Побудова графіка розсіювання шроту для встановлення дистанції пострілу.

Графік 2.2.

Графік розподілу розсіювання шроту в серії експериментальних.

Основи перпендикулярів 8 і 10 позначають на осі абсцис межі, у яких знаходиться шукана дистанція пострілу. Підстава перпендикуляра 7 однозначно вказує на її розмір. Оскільки імовірність цього розміру мала, використовувати її у висновках недоцільно. На графіку 2.1., зокрема, показано, що при співвідношенні найбільшого радіуса розсіювання до найменшого, що дорівнює 1,5 см, і радіусі досліджуваного дробового осипу, що дорівнює 85 см, шукана дистанція знаходиться в межах від 7,4 до 17,6 м.

Для того, щоб уникнути помилок, графіки варто будувати на міліметровому папері. Масштаб по осі абсцис повинен бути в 10 разів менше масштабу по осі ординат.

Другий графік у деяких випадках дозволяє звузити встановлені межі шуканої дистанції. Наприклад, у результаті 25 експериментальних пострілів були отримані шротові осипи, радіуси яких розподілені в межах від 71 до 115 см. Всі радіуси в цих межах згруповані по 5 (див. Таблицю 2.2.).

Таблиця 2.2.

Розподіл радіусів розсіювання шроту в серії експериментальних пострілів (25)

Радіуси шротових осипів, см	75	80	85	90	95	100	105	110	115
Частота повторюваності	1	3	8	5	4	3	–	–	1

9 груп: 71-75 см; 76-80 см; 81-85 см; 86-90 см; 91-95 см; 96-100 см; 106- 110 см; 111-115 см – експериментальних пострілів. Найбільші радіуси в межах кожної групи виступають як базові показники.

На вісь абсцис другого графіка переноситься відрізок, прокладений між встановленими межами шуканої дистанції (наприклад, 7,4-17,6 м). На першому графіку цей відрізок складає 50 умовних одиниць (у натуральному вираженні 17,6 м - 7,4 м = 10,2 м). Зазначений відрізок необхідно розділити на кількість показників розсіювання шроту мінус один показник:

а/(і-1), де

а – розмір відрізка в умовних одиницях;

і – кількість показників.

За наведеною формулою знаходимо розмір однієї частини відрізка в умовних одиницях: 50 ÷ 8 = 6,25. Потім визначаємо її значення в натуральному вираженні: 10,2 М/8 = 1,27 М. За віссю ординат відкладаються значення частоти повторюваності радіусів осипів, взяті з таблиці 2.2., за віссю абсцис – базові показники розсіювання шроту. Масштаб відрізків значення не має. Отримані точки з’єднуються лінією. Якщо концентрація радіусів розсіювання біля одного розміру є досить високою, то з’являється можливість звузити межі шуканої дистанції. Зменшення достовірності результатів при цьому є незначним. У наведеному прикладі більшість значень частоти повторюваності зрушено вліво. Виходить, можна скорочувати тільки найбільшу межу шуканої дистанції.

Тут, до того ж, спостерігається значний відрив показника найбільшого розсіювання від інших показників. Це дозволяє перенести даний показник на два відрізки вліво, що в натуральному вираженні складає 1,27 м × 2 = 2,54 м. Звідси, шукана дистанція знаходиться в межах від 7,4 м до 15,1 м.

Скорочувати межі шуканої дистанції можна тільки в тому випадку, якщо частота повторюваності крайніх показників не перевищує 1. При цьому з боку найбільшого показника вона може бути зменшена не більш ніж на 3 відрізки, а з боку найменшого – не більш ніж на 2.

Для визначення дистанції пострілу можна використовувати спрощений варіант. Його особливість полягає в тому, що при побудові графіка розсіювання шроту прямі 9 і 10 не проводяться, шукана дистанція визначається з урахуванням довжини відрізка, прокладеного між перпендикулярами 7 і 8. Другий графік також не будується, зменшення меж перебування шуканої дистанції не робиться.

Що стосується даної експертизи, то оцінка достовірності висновків залежить від відповідності основним, принциповим положенням методики. Якщо хоча б одне з цих положень не враховано, то достовірність висновків викликає сумнів. Так, не може бути визнаний достовірним висновок щодо дистанції пострілу, обґрунтований тільки розрахунковими даними, без дослідження мисливської рушниці, компонентів застосованого патрону, а також без експериментальної стрільби з досліджуваної рушниці.