17.4. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків

1. У міжнародній торгівлі розрахунки з використанням векселів і чеків набули широкого розповсюдження завдяки деяким особли­вим якостям даного виду цінних паперів. Справа в тому, що пла­тіж векселем або чеком є умовним, коли борг вважається погаше­ним тільки після оплати зазначених документів. Це надає можли­вість експортерові отримати документ, який він може перетворити на гроші у будь-який час (у межах визначеного у відповідному до­кументі строку), тоді як покупець отримує- право на відстрочення платежу.

Стосовно векселя Існує думка, за якою він являє собою не що інше, як «торгові гроші», що виникають внаслідок своєрідного кредитування продавцем покупця¹. Інакше кажучи, продавець за­довольняється не негайною оплатою поставленого ним товару (на­даних послуг), а обіцянкою покупця здійснити платіж, яка, при цьому, надасться у спеціальній формі.

За формою надання зазначеної обіцянки вона може бути прос­тою: цс нічим не обумовлене зобов'язання покупця сплатити на вимогу або в обумовлений час у майбутньому визначену суму грошей. Зовні це нагадує звичайну боргову розписку. Проте, ця

Диз., наприклад: Ильин В. В., Макееч А. В . Литовский Е. А. Вексельное право. Обшиє положения и юридический комментарий. Изд. 2-е. перераб. и до-пол.- М.: Концерн «банковский Деловой Центр». 1998.- С. 18.

362

розписка складається за строгою формою, завдяки чому вона пев­ною мірою втрачає персональний характер, чим значно спрощу­ється процедура включення боргового зобов'язання, яке в ній міс­титься, у загальний цивільний оборот - у випадках відступлення від права вимоги, наприклад, у боржника виникає беззаперечне зобов'язання здійснити зазначений у зобов'язанні платіж на ко­ристь пред'явника розписки, який, за презумпцією, вважається за­конним ЇЇ володарем. Такого типу документ саме І вважається простим векселем, за яким боржник позначається як векселеда­вець, а особа, на користь якої платіж повинен бути сплаченим,-векселеотримувач.

Перевідний вексель (тратта) відрізняється від простого тим, що це - документ (складений у передбаченій законом формі), у якому міститься наказ векселедавця (трассанта) іншій особі (плат­нику, або трассату) сплатити за вимогою або у певний час в май­бутньому зазначену у векселі суму грошей першому держателеві векселя (ремітенту). Тобто, тут обіцянка сплатити борг дається вже не конкретній особі, а будь-якому законному володареві, завдя­ки чому вона стає одностороннім зобов'язанням, яке дещо нагадує зобов'язання держави за випущеними нею облігаціями займів.

Можливість вільної передачі права на грошову вимогу, яка ви­никає у випадку перевідного векселя, реалізується шляхом вчи­нення володарем векселя особливого напису (зазвичай на звороті векселя), який має назву індосаменту. Зазначений індосамент мо­же містити вказівку на конкретну особу, на користь якої ІІереусту-пається вексель (іменний індосамент). Якщо ж такої вказівки не міститься, індосамент вважається бланковим, і такий індосамент є найбільш природною формою передачі векселя: він перетворює вексель у цінний папір на пред'явника, повністю урівнюючи його з паперовими грошима.

Слід мати на увазі, що сила векселя міститься у ньому самому: є вексель - є і кредитор; не Існує векселя - не існує зобов'язання здійснити платіж. При цьому, немає ніякого значення, на підставі якого конкретного договору вексель виник і яким чином його отримано. Держатель векселя має право звернутися з позовом до боржника за векселем, не посилаючись на підстави виникнення вексельного зобов'язання і не доводячи наявності цієї підстави¹.

Дий.: Крисько Й. Е.. ЖушмиІІ В. П., Чалії: Н. В. Акции и некссля и экономи­ческом обороте Украины: Учебно-справочное пособие.- X.: Эспада. 1949. • С. 132.

363

Саме завдяки цим своїм властивостям вексель, через індосамент, робить борги ліквідними, бо таким чином виникає можливість по­вернення векселя до векселедавця навіть без здійснення будь-яких платежів безпосередньо у грошовій формі.

2. У зв'язку з тим, що однією з найважливіших вимог стосовно векселя є вимога щодо його форми, а ця вимога, як і процедури обертаємості векселів, встановлюються на рівні національного за­конодавства, у міжнародному приватному праві виникає безліч спірних питань. Тому досить давно було зроблено спробу здійсни­ти уніфікацію норм, застосовуваних у цій сфері регулювання. Ма­ються на увазі три Женевські конвенції від 7.06.1930р.:

• Про запровадження Уніфікованого закону про пєреказні век­селі та прості векселі¹;

• Про врегулювання деяких колізій законів про пєреказні век­селі та прості векселі²;

• Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Законами від 6.07.1999 р. Україна приєдналася до всіх цих Кон­венцій.

Згідно зі ст. 1 першої із зазначених Конвенцій, держави-члени зобов'язуються ввести в дію на своїх територіях по приналежності або в одному з його справжніх текстів, або на своїй національній мові, Уніфікований закон, який становить додаток І до цісї Кон­венції.

Уніфікований закон розрізняє перевідний (переказний) та прос­тий векселі, хоча визначень їх не містить. Щоб скласти уявлення про них та проілюструвати значимість формальних вимог щодо векселів, зазначимо, що, відповідно до цього Закону, перевідний вексель повинен містити:

• найменування «вексель», включене у самий текст документа, висловлене тією мовою, якою цей документ складено;

• просту та нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

• найменування того, хто повинен платити (платник);

• зазначення строку платежу;

• позначення місця, де повинно бути здійснено платіж;

^ Див.. Ильин В. В. ч др. Цит. праця.- С. 105-114. ^: Див.: Там само.- С. 114-120. '' Див.: Там само.- С. 120-124.

364

• найменування того, кому або за наказом кого платіж має бу­ти здійснено;

• зазначення дати та місця складення векселя;

• підпис того, хто видав вексель (векселедавця).

А далі йде норма, за якою документ, в якому відсутнє будь-яке з цих позначень, не має (за деякими винятками) сили перевідного векселя. У зв'язку з цим у нашій літературі підкреслюється, що формальний характер векселя полягає в тому, шо зобов'язання по­винно бути оформленим у вигляді письмового документа, в якому містяться всі передбачені для векселя законом реквізити. Вся Ін­формація про вексель повинна бути відображена у самому векселі. За відсутності письмової форми відсутнім є саме вексельне зо­бов'язання'.

Різниця між перевідним та простим векселем полягає в тому, що у випадку простого векселя відсутня вимога щодо наймену­вання того, хто повинен платити, бо це й так зрозуміло, а всі інші вимоги, як і наслідки їх недотримання, є ідентичними.

В Уніфікованому законі докладно врегульовано цілий ряд пи­тань, пов'язаних з індосаментом та акцептом (письмовою згодою платника на здійснення платежу), авалем (забезпеченням) плате­жу, умовами здійснення платежу, наслідками його виконання чи невиконання тощо.

3. Незважаючи на те, що в даній Конвенції міститься багато уніфікованих матеріально-правових норм, вона не зібрала великої кількості учасників, зокрема - цілий ряд країн, законодавство яких побудовано на принципах англо-американської правової системи, залишили у внутрішньому обороті та у стосунках між собою свій тип векселя. З метою поглиблення процесу уніфікації в цій сфері. ЮНСІТРАЛ було розроблено нову Конвенцію про міжнародні пе­ревідні та міжнародні прості векселя, яку було прийнято Генераль­ною Асамблеєю ООН 9.12.1988р. Вона набуде чинності після отримання депозитарієм документів про надання згоди на її обов'язковість 10-ти держав, але цієї кількості поки що не досяг­нуто. До речі, Україна участі в даній Конвенції не бере.

Як видно навіть з назви Конвенції, нею запроваджено два види оборотних документів (transferable documents), що будуть викори­стовуватись виключно у міжнародній торгівлі. Поряд з нормами.

Див.: Немировский И. Ь'., Хомяк Я. В Особенности вексельного права в Украине -К Аверс, 1999.-С. 18.

365

які відтворюють ві.щовідні положення Конвенції 1930р., в ній мі­стяться і нові поняття та правила. Так, поряд з відомими вексель­ному праву термінами «держатель», «отримувач» тощо, введені такі поняття, як «захищений держатель», «неповний держатель» і т. ін. Встановлено також чотирирічний строк позовної давності щодо вимог, які випливають з векселя, та деякі інші новели. Проте дослідники висувають невтішні припущення щодо можливості на­брання нею чинності, посилаючись на ряд недоліків, які, на їх думку, ця Конвенція мас¹.

Що стосується колізійних питань, які виникають при застосу­ванні векселів, то їх вирішенню присвячена друга із зазначених вище Конвенцій 1930 р. За нею здатність особи брати на себе зо­бов'язання за перевідним чи простим векселем визначається за за­коном громадянства. Але якщо цей закон містить відсилання до закону іншої держави, тоді застосовується закон цієї держави. Форма, за якою прийнято зобов'язання за перевідним або простим векселем, підпорядковується закону держави, на території якої ці зобов'язання взяті. Дія зобов'язань акцептанта перевідного вексе­ля чи особи, що підписала вексель, підпорядковується закону міс­ця здійснення платежу за відповідними документами. Строки на подання регресного позову для всіх осіб, що вчинили підписи під документом, визначаються за законом місця укладення цього до­кумента. Нарешті, питання про те, чи отримує держатель перевід­ного векселя право вимоги за ним, вирішується за законом місця укладення документа.

Остання з трьох Женевських вексельних конвенцій містить правило, за яким дійсність зобов'язань, взятих на себе за перевід­ним чи простим векселем, або здійснення прав, що випливають з них, не можуть бути обумовленими дотриманням постанов щодо гербового збору, хоча держави-члени можуть призупинити здійс­нення цих прав до сплати гербового збору у встановленому поряд­ку (з урахуванням пені, що виникає).

4. В Україні вексельне право тільки-но починає складатися. За відсутності спеціального законодавчого регулювання, яке, до речі, повинно бути введено відповідно до зобов'язань України за Же­невськими вексельними конвенціями, нормативне регулювання відповідних питань здійснюється нині, головним чином, на підста­ві таких трьох документів:

366

' Див., наприклад, АнуфриеваЛ. П. Цит. праця.-- С, 402.

• Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 р. «Про застосування векселів у господарському обороті України»¹;

• Постанови Кабінету Міністрів України і Національного бан­ку України від 10.09.1992 p., № 528, якою затверджено Правила виготовлення вексельних бланків";

• Положення про операції банків з векселями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.05.1999 р.

№258-'.

5. Розрахунки за допомогою чеків досить поширені у міжна­родній практиці. При таких розрахунках боржник (покупець) або самостійно виставляє чек (чек клієнта), або надає доручення на його виставлення банку, в якому він має рахунок (чек банка). Оскільки чек, як і вексель, є оборотним документом, він може пе­реходити з рук одного володільця до іншого, надаючи можливість у короткий термін погасити платіжні зобов'язання різних володі­льців без застосування готівки або банківських переказів.

Чек - це цінний папір, у якому міститься письмовий наказ че­кодавця платникові (банку) провести у визначений строк платіж володільцеві чека в сумі, на яку чек видано.

Чек має багато спільних рис з векселем, гаму й правове регулю­вання чекових відносин багато в чому нагадує регулювання відносин, пов'язаних з використанням векселів. Перш за все, на універсально­му рівні 19.03.1931 р. було прийнято три Женевські чекові конвенції:

• Конвенція, що затвердила Уніфікований закон про чеки;

• Конвенція про вирішення деяких колізій законів про чеки;

• Конвенція про гербовий збір щодо чеків.

Можна зазначити й те, що велика кількість норм, які містяться в цих Конвенціях, побудовані на однакових з відповідними вексель­ними конвенціями принципах, внаслідок чого певне уявлення про загальний стан регулювання чекових відносин можна скласти на­віть на підставі раніше викладеного матеріалу щодо Женевських

вексельних конвенцій.

6. Слід наголосити, що, на відмінну від вексельних конвенцій, Україна участі у чекових конвенціях не бере Однак, питання з ре­гулювання чекових відносин на законодавчому рівні знайшли своє вирішення у чинному ЦК України (§ 5 глави 74).

^! Див.: Нкмцравскии И. Б.. Хомяк Б. В. Цит. праця.- С. 183. " Див.: Там само. С. 185-186. ¹ Див.: Там само.- С. 196-238.

367

За ЦК України розрахунковим чеком є документ, що містить ні­чим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (че­кодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачу (чекодержателю). Платником за чеком може бути лише банк, в яко­му чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може роз­поряджатися. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.

Чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими пра­вилами. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до яко­го внесені виправлення, є недійсним. Форма чека та порядок його заповнення встановлюється законом і банківськими правилами.

Чек сплачується за рахунок грошових коштів чекодавця, поря­док та умови бронювання яких для розрахунків із застосуванням чеків встановлюються банківськими правилами. Він підлягає сплаті за умови подання чека до сплати у строк, встановлений банківськими правилами. Причому, платник повинен пересвідчи­тися усіма можливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою. Збитки, за­вдані у зв'язку з оплатою підробленого, викраденого або втраче­ного чека, покладаються на платника за чеком або чекодавця - за­лежно від того, з чиєї вини вони були завдані.

Кодексом встановлено, що до вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давність в один рік.

Контрольні запитання

1. Якими с особливості міжнародних розрахунків?

2. Що розуміється у МПрП під міжнародним переказом коштів і які ризики можуть його супроводжувати?

3. Що такс «міжнародний акредитив» і які види акредитивів Вам відомі?

4. Яким чином здійснюється правове регулювання акредитив­них відносин у сучасному МПрП?

5. Як регулюються розрахунки за інкасо у МПрП?

6. Що таке «вексель» і яким чином регулюються розрахунки за допомогою векселя у МПрП?

7. Що Вам відомо про розрахунки за допомогою чеків у МПрП?