3. Інформаційні системи, інформаційні технології.

У науковій літературі поки що немає єдиного підходу до визначення поняття “інформаційна система”. Проте практичні рекомендації з розробки, використання і оптимізації інформаційних систем існують вже декілька десятків років.

Перші спроби визначення цього поняття були зроблені в кібернетиці, де вважалося, що інформаційні системи – це системи обробки даних у будь-якій предметній сфері із засобами накопичення, зберігання, оновлення, пошуку і видачі даних.

Варіанти визначення інформаційних систем знаходимо у спеціальній літературі з соціології, філософії, економіки та ін. Частина з них під інформаційною системою пропонує розуміти систему “машина-людина”, інші – системну роботу з інформацією, інформаційні процеси, потоки тощо.

Так В.А. Копилов під “інформаційною системою” розуміє організаційно упорядковану сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв’язку, що реалізують інформаційні процеси.

Засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем і їх технологій – це програмні, технічні, лінгвістичні, правові, організаційні засоби (програми для ЕОМ, засоби обчислювальної техніки і зв’язку; словники, тезауруси і класифікатори, інструкції і методики; положення, устави, посадові інструкції; схеми і їх описання, інша експлуатаційна і супроводжувальна документація, що використовується чи створюється при проектуванні інформаційних систем і забезпечують їх експлуатацію).

У І.Л. Бачило знаходимо:

“Інформаційна система - це технологічна система, яка являє собою сукупність технічних, програмних та інших засобів, які об’єднані структурно і функціонально для забезпечення одного чи декількох видів інформаційних процесів та надання інформаційних послуг.”

До складу об’єктів інформаційної системи можна віднести засоби, комплекси, мережі та системи, технології, які можна об’єднати у одну структуру для виконання наступних функцій: збір, зберігання (накопичення), обробка (виробництво), пошук, розповсюдження (розподіл, передача), приймання (споживання) інформації та надання інформаційних послуг.

До інформаційних систем відносяться і автоматизовані інформаційні системи.

Автоматизована інформаційна система – це система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять:

• технічні засоби обробки даних (засоби обчислювальної техніки і зв’язку);

• методи і процедури обробки інформації;

• програмне забезпечення.

До автоматизованих інформаційних систем, у першу чергу, відноситься Інтернет, а також автоматизовані системи управління (АСУ), автоматизовані системи обробки даних (АСОД), автоматизовані системи науково-технічної інформації (АСНТІ), бази даних та бази знань, експертні системи, інформаційно-обчислювальні системи, інформаційно-телекомунікаційні системи і мережі, системи зв’язку і телекомунікацій, а також засоби забезпечення цих систем і технологій.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”:

– база даних – це іменована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та їх відношень у визначеній предметній області;

– база знань – це масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами;

основні технічні засоби – це засоби обчислювальної техніки, копіювально-множна техніка, оргтехніка, засоби зв’язку і телекомунікацій та ін.;

– програмні засоби - операційні системи, прикладні програми, програмні засоби телекомунікацій, інші програмні засоби;

– лінгвістичні засоби – словники, тезауруси, класифікатори, інші лінгвістичні засоби, організаційно-правові засоби - нормативні правові і правові акти, нормативно-технічні документи, положення, статути, посадові інструкції.

До складу об’єктів інформаційної системи ще можна віднести:

• засоби обчислювальної техніки та мережі;

• програмні засоби (операційні системи, СУБД тощо);

• системи та мережі зв’язку та телекомунікації;

• словники, класифікатори тощо.

До основних ознак інформаційних систем відносяться:

• виконання одної або декількох функцій щодо інформації;

• єдність системи (файлова система, єдині стандарти та протоколи тощо);

• можливість складання або розбору об’єктів системи під час виконання заданої функції.

Сьогодні інформаційна система повинна:

• бути ефективною – визначається співвідношенням витрат та отриманих результатів;

• якісно функціонувати;

• бути надійною, що визначається надійністю її технічних засобів та помилками користувачів;

• бути безпечною, що означає таке її функціонування, при якому забезпечується захист інформації, яка в ній опрацьовується.

Розрізняють такі види інформаційних систем:

• системи загального користування (відкриті) та системи обмеженого користування (закриті);

• державні та недержавні (корпоративні);

• національні та міжнародні;

• малі, середні, великі тощо.

Суб’єктів в цій області можна розділити на дві групи: суб’єкти, що організовують і здійснюють розробку інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їх забезпечення, і суб’єкти, що експлуатують ці об’єкти.

Як суб’єкти, що організують і розробляють інформаційні систем, виступають заказники і розробники. Це - органи державної влади, юридичні і фізичні особи - організації і підприємства, спеціалісти. Суб’єктами, що експлуатують інформаційні системи, інформаційні технології, є органи державної влади, їх підрозділи, юридичні і фізичні особи.

Одним із важливіших напрямків діяльності суб’єктів у цій області повинні бути формування і розвиток програмно-технічної частини інформаційної інфраструктури сучасного інформаційного суспільства. Під інформаційною інфраструктурою у цьому випадку розуміється організована сукупність засобів обчислювальної техніки, зв’язку і телекомунікацій, а також масової інформації і інформаційних ресурсів, яка забезпечує ефективну і якісну реалізацію інформаційних процесів - процесів вироблення, збирання, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження і споживання інформації для задоволення потреб особи, суспільства, держави.

У ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації” знаходимо таке визначення поняття “інформаційна технологія: "цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування”.

Сьогодні проблема інформаційних технологій є одною з найважливіших у всьому світі, бо інформаційні технології визначають рівень науково-технічного прогресу у будь-якій державі.

Правове регулювання у сфері інформаційних технологій, виходячи з визначення останніх, повинно охвачувати такі питання: вид продукції, автор продукції, сфера застосування продукції, її призначення, виготовлення, обмін та використання.

Виділяється два напрями регулювання:

1. створення продукції;

2. її використання.

У зв’язку з таким розподілом, правові проблеми інформаційних технологій можна розділити на:

1. такі, що регулюють питання створення і використання інформаційних технологій в економіці держави;

2. ті, що регулюють питання використання інформаційних технологій у різних сферах життєдіяльності держави.

Враховуючи особливу роль інформаційних технологій у розвитку інформаційної сфери України, необхідно:

1) здійснювати державну підтримку пріоритетних інформаційних технологій;

2) здійснювати конкурсне розміщення державних замовлень на нові інформаційні технології; відкритий конкурсний відбір при реалізації державних проектів зв’язку, телекомунікацій та інформатизації;

3) забезпечити розробку і реалізацію нормативних правових актів, які б регулювали відношення у сфері розробки і впровадження перспективних інформаційних технологій;

4) стимулювати використання інформаційних технологій вітчизняної розробки.