3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 10. 1 жовтня 1997 р. між дочірнім підприємством «До­рога» (постачальником) та державним підприємством «Укренерго» (замовником) було укладено договір поставки електроенергії з Російської Федерації. За цим договором ДП «Дорога» було постав­лено електроенергії на суму ПО мли грн. 1 листопада 1998 р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору по­ставки, якою вони зафіксували в доларовому еквіваленті заборго­ваність «Укренерго» перед підприємством «Дорога» в розмірі 35 млн. грн., що дорівнювало 9 мли 722 тис. доларів США. Районний прокурор в інтересах Міністерства енергетики України подав позов до «Укренерго» та підприємства «Дорога» про визнання недійсною додаткової угоди, посилаючись на заборону встановлювати ціни в доларовому еквіваленті згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін».

Питання:

1. Яким чином формуються ціни на товари та послуги, що на­даються суб'єктами підприємницької діяльності?

2. Чи може застосовуватися постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про удосконалення порядку формування цін" до вищеза­значених відносин? Чи може Кабінет Міністрів України обмежува­ти права суб'єктів господарювання на встановлення вільних цін із урахуванням доларового еквіваленту?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 11. Підприємство «Господар» уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Нове» договір купівлі-продажу бу­динку, що належав підприємству «Господар». Працівник бюро технічної інвентаризації відмовив в реєстрації договору, посилаю­чись на те, що договір купівлі-продажу будинку не був нотаріаль­но посвідчений, а отже, є недійсним. Товариство звернулося до господарського суду із позовом про спонукання БТІ здійснити реєстрацію договору.

Питання:

1. Які наслідки недодержання обов'язкової нотаріальної форми договору?

2. Які аргументи застосовуватиме товариство на підтримку своїх позовних вимог?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 12. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро нерухомості» звернулося до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним як такого, що був укладений внаслідок помилки. Помилка, на думку позивача, поля­гала в тому, що причиною купівлі земельної ділянки була поперед­ня інформація про те, що потужне промислове підприємство, роз­ширюючи виробництво, планує придбати зазначену ділянку. Поку­пець, у свою чергу, шляхом перепродажу планував отримати знач­ний прибуток. Проте промислове підприємство розмістило струк­турний підрозділ на прилеглій земельній ділянці.

Питання:

1. Чи можна зазначену ситуацію віднести до категорії нормаль­ного підприємницького ризику? Чи матиме це значення при роз­гляді справи?

2. Чи можна визнати цю угоду купівлі-продажу недійсною? Які наслідки визнання угод недійсними?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 13. Між закритим акціонерним товариством «Ясен» та приватним підприємством «Медаліст» було укладено договір, за яким підприємство «Медаліст» здійснювало пошук партнерів для реалізації продукції товариства і від свого імені укладало з ними (партнерами) договори на її поставку. Але коли відповідного парт­нера було знайдено, а договір укладено, виявилося, що продукція, яку виробило товариство «Ясен», є неякісною. Проте партнер по­годився прийняти неякісну продукцію зі знижкою її вартості на 50%. Після відвантаження продукції підприємство повідомило то­вариство про зниження ціни внаслідок недоліків продукції. То­вариство ж наполягало на поверненні йому вартості продукції, яку було передбачено первісним договором між ним і підприємством.

Питання:

1. Чим відрізняється інститути доручення і комісії, комісії і кон­сигнації? Який договір було укладено між товариством і підприємством?

2. Чи мало право підприємство без погодження із товариством знижувати ціну на його продукцію?

3. Яке рішення має прийняти суд у разі звернення до нього то­вариства?

Задача № 14. Між юридичною компанією та товариством був укладений договір, за яким юридична компанія зобов'язувалася за дорученням товариства представляти інтереси останнього в госпо­дарському суді у спорі за позовом до державної податкової інспекції. Договором було передбачено умови оплати наданих послуг, згідно з якими для виконання зазначених зобов'язань товариство мало сплатити виконавцеві аванс, а у разі, якщо спір буде вирішено на користь товариства, воно зобов'язувалося сплатити виконавцеві винагороду в розмірі 15% від виграної суми з вирахуванням авансу. Винагорода підлягала сплаті протягом трьох днів, починаючи з дня підписання акта про прийняття виконаного доручення. Із боку юридичної компанії зобов'язання за договором були ви­конані, про що товариству було надіслано листа і акт про надання юридичних послуг, але відповіді на лист товариством не було на­дано, акт – не підписано та винагороду у повному обсязі – не пе­рераховано. У зв'язку з цим юридична компанія звернулася до су­ду із позовом до товариства про сплату обумовленої суми боргу. Товариство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що контрагент, на порушення вимог законодавства та договору, вико­нав зобов'язання не особисто.

Питання:

1. Яка природа договору, що був укладений між товариством та юридичною компанією? Які умови виплати винагороди за подібни­ми договорами передбачені законодавством?

2. Чи має значення у ситуації, що розглядається, особисте ви­конання договірного зобов'язання? Яким чином можна довести факт особистого виконання юридичною компанією зобов'язань за договором?