Висновки

З усього вищезазначеного можна зробити наступні висновки.

1. Філософія Нового часу, розвиваючись у діалозі з наукою, приділила значну увагу дослідженням методу істинного пізнання для підвищення надійності й ефективності науки. Ця філософія досягла нового рівня у розробленні проблем пізнання, в осмисленні субстанції як вихідної підоснови дійсності, у дослідженні людини й суспільних процесів.

Філософія Нового часу ввібрала в коло своїх проблем усі сфери людської життєдіяльності, демонструючи широкі можливості людського пізнання. Розвиваючи вихідні ідеї класичного типу філософування, вона або підносила людський розум, або піддавала його випробуванням, щоб визначити його потенціал. Філософія Нового часу і донині залишається школою європейської філософської культури.

2. Філософська думка доби Просвітництва змістила акцент класичної доби: суб’єкт – об’єктної світоглядної структури на суб’єкт – суб’єктні відносини, закладаючи підґрунтя парадигми полісуб’єкта, що згодом призвело до становлення політичного й соціологічного дискурсів.

3. Німецька класична філософія постала як особливий, вищий етап у розвитку європейської філософії, як концентрація проблем, ідей та надбань класичного типу філософування. Вона збагатила науку цілою низкою плідних ідей, що були розроблені з надзвичайною глибиною, розмахом та майстерністю.

Німецька класична філософія водночас вичерпала ідейний та методологічний потенціал класичної філософії і постала, з одного боку, неперевершеним взірцем культури мислення, а з іншого - як переддень появи принципово нової філософії.

Укладачі:

доцент кафедри гуманітарних дисциплін,

кандидат філософських наук, доцент П. С. Прибутько

доцент кафедри гуманітарних дисциплін,

кандидат філософських наук В. М. Корабльова