Методичка

розрізняти тексти юридичних документів, порівнювати уривки, які належать до різних підстилів, наприклад, міжнародна угода – Конституція України – протокол допиту свідка – Постанова Кабінету Міністрів України – цивільний позов – договір купівлі-продажу.

Окрему увагу слід приділити мовним особливостям і підстилям у сфері використання наукового стилю (четверте запитання): застосування наукового стилю при написанні рефератів, курсових і наукових робіт, конспектуванні лекцій, механізмів реферування й анотування тексту.

Тема 3. Українська юридична термінологія та її функціонування в праві України

Семінар – 2 години Практичне заняття – 2 години

1.Поняття юридичного терміна, його ознаки. Генетична природа української юридичної термінології.

2.Типи класифікацій юридичних термінів.

3.Лексико-семантична та функціонально-стилістична характеристика юридичних термінів.

4.Функціонування юридичної термінології в праві України.

Теми рефератів

1.Лексична варіантність в юридичній термінології.

2.Запозичення у складі українського термінологічного фонду.

3.Юридична термінологія цивільного та цивільно-процесуального права.

4.Юридична термінологія кримінального та кримінально-процесуального права.

5.Поняття терміна, його ознаки. Групи термінологічної лексики.

6.Лексикологія та фразеологія як складові частини сучасної української мови.

7.Лексика української мови за походженням та вживанням.

8.Активна та пасивна лексика української мови

9.Історія становлення юридичної термінології.

10. Джерела поповнення термінологічної системи української мови.

Література

1, 4, 5, 11-16, 20-30

Методичні рекомендації

Вивчення першого запитання передбачає розгляд таких проблем: генезис й еволюція юридичних термінів; їх зв’язок із походженням та розвитком суспільства, держави, права; найдавніші терміни права; власне українські юридичні терміни; грецькі та латинські терміни в мові права; полонізми, германізми, росіянізми в термінології українського права; взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі становлення і формування української юридичної термінології.

Студенти при підготовці до другого запитання звертають увагу на існування

12

різних типів класифікацій юридичних термінів залежно від поглядів учених: 1) за вертикальним принципом; 2) за горизонтальним принципом; 3) за вживанням; 4) за генетичною ознакою; 5) кодифіковані – некодифіковані; 6) за ступенем конкретності; 7) за точністю значення.

При вивченні третього запитання увага студентів звертається на лексикосемантичні (лексична сполучуваність термінів права, однозначні/багатозначні терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів права) та функціонально-стилістичні (юридичні терміни у складі кліше й усталених формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості юридичних термінів. Обов’язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах правової сфери.

При підготовці до четвертого запитання студентами відпрацьовується загальна характеристика юридичної термінології Кодексу про адміністративні правопорушення, Кодексу законів про працю, Кримінального, Кримінальнопроцесуального, Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів України. Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на нові терміни в кодексах України; уживання і тлумачення оціночних понять у кодексах України; варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України.

ПИТАННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

1.Лексика української мови.

2.Групи термінологічної лексики. Зв’язок юридичної термінології з іншими фаховими тезаурусами.

3.Лексична варіантність юридичної термінології.

4.Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

Методичні рекомендації

Вивчення першого запитання передбачає розгляд основних проблем, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційноділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з’ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно-забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу. Також студенти з’ясовують, що в словниковому складі української мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу, поділяються на два

13

види: історизми й архаїзми.

Вивчаючи друге запитання, студенти з’ясовують, що термін – це слово або словосполучення, що виражає спеціальне поняття будь-якої сфери науки, виробництва, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Основними ознаками терміна є співвіднесеність з поняттям, однозначність, відсутність експресивного й емоційного забарвлення, незалежність від контексту. Слід запам’ятати, що розрізняють такі групи термінів: а) загальнонаукові, тобто такі, що поширені в усіх галузях науки (напр., аргумент, класифікація, суб’єкт); б) галузеві, тобто ті, що використовуються тільки спеціалістами у певній сфері (напр., екзотизми, полісемія – терміни мовознавства; юриспруденція, обвинувачений – юридичні терміни; резекція, пункція, кома – медичні терміни; психоаналіз, психогенез, психогенний, харизма, духовність індивіда – психологічні терміни і т. д.). Часто один і той же термін входить до різних термінологічних систем (напр., реакція (філософія, хімія, політика), суб'єкт (право, філософія, логіка).

При підготовці до третього запитання увага студентів звертається на лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості юридичних термінів. Відпрацьовується варіантність юридичної термінології. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності (акт, стаття, організація, апарат), омонімії (голова, топити, мати), паронімії (суперечка – суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість – нерухоме майно) у текстах правової сфери. Обов’язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах офіційно-ділового стилю.

Розглядаючи четверте запитання, бажано звернути увагу на проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінальнопроцесуальному, трудовому, цивільному праві України. Окрему увагу слід приділити недолікам лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві: вживання архаїзмів, жаргонізмів, метонімії, метафор, калькування.

Практична частина

Дати відповіді на запитання:

1.Що вам відомо про такі поняття, як: "лексика", "лексикологія", "слово", "лексичне значення слова", "граматичне значення слова"? 2. У чому полягає відмінність омонімії від полісемії? 3. Полісемія – це позитивне чи негативне явище у термінології? 4. У чому різниця між історизмами й архаїзмами? 5. Що таке паронім? 6. Що таке фразеологія, фразеологічний зворот? 7. Синонімія – це позитивне чи негативне явище у термінології? 8. Що Ви розумієте під терміном власне українська лексика? 9. Які компоненти в сучасних терміносистемах є інтернаціональними?

2.Охарактеризувати лексику української мови за походженням.

3.Охарактеризувати лексику української мови за вживанням.

4.Охарактеризувати активну та пасивну лексику української мови.

5.Пояснити слова іншомовного походження: акт, кодекс, маніакальний, емоційний, енергія, екстремальна ситуація, юриспруденція, юрисдикція,

14

інтуїція, психогенний, документ, клептоманія, паспорт.

Зразок: емпатія – здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої.

6. Зробити класифікацію термінів: а) за галузями науки:

індивід, потенціал, екстремальний, психопатія, психолінгвістика, комунікативний, об’єкт, класифікація, функція, акт, деформація, інтуїція, неврівноваженість, свідомість, фактор, рана, ін’єкція, комп’ютер, сфера, реакція, договір, правочин, протокол судового засідання, дактилоскопічна карта;

б) за походженням:

конституція, бланк, банк, стрес, безпорадність, психоаналіз, психогенез, аналіз, протокол, закон, переживання, стан, адвокат, право, суїцидний настрій, ейфорія, психічна травма, правочин, психічні навантаження, внутрішні переконання, працездатність, юрисдикція.

7. Виділіть домінанту у наведених синонімічних рядах і дайте характеристику кожному члену ряду:

особистий, індивідуальний, персональний; обмежений, вузький, однобічний, недалекий, вузьколобий; першорядний, суттєвий, головний, вагомий, важливий;

викликати (бути причиною), збуджувати, породжувати, будити, запалювати; переважно, головним чином, в основному, більшою мірою, здебільшого.

Тема 4. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття – 2 години

1.Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2.Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

Теми рефератів

1.Нормативність української літературної мови.

2.Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

3.3.Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

4.Літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.

5.Особливості вживання іменників і прикметників у текстах правової сфери.

6.Особливості перекладу прийменникових конструкцій та їх уживання в текстах правової сфери.

7.Складноскорочені слова й абревіатури.

Література

3, 4, 6-10, 12, 14-19

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що морфологія вивчає внутрішню структуру слова; основними поняттями

15

морфології є граматичне значення, граматична категорія, граматична форма, словоформа, частини мови.

Також слід розглянути особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні; правопис складних іменників і прикметників; функціонування числівників в усному й писемному мовленні; вживання займенників у текстах офіційно-ділового стилю; дієслів і віддієслівних утворень (дієприкметники, дієприслівники, віддієслівні іменники); особливості вживання прийменників у текстах правової сфери.

Уважно слід ставитися до перекладу прийменникових конструкцій з російської мови на українську (напр., пропустить по болезни – пропустити через хворобу/у зв’язку з хворобою), до утворення дієприкметників і дієприслівників, адже в українській мові існують випадки неможливості їх утворення (напр., знающий работник слід обізнаний; не пануюча ідея, а панівна ідея, не бажаючий, а який бажає/сповнений бажання).

Тема 5. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття – 2 години

1.Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2.Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

Теми рефератів

1.Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2.Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

3.Прості речення в текстах офіційно-ділового стилю.

4.Складні речення в текстах офіційно-ділового стилю.

5.Загальна характеристика основних розділів мовознавства.

6.Речення: поняття, ознаки, типи.

Література

3, 4, 6-10, 12, 14-19

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст.

Треба запам’ятати особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу, пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети та умови).

Необхідно знати типи граматичного зв’язку слів у словосполученні (керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах офіційно-ділового стилю.

16

Найбільшої уваги заслуговує вживання у текстах офіційно-ділового стилю простих і складних речень. Необхідно знати визначення речення, його найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка; пунктуацію в простому і складному реченнях.

Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів правової сфери

Тема 6. Текстологія, її застосування в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття – 2 години

1.Текст як складне синтаксичне ціле. Типи текстів.

2.Правила побудови текстів, їх основні структурні компоненти.

3.Юридичний текст. Типи юридичних текстів.

Теми рефератів

1.Текстуальна форма вираження правової норми.

2.Особливості текстів правової сфери.

3.Особливості тексту нормативно-правового акта.

Література

1, 2, 4, 7, 10-12, 14-16, 20

Методичні рекомендації

У ході підготовки до першого запитання студентам слід звернути увагу на те, що теорія тексту в лінгвістиці пов’язанa з проблемою мови й мовлення, теорією актуального членування речення, теорією комунікації, вивченням структури абзацу. У зв’язній мові вичленовуються одиниці спілкування більші, ніж речення. Кожна з таких одиниць становить складне синтаксичне ціле, тобто групу речень, об’єднаних синтаксичними і значеннєвими зв’язками. Складне синтаксичне ціле називають текстом. Ознаки тексту: семантична цілісність, смислова завершеність, послідовність, інформативність, умотивованість. Виділяють усні й письмові тексти.

Студенти засвоюють, що за способом фіксації й організації складових частин тексту виділяють такі типи текстів: лінійний запис зв’язної мови, трафаретний текст, анкета, таблиця, комбінований запис; за типами зв’язної мови: опис, повідомлення, міркування. Складне синтаксичне ціле об’єднує лише ті речення, які належать одному з типів зв’язної мови. Тип зв’язної мови визначається метою спілкування. Це може бути опис, повідомлення, розповідь, роздум.

При підготовці до другого запитання слід запам’ятати, що як самостійна комунікативна та структурна одиниця абзац посідає середнє місце між окремим реченням і розділом твору. Абзац є показником переходу від однієї думки або теми до іншої. Розбиваючи текст на абзаци, ми полегшуємо його сприйняття. Між абзацами існують такі типи зв’язків: незалежний (на початку статті, розділу), залежний (за допомогою сполучників і сполучних слів), однорідний

17

(повторення граматичних форм і конструкцій). Абзацне членування прояснює композиційно-синтаксичну структуру будь-якого тексту: вступну, описову (констатуючу), розпорядчу (наказову; завершальну).

Готуючись до третього запитання, студенти засвоюють, що: а) юридичний текст є однією з важливих життєвих форм вираження права; б) всі правові тексти можуть бути поділені на дві категорії: мова права (тексти чинних нормативних актів) і мова юристів (мова науки права, юридичної практики державних органів); в) нормативно-правові акти як носії правової інформації мають свої текстові особливості та мовну логіку, граматичну й графічну основи.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1.Предмет і завдання курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Зв’язок курсу з правовими дисциплінами.

2.Знання мови як обов’язковий компонент фахової і загальномовної культури правознавців.

3.Поняття "державна мова", "офіційна мова", "національна мова", "мова міжнаціонального спілкування", "міжнародна мова", їх співвідношення.

4.Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Мова як соціальний феномен і система систем. Функції мови.

5.Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

6.Українська мова як державна та її функції.

7.Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

8.Мова кримінального судочинства.

9.Основні класифікації юридичних термінів.

10.Джерела юридичної термінології. Проблеми запозичення юридичних термінів.

11.Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.

12.Генетична природа української юридичної термінології.

13.Типи класифікацій юридичних термінів.

14.Усне мовлення юристів. Усне офіційне спілкування в юридичній практиці.

15.Вимоги до усного мовлення за законодавством України.

16.Писемне мовлення як відображення усного. Основні відмінності усного і писемного мовлення.

17.Особливості передачі усного мовлення в писемній формі. Трансформація усного мовлення в писемне.

18.Писемне мовлення правознавців. Вимоги до писемної форми документа за законодавством України.

19.Норми мови і лінгвістична культура правознавців.

20.Культура мовлення правознавців та її ознаки.

21.Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).

22.Характеристика офіційно-ділового стилю: призначення, сфери використання, основні риси. Основні риси текстів офіційно-ділового стилю.

23.Характеристика підстилів офіційно-ділового стилю, їх жанрів.

24.Характеристика наукового стилю. Підстилі й жанри наукового стилю.

18