
- •Глава 3. Методи правового регулювання у міжнародному приватному праві: метод уніфікації ..........................................................................
- •Глава 4. Методи правовою регулювання в міжнародному приватному праві: колізіііпнЙ метод..........................................................................
- •Глава 5. Застосуванні! колізійних норм та іноземного права____.....
- •Глава 6. Взаємність і правові режими ....................................................
- •Глава 7. Фізичні особи............................................................................... 157
- •Глава 8. Юридичні особи.......................................................................... 172
- •Глава 9. Власність та інвестиції............................................................. 190
- •Глава 10. Авторське право і суміжні права ........................................... 209
- •Глава 12. Міжнародна купівля-іІродаж товарів................................... 256
- •Глава 17. Міжнародні розрахунки.......................................................... 345
- •Глава 18. Завдання шкоди......................................................................... 369
- •Глава 19. Трудові відносини ..................................................................... 384
- •Глава 20. Шлюбно-сімейні відносини..................................................... 399
- •Глава 21. Спадкові відносини.................................................................. 428
- •Глава 22. Поняття міжнародного цивільною процесу. Міжнародна
- •Глава 23. Положення іноземців у міжнародному цивільному процесі.
- •Глава 24. Взаємна цивільно-ироцесуальна допомога ..........................
- •Глава 25. Визнання та виконаний іноземних судових рішень у практиці держав........................................................................
- •Глава 26. Поняття міжнародного комерційного арбіїраж). Правові підстави здійснення ним розгляду справ .................
- •Глава 27. Здійснення провадження у справі та винесення арбітражного рішення...................................................................... 533
- •Глава 28. Виконання арбітражних рішень ............................................ 562
- •Глава 29. Законодавство України про міжнародним комерційний
- •Глава 1 Поняття та предмет міжнародного приватного права
- •1.1. Загальне уявлення про міжнародне приватне право
- •1.3. Предмет міжнародного приватного права
- •1.4. Співвідношення міжнародного публічного Іа міжнародного приватного права
- •1.5. Система міжнародного приватного права
- •Глава 2 Джерела міжнародного приватного права
- •2.7. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.3. Судова та арбітражна практика
- •2.4. Міжнародний звичай
- •2.5. Міжнародні договори
- •3.1. Прямий метод правового регулювання
- •3.2. Природа правової уніфікації, Види уніфікованих норм
- •Глава 4
- •4.2. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійне право
- •4.3. Колізійна норма га й побудова. Види колізійних норм
- •4.4. Типи колізійних прив'язок (формул прикріплення)
- •4.5. Закон, вбраний особами, які укладають угоду (lex voluntatis)
- •4,6. «Гнучке» колізійне регулювання (Proper law of the contract)
- •Глава 5 Застосування колізійних норм та іноземного права
- •5.1. Загальне уявлення пре процес застосування колізійної норми
- •5.2. Віднайдення та встановлення змісту норм застосовного
- •5.3, Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •5.4. Застереження про публічний порядок
- •5,5. Обхід закону у міжнародному приватному праві
- •Глава 6 Взаємність і правові режими
- •6.1. Поняття та призначення взаємності
- •Глава 7 Фізичні особи
- •7.1. Правосуб'єктність фізичної особи
- •7.2. Іноземні громадяни, які постійно прошивають у державі перебування
- •7.4. Біженці
- •Глава 8 Юридичні особи
- •8.1. Особистий статут юридичної особи
- •8.2. Специфічні вида юридичних осіб
- •Глава 9 Власність та інвестиції
- •8.1. Інститут права власності
- •8.3, Іноземні інвестиції
- •3.4. Правове регулювання іноземних інвестицій
- •Глава 10 Авторське право і суміжні права
- •10.2. Міжнародна-правова охорона авторського права
- •10.3. Міжнародно-правова охорона суміжних прав
- •1D.4. Захист авторських і суміжних прав за законодавством України
- •Глава 11 Право промислової власності
- •11.1. Визначення права промислової власності та його основні поняття
- •Глава 12 Міжнародна купівля-продаж товарів
- •12.1. Поняття зовнішньоторговельного контракту
- •12.2. Право, що підлягає застосуванню до контрактів
- •72.3. Колізійні питання стосовно форми контракту
- •12.4. Колізійні питання, що мають відношення до змісту контрактів
- •Глава 13 Міжнародний підряд
- •13.1. Цоговір підряду
- •13.2. Договір будівельного підряду
- •13.3. Договори стосовно надання технічних послуг та здійснення монтажниц робіт
- •Глава 14 Деякі інші види контрактів
- •14.1, Договір франчайзингу
- •14.2. Міжнародний лізинг
- •14.3. Міжнародний факторинг
- •Глава 15 Комерційне посередництво
- •15.1. Агентська угода
- •15.2. Види та правовий статус агентів
- •15.3. Правове регулювання агентських угод
- •Глава 16 Міжнародні перевезення
- •1В.1. Особливості та види міжнародних перевезень
- •16.2. Міжнародні залізничні перевезення
- •76.5. Міжнародні морські перевезення
- •Глава 17 Міжнародні розрахунки
- •17.1, Міжнародний переказ коштів
- •77.2. Міжнародний акредитив
- •17.3. Розрахунки за інкасовими дорученнями
- •17.4. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків
- •Глава 18 Завдання шкоди
- •18.1. Колізійні питання деліктних зобов'язань
- •18.3. Питання деліктної відповідальності у національному законодавстві України
- •Глава 19 Трудові відносини
- •19.1. Міжнародно-правове регулювання питань праці
- •19,2. Регулювання питань праці на рівні національних законодавств
- •18.3. Деякі зауваження щодо регулювання питань соціального
- •Глава 20 Шлюбно-сімейні відносини
- •20,1. Укладення шлюбу
- •20.2. Особисті немайнові та майнові відносини подружжя
- •20.3. Недійсність шлюбу та його припинення
- •20.4. Правовідносини між батьками та дітьми
- •Глава 21 Спадкові відносини
- •21.1. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням
- •21.2. Правове регулювання спадкових відносин
- •21.3. Перехід спадщини цо держави
- •Глава 22
- •22.2. Загальне уявлення про міжнародну підсудність
- •22.3. Принципи (критерії) визначення міжнародної підсудності
- •Глава 23
- •23.1. Проблема правового захисту
- •23.2. Цивільно-процесуальна правоздатність та дієздатність іноземців
- •23.3. Привілейоване положення окремих суб'єктів міжнародного цивільного процесу
- •Глава 24 Взаємна цивільно-процесуальна допомога
- •24,1. Загальне уявлення про взаємну цивільно-пооцесуальиу допомогу
- •24.2. Вручення судових та позаеуцовт документів особам, що знаходяться за кордоном
- •24,3. Виконання доручень іноземних судів у цивільних
- •Глава 25
- •25.1. Визначення понять «визнання» та «виконання» іноземних судових рішень
- •25.2. Процедура визнання та надання дозволу на виконання іноземного судового рішення
- •25.3. Визнання та виконання рішень іноземних судів за Мінською конвенцією 1333 р.
- •25.4. Визнання та виконання іноземного судового рішення за законодавством України
- •Глава 26
- •26.1, Поняття міжнародного комерційного арбітражу
- •28.2. Сучасні тенденції у сфері арбітражного розгляду справ
- •26.3. Загальна характеристика арбітражного розгляду справ
- •28.5. Компетенція арбітражного суду. Арбітражна угода
- •Глава 27
- •27.1. Формування складу арбітражного суду
- •27,2. Підготовка та здійснення арбітражного провадження
- •27.3. Винесення арбітражного рішення
- •Глава 28 Виконання арбітражних рішень
- •28,1. Судовий контроль у місці винесення арбітражного
- •28.2. Визнання та приведення по виконання іноземного арбітражного рішення
- •Глава 29
- •23.1. Загальна характеристика та сфера дії Закону від 24.02.1934р.
- •23.2. Склад арбітражного суду
- •29,3. Здійснення арбітражного розгляду справи
- •28.4. Припинення арбітражного розгляду справи
- •2В. 6. Визнання та виконання арбітражних рішень
3.4. Правове регулювання іноземних інвестицій
1. Зрозуміло, що пильна увага держав до врегулювання Інвестиційної діяльності унеможливлює застосування колізійного методу правового регулювання, внаслідок чого правовий режим інвестицій має у міжнародному праві особливості, які не відомі іншим сферам правового регулювання. Переважно регулювання міжнародних інвестицій здійснюється шляхом поєднання механізмів національного з міжнародно-правовим регулюванням, завдяки чому виникло таке явище, яке отримало в міжнародному праві назву «Інвестиційний клімат». Його складовими є:
• режим прийому та захисту інвестицій на території держави-імпортсра;
• режим гарантій інвестицій, що встановлений у державі-експортері;
• міжнародно-правове регулювання питань, пов'язаних з інвестиційною діяльністю.
2. Пряме регулювання інвестицій на національному рівні здійснюється шляхом прийняття спеціальних законів, в яких безпосередньо встановлюються права та зобов'язання інвесторів, загальний порядок допуску іноземних інвестицій до національної економіки, організаційно-правові форми, в яких інвестиції впроваджуються і т. Ін. Головними елементами національного правового регулювання іноземних інвестицій у держа в і-імпортері є режим, Шо встановлюється для інвесторів, та гарантії, які надаються іно-ісмним інвесторам. Зазвичай держави, що заінтересовані у прийомі Інвестицій, встановлюють для іноземних інвесторів або національ-або режим найбільшого сприяння. Загальною вимогою щодо
Див.: Фепнен Т. Цит. праня.- С. 33.
203
правового становища іноземних інвесторів у країн і-імпортері t: га, за якою засоби, шо застосовуються державою, не повинні бути дискримінаційними (згідно з відомим принципом: favour one, fa-vow alt - «благо одного, благо всіх»1) у тому числі - порівняно з діями щодо національних інвесторів.
Що стосується гарантій, які надаються державою-імпортером іноземним інвесторам, го зрозуміло, що їх кількість та ступінь га-рантованості іноземних інвестицій залежить від загальної політики держави у цій сфері. Проте, саме ці гарантії суттєво впливають на пропозиції- які можуть надаватися відповідній державі на міжнародному ринку інвестицій. При цьому слід мати на увазі, що в державі-імпортері гарантуються лише так звані «нскомсрційні» ризики, які пов'язані із здійсненням інвестиційної діяльності - націоналізація, війна, революція, зміна національного законодавства тощо. Наприклад, згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996р. у випадку подальшої зміни гарантій захисту іноземних інвестицій, протягом десяти років з дня набуття чинності відповідного законодавства на вимогу іноземного інвестора будуть застосовуватись ті гарантії, що встановлені зазначеним Законом (ст, 8)~. Або, відповідно до ст. 9 цього Закону, іноземні інвестиції не підлягають націоналізації. Державні органи мають прано реквізувати Іноземні інвестиції лише при здійсненні рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій і спізоотій, причому - з обов'язковою компенсацією збитків, яка повинна бути швидкою, адекватною й ефективною.
На думку К. Хобера, головним принципом міжнародного права стосовно охорони іноземної власності є. так званий «мінімальний міжнародний стандарт», який зводиться до дотримання трьох принципів, а саме:
• націоналізація, єкспроприація або реквізиція іноземних Інвестицій повинні грунтуватися на підставах чи причинах публічної необхідності, безпеки або національного інтересу;
• заходи, що застосовуються державою, що приймає інвестиції, не можуть бути дискримінаційними стосовно іноземців;
• швидка, адекватна та ефективна компенсація повинна бути сплаченою у всіх випадках експропріації, націоналізації або реквізиції.
1 Дня.: Иешатаека Т. Н. Цит. праця.- С. 177.
" Це так Іване «дідусеве» (або стабілізаційне) остереження (лив. Гаври-.ІивВ. В. Цит. праця.-С. 158).
204
Причому, останній із зазначених принципів тлумачиться таким чином: «швидка» означає негайну сплату, «адекватна» - компенсація повинна відповідати ринковій вартості конфіскованої власності, а «ефективна» означає, що компенсація повинна бути de facto здійснена іноземному інвестору у розмірі ринкової вартості.
3. Що стосується гарантій інвестицій з боку держави-експор-тера, то головною з них є можливість укладання гарантійного договору між інвестором і відповідною організацією своєї держави на підставі свого ж законодавства. У такому договорі, зазвичай, перелічуються страхові випадки, настання яких надає інвестору право отримати від національної страхової організації за рахунок державної казни обумовлене договором відшкодування. Після цього, за принципом суброгації, дсржава-експортєр вживає заходів на міжнародному рівні щодо повернення їй суми компенсації дер-жавою-імпортером".
До речі, зазначена гарантія можлива лише тоді, коли між відповідними державами укладено двосторонню угоду про взаємне заохочення та захист або про взаємний захист інвестицій, і нині всі розвинені держави світу укладають такі договори з державами, що розвиваються, або тими, які здійснюють перехід до ринкової економіки. За підрахунками спеціалістів, подібних договорів на кінець минулого тисячоріччя було укладено близько 1,5 тис.3 Зазначається, що їх структура майже однакова. Починаються ці договори з попередньої заяви про мету договору, якою є взаємне заохочення та захист інвестицій, що походять з відповідних держав. Після цього йде визначення виду власності, що охороняється, та стандарт компенсації на випадок її конфіскації. Нарешті, майже всі чинні сьогодні договори містять положення стосовно порядку вирішення спорів, котрі держави, що домовляються, або держава та Інвестор з іншої договірної держави, не змогли врегулювати. З цього робиться висновок, за яким зібрання двосторонніх договорів, що містять однаковий стандарт поведінки, перетворюють цей стандарт у принцип звичайного міжнародного права4. Зазначу, що
' Див.: Хобер К. Цит. праця.- С. 9, 10.
~ Суброгацією, як відомо, визнається набуття всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника шодо цього кредитора (див., наприклад: Кодифікація приватного (цивільного) права України. • С. 9).
Див.: Хобер К. Цит. праця.- С. 13. Див.: Там само.-С. 14.
205
Україною тільки за період з 23.10.1992р. по 24.07.1997 р. було укладено 40 таких договорів, після чого їх кількість значно збільшилась.
4. Міжнародно-правове регулювання питань, пов'язаних з ін-вєстиііійною діяльністю, тобто - останній елемент «інвестиційного клімату» складають такі багатосторонні угоди:
• Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18.03.1965 р.1;
• Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій від 11.10.1985 р.2;
• Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТР1МС) від 15.04.1994 рЛ
Вашингтонська конвенція набула загальної чинності 14.10.1966 p., а станом на 3.11.2003 р. в ній бере участь 140 держав світу. Нею встановлені правила примірювальної та арбітражної процедур розгляду спорів та засновано Міжнародний центр з врегулювання Інвестиційних спорів при Міжнародному банку реконструкції та розвитку (Internationa! Centre for Settlement of Investment Disputes - ICCID). До компетенції цього Центру належить розв'язання правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями між Договірною державою (або будь-яким управомоченим органом Договірної Держави, про який повідомлено цісю Державою Центру) і особою іншої Договірної держави, за умови, що існує письмова угода учасників про передачу такого спору на розгляд Центру. Сторони такої угоди не мають права в односторонньому порядку відмовитись від неї. Україна ратифікувала дану Конвенцію 16.03.2000р. і вона є чинною для нашої держави з 7.07.2000 р.
Сеульська конвенція набула загальної чинності 12.04.1988р. І в ній беруть участь більш як ! 10 держав. Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно із Законом від 3.06.1992 р. Даною Конвенцією систему державного і приватного страхування інвестицій, запроваджену Вашингтонською конвенцією, доповнено міжнародною системою страхування некомерційних ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. Конвенцією передбачено створення Багатостороннього
Див.; Международное частное право Действующие нормативные акты.-С. 90-97.
~ Див.: Там само.- С. 97- 117.
Див.: Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів. Тексти офіційних документів.- К.: Вимір, 1998.- С 153 -156.
206
агентства з гарантій Інвестицій (БАТІ), до компетенції якого належить укладання договорів страхування та перестрахування некомерційних ризиків, здійснення додаткових асигнувань з метою розширення інвестицій у країнах, що розвиваються, та сприяння мирному вирішенню спорів між інвесторами та державами, що приймають інвестиції.
Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, яку було прийнято за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, діє лише між державами - членами Світової організації торгівлі і маг на меті протистояти перешкодам здійсненню інвестицій у світових масштабах. Держави- учасниці Угоди домовились утримуватись при здійсненні інвестицій від заходів, що є несумісними з положеннями ТАТТ-94, зокрема таких, як встановлення кількісних обмежень {наприклад, від вимоги, за якою встановлюється та чи інша обов'язкова кількість переробки товарів місцевого походження у виробництві інвестора).
5. Порівняно з викладеним, правове регулювання міжнародних інвестицій у вільних економічних зонах дещо відрізняється. Міжнародній практиці відомі різні види таких зон:
• вільні митні зони;
• зони вільної торгівлі;
• промислово-виробничі зони;
• технжо-запроваджувальні зони (тєхнополіси);
• інші сервісні зони (наприклад, туристично-рекреаційні);
• офшорнІ зони.
Загальна особливість інвестування в цих зонах зводиться до того, що правовий режим нерезедентів в них, по-перше, не може бути більш жорстким, ніж загальний, хоча, частіш за все, в них нерезедентам надаються спеціальні пільги. По-друге, цей режим завжди встановлюється державою для кожної вільної економічної зони окремо. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992р.1 зазначено, що статус І територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначається Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної") економічної зони.
Конкретні особливості інвестування, таким чином, можуть сут-
Див.: Відомості Верховної Ради України.- І992.-№ 50.-Ст. 676.
207
тєво відрізнятися залежно від виду вільної економічної зони. Наприклад, в офшорных зонах податкові та інші пільги встановлюються для нсрезедентів у випадках, коли вони реєструють на території офшорних зон свої фірми, проте не здійснюють на цій території промислову діяльність та не отримують на ній прибутку. До речі, до складу давніх офшорних зон входять Ліхтенштейн, Панама, Антільські острови, Мадейра, Швейцарія та Ірландія. З новітніх найбільш відомий Кіпр.
Зрозуміло, що використання офшорних зон - це засіб здійснення податкової політики фірми з метою отримання найбільшого економічного ефекту від своєї діяльності.
Контрольні запитання
1. Які особливості відрізняють право власності від інших речових прав?
2. Які класифікації речей використовуються у сучасному МПрП?
3. Що Вам відомо про колізійні проблеми права власності і засоби їх вирішення у МПрІІ?
4. У які способи заохочуються або обмежуються іноземні інвестиції в економіку держав?
5. Яким чином здійснюється правове регулювання іноземних інвестицій?