Case law

Law, which is based on judicial decisions, is case law. When we use the word “case” in this context we mean the legal action or dispute which has been brought to the courts for resolution. The judge’s decision is the law – hence “case law”. However, judges are not free to reach any decision they wish to; they are bound to follow certain rules and these rules form the system of judicial precedent.

When deciding a case before them, judges are bound by the legal rules in previous cases. This is called the principle of stare decisiswhich means “stand by what has been decided”¹. Its purpose is to achieve certainty and constituency in the law to develop and adapt to changing social and economic conditions.

The strongly coercive²nature of the English doctrine of precedent is due to rules of practice, called “rules of precedent”, which are designed to give effect to the far more fundamental rule that English law is to a large extent based on case-law. “Case-law” consists of rules and principles stated and acted upon by judges in giving decisions³. In a system based on case-law, a judge in subsequent⁴case must have regard to these matters: they are not, as in some other legal systems, merely material which he may tare into consideration in coming to his decision.

The fact that English law is largely a system of case law means that the judge’s decision in particular case constitutes a “precedent”. If we place ourselves in the position of a judge in a later case, there may be said to be many different kinds of precedent. The judge may simply be obliged to consider the former decision as part of the material on which his present decision could be based, or he may be obliged to decide the case before him in the same way as that in which the previous case was decided unless he can give a good reason for not doing so. Finally, the judge in the instant case may be obliged to decide it in the same way as that in which the previous case was decided, even if he can give a good reason for not doing so. In the last-mentioned situation the precedent is said to be “binding” or of “coercive effect” as contrasted with its merely “persuasive” effect in the other situation in which the degree of persuasiveness may vary considerably.

(Cross, Precedent in English Law ( Clarendon Press 1977),pp.4-5)

Text notes: ¹стояти на вирішеному

² to coerce = to force

³ when they give decisions

⁴ coming later

Task 7. Find English equivalents for the following sentences:

1. Право, яке базується на судових рішеннях, називається прецедентним правом.

2. Проте, судді не вільні приймати те рішення, яке вони хочуть; вони зобов’язані дотримуватися певних правил, і ці правила утворюють систему судового прецеденту.

3. Примусовий характер доктрини прецеденту пояснюється правилами судової практики, які називаються “правилами прецеденту”, що утворюються для запровадження в дію найголовнішого правила про те, що англійське право, в значній мірі, базується на прецедентному праві.

4. “Прецедентне право” складається з норм та принципів, визначених суддями і відповідно до яких вони діють при прийнятті рішень.

5. Суддя може бути зобов’язаний враховувати (застосовувати) рішення по попередній справі (раніше винесені судові рішення), як частину матеріалу, на якому базується його рішення по справі, яку він розглядає; або вирішувати судову справу так, як вирішувалась попередня, якщо він не може надати обґрунтованої підстави цього не робити.

6. Зрештою, суддя при розгляді справи може бути зобов’язаний вирішувати її так, як вирішувалась попередня, навіть, якщо він може надати обґрунтовану підставу не робити цього.

Task 8. Read and translate the text into Ukrainian: