
- •Глава 3. Методи правового регулювання у міжнародному приватному праві: метод уніфікації ..........................................................................
- •Глава 4. Методи правовою регулювання в міжнародному приватному праві: колізіііпнЙ метод..........................................................................
- •Глава 5. Застосуванні! колізійних норм та іноземного права____.....
- •Глава 6. Взаємність і правові режими ....................................................
- •Глава 7. Фізичні особи............................................................................... 157
- •Глава 8. Юридичні особи.......................................................................... 172
- •Глава 9. Власність та інвестиції............................................................. 190
- •Глава 10. Авторське право і суміжні права ........................................... 209
- •Глава 12. Міжнародна купівля-іІродаж товарів................................... 256
- •Глава 17. Міжнародні розрахунки.......................................................... 345
- •Глава 18. Завдання шкоди......................................................................... 369
- •Глава 19. Трудові відносини ..................................................................... 384
- •Глава 20. Шлюбно-сімейні відносини..................................................... 399
- •Глава 21. Спадкові відносини.................................................................. 428
- •Глава 22. Поняття міжнародного цивільною процесу. Міжнародна
- •Глава 23. Положення іноземців у міжнародному цивільному процесі.
- •Глава 24. Взаємна цивільно-ироцесуальна допомога ..........................
- •Глава 25. Визнання та виконаний іноземних судових рішень у практиці держав........................................................................
- •Глава 26. Поняття міжнародного комерційного арбіїраж). Правові підстави здійснення ним розгляду справ .................
- •Глава 27. Здійснення провадження у справі та винесення арбітражного рішення...................................................................... 533
- •Глава 28. Виконання арбітражних рішень ............................................ 562
- •Глава 29. Законодавство України про міжнародним комерційний
- •Глава 1 Поняття та предмет міжнародного приватного права
- •1.1. Загальне уявлення про міжнародне приватне право
- •1.3. Предмет міжнародного приватного права
- •1.4. Співвідношення міжнародного публічного Іа міжнародного приватного права
- •1.5. Система міжнародного приватного права
- •Глава 2 Джерела міжнародного приватного права
- •2.7. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.3. Судова та арбітражна практика
- •2.4. Міжнародний звичай
- •2.5. Міжнародні договори
- •3.1. Прямий метод правового регулювання
- •3.2. Природа правової уніфікації, Види уніфікованих норм
- •Глава 4
- •4.2. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійне право
- •4.3. Колізійна норма га й побудова. Види колізійних норм
- •4.4. Типи колізійних прив'язок (формул прикріплення)
- •4.5. Закон, вбраний особами, які укладають угоду (lex voluntatis)
- •4,6. «Гнучке» колізійне регулювання (Proper law of the contract)
- •Глава 5 Застосування колізійних норм та іноземного права
- •5.1. Загальне уявлення пре процес застосування колізійної норми
- •5.2. Віднайдення та встановлення змісту норм застосовного
- •5.3, Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •5.4. Застереження про публічний порядок
- •5,5. Обхід закону у міжнародному приватному праві
- •Глава 6 Взаємність і правові режими
- •6.1. Поняття та призначення взаємності
- •Глава 7 Фізичні особи
- •7.1. Правосуб'єктність фізичної особи
- •7.2. Іноземні громадяни, які постійно прошивають у державі перебування
- •7.4. Біженці
- •Глава 8 Юридичні особи
- •8.1. Особистий статут юридичної особи
- •8.2. Специфічні вида юридичних осіб
- •Глава 9 Власність та інвестиції
- •8.1. Інститут права власності
- •8.3, Іноземні інвестиції
- •3.4. Правове регулювання іноземних інвестицій
- •Глава 10 Авторське право і суміжні права
- •10.2. Міжнародна-правова охорона авторського права
- •10.3. Міжнародно-правова охорона суміжних прав
- •1D.4. Захист авторських і суміжних прав за законодавством України
- •Глава 11 Право промислової власності
- •11.1. Визначення права промислової власності та його основні поняття
- •Глава 12 Міжнародна купівля-продаж товарів
- •12.1. Поняття зовнішньоторговельного контракту
- •12.2. Право, що підлягає застосуванню до контрактів
- •72.3. Колізійні питання стосовно форми контракту
- •12.4. Колізійні питання, що мають відношення до змісту контрактів
- •Глава 13 Міжнародний підряд
- •13.1. Цоговір підряду
- •13.2. Договір будівельного підряду
- •13.3. Договори стосовно надання технічних послуг та здійснення монтажниц робіт
- •Глава 14 Деякі інші види контрактів
- •14.1, Договір франчайзингу
- •14.2. Міжнародний лізинг
- •14.3. Міжнародний факторинг
- •Глава 15 Комерційне посередництво
- •15.1. Агентська угода
- •15.2. Види та правовий статус агентів
- •15.3. Правове регулювання агентських угод
- •Глава 16 Міжнародні перевезення
- •1В.1. Особливості та види міжнародних перевезень
- •16.2. Міжнародні залізничні перевезення
- •76.5. Міжнародні морські перевезення
- •Глава 17 Міжнародні розрахунки
- •17.1, Міжнародний переказ коштів
- •77.2. Міжнародний акредитив
- •17.3. Розрахунки за інкасовими дорученнями
- •17.4. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків
- •Глава 18 Завдання шкоди
- •18.1. Колізійні питання деліктних зобов'язань
- •18.3. Питання деліктної відповідальності у національному законодавстві України
- •Глава 19 Трудові відносини
- •19.1. Міжнародно-правове регулювання питань праці
- •19,2. Регулювання питань праці на рівні національних законодавств
- •18.3. Деякі зауваження щодо регулювання питань соціального
- •Глава 20 Шлюбно-сімейні відносини
- •20,1. Укладення шлюбу
- •20.2. Особисті немайнові та майнові відносини подружжя
- •20.3. Недійсність шлюбу та його припинення
- •20.4. Правовідносини між батьками та дітьми
- •Глава 21 Спадкові відносини
- •21.1. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням
- •21.2. Правове регулювання спадкових відносин
- •21.3. Перехід спадщини цо держави
- •Глава 22
- •22.2. Загальне уявлення про міжнародну підсудність
- •22.3. Принципи (критерії) визначення міжнародної підсудності
- •Глава 23
- •23.1. Проблема правового захисту
- •23.2. Цивільно-процесуальна правоздатність та дієздатність іноземців
- •23.3. Привілейоване положення окремих суб'єктів міжнародного цивільного процесу
- •Глава 24 Взаємна цивільно-процесуальна допомога
- •24,1. Загальне уявлення про взаємну цивільно-пооцесуальиу допомогу
- •24.2. Вручення судових та позаеуцовт документів особам, що знаходяться за кордоном
- •24,3. Виконання доручень іноземних судів у цивільних
- •Глава 25
- •25.1. Визначення понять «визнання» та «виконання» іноземних судових рішень
- •25.2. Процедура визнання та надання дозволу на виконання іноземного судового рішення
- •25.3. Визнання та виконання рішень іноземних судів за Мінською конвенцією 1333 р.
- •25.4. Визнання та виконання іноземного судового рішення за законодавством України
- •Глава 26
- •26.1, Поняття міжнародного комерційного арбітражу
- •28.2. Сучасні тенденції у сфері арбітражного розгляду справ
- •26.3. Загальна характеристика арбітражного розгляду справ
- •28.5. Компетенція арбітражного суду. Арбітражна угода
- •Глава 27
- •27.1. Формування складу арбітражного суду
- •27,2. Підготовка та здійснення арбітражного провадження
- •27.3. Винесення арбітражного рішення
- •Глава 28 Виконання арбітражних рішень
- •28,1. Судовий контроль у місці винесення арбітражного
- •28.2. Визнання та приведення по виконання іноземного арбітражного рішення
- •Глава 29
- •23.1. Загальна характеристика та сфера дії Закону від 24.02.1934р.
- •23.2. Склад арбітражного суду
- •29,3. Здійснення арбітражного розгляду справи
- •28.4. Припинення арбітражного розгляду справи
- •2В. 6. Визнання та виконання арбітражних рішень
25.4. Визнання та виконання іноземного судового рішення за законодавством України
1. Питанням про визнання та виконання рішень іноземних судів у новому тексті ЦПК України присвячено розділ VIII. Основні положення цього розділу зводяться до наступного.
Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними
509
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення якої мас виконуватися в Україні. Причому, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Згідно з ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо ж такими договорами передбачено подання клопотання через органи державної влади України, суд приймає до розгляду ююпотання, що надійшло через орган державної влади України.
2. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
• ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
• Ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
• мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а у разі, коли ними не визначено перелік документів. Ідо мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:
• засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якої о подається клопотання;
• офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
• документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була (і належним чином) повідомлена про час і місце розгляду справи;
510
» документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
• документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);
• засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Якщо клопотання або документи, що додаються до нього, не оформлено так, як вимагається вище, або до клопотання не додано всі перелічені документи, суд залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, стягу-вачеві (або представникові).
3. Про надходження зазначеного клопотання суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або, у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний сірок з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Розгляд клопотання проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника чи їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою зі сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання, копія якої у триденний строк з дня постановления ухвали надсилається стягувачеві та боржникові. При чому, якщо в рішенні Іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає її в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановления ухвали.
4. Підстави для відмови у задоволенні клопотання передбачаються відповідним міжнародним договором України. Якщо ж такий договір відсутній або у ньому відповідні підстави не зазначені, тоді у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо:
511
• рішення Іноземного суду за законодавством держави, на території якої' воно постановлено, не набрало законної сили;
• сторона, стосовно якої постановлено рішення Іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було (і належним чином) повідомлено про розгляд справи:
• рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
• ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є така справа і вона порушена до порушення відповідної справи в Іноземному суді;
• пропущено встановлений міжнародними договорами України та цим Законом строк пред'явлення рішення до примусового виконання в Україні;
• предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду.;
• виконання рішення загрожувало б інтересам України;
• в інших випадках, передбачених законами України.
У доктрині МПрП висловлюється думка про те, що у випадку неприйнятності наслідку визнання іноземного судового рішення для правопорядку визначаючої держави в хід запускають «стоп-кран» шляхом застосування застереження про публічний порядок. Проте застереження про публічний порядок застосовується, особливо за Брюссельською конвенцією, лише у надзвичайних випадках1. Тільки основоположні правові розрізнення здатні створити підставу для звернення до ordre public. Тому на стадії визнання судового рішення до порушення публічного порядку повинні висуватися самі жорсткі міжнародні вимоги".
У зв'язку з цим, на мою думку, законодавча формула «виконання рішення загрожувало б інтересам України» цим міжнародним вимогам не відповідає. Більш того, вона взагалі не є коректною. Суддя не тільки не знає, але й не повинен знати, що приховується за аморфним терміном «Інтереси держави». Він оперує й повинен оперувати тільки правовими категоріями й термінами і саме вони
повинні бути використаними у відповідному національному законодавстві. Як на приклад подібного законодавчого підходу можна послатися на німецького законодавця, який навіть формулу про порушення «добрих нравів або цілей німецького закону» знайшов такою, що викликає необачливі асоціації, а тому змінив її на наступну - «результат повинен бути явно несумісним Із суттєвими принципами німецького права»1.
На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, відповідний суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання в порядку, встановленому законом. Дії та заходи з примусового виконання такого рішення провадяться державними виконавцями у порядку, передбаченому законом.
5. Що стосується визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, то якщо можливість визнання такого рішення передбачена міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні, відповідне клопотання подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 ЦПК України {див. вище) і до нього повинні додаватись такі документ й:
• засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
• офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
• засвідчений відповідно до чинного законодавства переклад цих документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Клопотання розглядається у тому ж порядку, що встановлено для клопотань про примусове виконання іноземних судових рішень, тобто одноособово суддею відповідного суду з винесенням ухвали, копія якої у триденний строк направляється заінтересованим сторонам. Підстави для відмови у визнанні іноземного судового рішення та порядок оскарження винесених ухвал однакові зі встановленими щодо клопотань про примусове виконання такого рішення.
Див_:Я/«А-А' Цш. праця. С. 418-419. Див : Там само.- С 422.
'Див.: ШакХ. Цит. праця.-С. 419.
512
513
6. Щодо розглядуваного питання існує також спеціальне регулювання, передбачене законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29.11.2001 p., проте більшість його положень тепер відтворено у новому тексті ЦПК України, І вони щойно були розглянуті. Внаслідок цього у подальшому будуть викладені лише ті норми цього Закону, які зазначеного відтворення не знайшли.
Насамперед слід наголосити на тому, що в Законі подаються визначення певної кількості термінів, зокрема термінів «визнання» та «виконання» іноземного судового рішення. За Законом термін «визнання» означає поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому цим Законом. Виконання рішення іноземного суду, за цим Законом, цс застосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому законом.
Другим важливим положенням цього Закону є вказівка, за якою питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувана розглядається апеляційними судами Автономної Республіки Крим, обласними та Київським і Севастопольським міськими судами за місцем постійного та тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника, а в разі відсутності такого чи коли воно невідоме - за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
7, Положення про визнання і виконання рішення іноземних судів містилися у Законі від 23.06.2005 р. Зміст цих положень зводиться до наступного.
В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Визнання та виконання визначених рішень здійснюється в порядку, встановленому законом України.
Як бачимо, сподівання А. С. Довгерта, за якими наш законодавець відмовиться від правила про те, що рішення іноземних судів будуть виконуватися тільки за наявності відповідного міжнародного договору, поки що залишаються невиправданими, хоча це
514
правило й «суперечить не тільки ідеї співробітництва держав, а й сучасним принципам міжнародного права»1.
Контрольні запитання
1. Що розуміється під поняттям «визнання» і «виконання» іноземного судового рішення та як вони між собою співвідносяться?
2. Якою с процедура визнання іноземного рішення за системою екзекватури?
3. Чим відрізняється процедура сумарного розгляду справи від системи екзекватури?
4. Яким чином регулюється визнання та виконання іноземних судових рішень за Мінською конвенцією?
5. Як здійснюється процедура прийняття до виконання іноземних судових рішень в Україні?
Див.: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми.- С. 33.
МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ