Цивільний процес

Предмет навчальної дисципліни складають положення науки цивільного процесуального права, норми цивільного процесуального законодавства України і практика їх застосування.

Навчальний курс складається із двох основних частин:

1. Загальна частина.

2. Особлива частина.

Основною метою викладання дисципліни «Цивільний процес» є підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців. Цей навчальний курс спрямований на засвоєння теоретичних положень науки цивільного процесуального права України; ознайомлення з процедурою захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів у порядку цивільного судочинства; вироблення вмінь щодо правильного тлумачення норм цивільного процесуального законодавства України, а також формування навичок щодо застосування отриманих знань при вирішенні конкретних практичних завдань.

Студент повинен знати:основні правові категорії цивільного процесуального права; зміст норм цивільного процесуального права та його основних інститутів, а також об’єктивні закономірності їх розвитку; систему цивільного процесуального законодавства України; стан основних проблем науки цивільного процесуального права; а також уміти:використовувати отримані знання для вирішення професійних завдань; знаходити необхідні норми цивільного процесуального законодавства України, правильно тлумачити їх і застосовувати на практиці; аргументувати власну точку зору щодо прийнятого в конкретній ситуації рішення.

Основні терміни дисципліни

Цивільне процесуальне право – це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя у цивільних справах.

Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Стадія цивільного судочинства – це сукупність процесуальних дій, що об’єднуються найближчою процесуальною метою.

Цивільні процесуальні правовідносини – це система врегульованих нормами цивільного процесуального права індивідуалізованих суспільних зв’язків між судом, який здійснює правосуддя, та учасниками цивільного процесу з приводу розгляду та вирішення цивільної справи.

Позивач – це особа, на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів якої відкрито позовне провадження у цивільній справі.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його права, свободи чи інтереси, і притягується у цивільний процес для відповіді за пред’явленими до нього позовними вимогами.

Процесуальна співучасть – це участь кількох позивачів і (або) кількох відповідачів у одній і тій самій цивільній справі.

Треті особи – суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у цивільну справу для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальне правонаступництво – це заміна у зв’язку із вибуттям із цивільного процесу сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником), за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов’язки правопопередника і він продовжує його участь у цивільній справі.

Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника) у межах наданих їй повноважень, спрямована на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, від імені та в інтересах останньої.

Цивільна юрисдикція – це компетенція відповідних юрисдикційних органів і посадових осіб щодо розгляду і вирішення правових питань, що виникають із цивільних, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Підсудність цивільних справ – це властивість цивільних справ, відповідно до якої їх розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції відповідного суду.

Докази у цивільному процесі – це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позов – це належним чином процесуально оформлена матеріально-правова вимога позивача до відповідача про захист порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів, яка пред’являється через суд в порядку позовного провадження.

Судове рішення – це акти правосуддя у цивільній справі, які ґрунтуються на встановлених у судовому засіданні фактах і застосуванні норм матеріального та процесуального права.