумачення ст. 10 Конституції України Конституційним Судом України.

Після цього потрібно звернути увагу на те, що державність української мови як правовий інститут дістала закріплення в Законі Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про мови в Українській РСР", який був прийнятий ще у 1989 році. Після того, як Україна стала суверенною державою, найбільш принципові положення Закону були включені до ст. 10 Конституції України 1996 року. Зокрема, положення про те, що: державною мовою в Україні є українська мова; держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; гарантується вільний розвиток російської та інших мов національних меншин. Закон сприяв зміцненню авторитету української мови в усіх сферах спілкування як на національному, так і на міжнародному рівнях. При розгляді основних положень Закону опрацьовуються статті 2, 4, 5, статті ІІ розділу (10-24).

Для висвітлення четвертого запитання студентам слід звернути увагу на те, що за допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до велінь закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів, актів суду, прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці через неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону виникають конфлікти і колізії юридичного характеру. Обов’язковим є знання статей законів, у яких зазначені приписи щодо застосування державної мови в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві.

Тема 2. Літературна мова. Нормативність української літературної мови. Функціонально-стилістична диференціація сучасної української мови

Практичне заняття – 2 години

1.Визначення понять "національна мова", "міжнародна мова", "державна мова", "літературна мова", "мова міжнаціонального спілкування".

2.Поняття мовної норми. Види мовних норм. Основні ознаки культури мовлення юриста.

10