2.2. Посвідчення договору дарування майна.

В нотаріальній практиці серед усіх договорів дарування або пожертви найбільшу питому вагу становлять договори дарування нерухомого майна, рідше зустрічаються договори дарування транспортних засобів. Серед договорів пожертви – правочини, предметом яких є гроші.

До нотаріального посвідчення правочину нотаріус зобов'язаний здійснити перевірку дієздатності та правоздатності сторін правочину. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців цієї юридичної особи.

При посвідченні правочинів нотаріус встановлює особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, а також дійсні наміри кожної із сторін та відсутність у них заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін[13, c. 438].

Особливою рисою посвідчення договору дарування між юридичними особами є те, що нотаріус перевіряє, чи передбачено установчими документами право дарувальника здійснювати дарування.

Посвідчення угод про дарування житлового будинку (квартири), земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування вказаного майна або за місцем реєстрації однієї із сторін правочину.

Договір дарування нерухомого майна посвідчується за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно.

Такими документами є:

1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.

2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.

3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.

4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом.

5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом.

6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду.

8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України.

9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання.

10. Рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом.

14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна.

15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла[12, c. 263].

Окрім правовстановлюючого документа на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як випливає із статті 377 Цивільного кодексу України, істотною умовою договору дарування ( або пожертви) житлового будинку, будівлі або споруди (крім багатоквартирних будинків) є розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване зазначене вище нерухоме майно. Такі відомості можуть міститися у Державному акті на право власності на земельну ділянку, витязі з Поземельної книги, довідці компетентного органу.

Якщо майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, необхідна взаємна згода їх на укладення договору. Така згода має бути висловлена письмово у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально (стаття 65 Сімейного кодексу України).

У випадку, якщо у відчужуваному житловому будинку (квартирі) мешкають неповнолітні (малолітні) особи, необхідна згода органу опіки й піклування на здійснення такого правочину. Така згода (або дозвіл) необхідна також, коли майно придбавається на ім'я неповнолітніх (малолітніх) осіб.

Дозвіл органу опіки і піклування оформлюється у вигляді рішення виконавчого комітету відповідної міської, селищної або сільської ради, або розпорядження відповідної районної державної адміністрації за місцем проживання неповнолітніх (малолітніх) осіб.

При посвідченні договору нотаріус перевіряє, чи не перебуває предмет договору в іпотеці – за даними Державного реєстру іпотек, у податковій заставі – за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також відсутність заборони на відчуження (арешт) нерухомого майна – за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна[8, c. 32].

Особливий характер має нотаріальне посвідчення договору дарування земельної ділянки.

Документами, що підтверджують право власності на земельні ділянки є державні акти, що видаються сільськими, селищними, міськими і районними радами, а також свідоцтва про право на спадщину, договори купівлі-продажу, міни, дарування тощо – у випадку набуття права власності на землю внаслідок успадкування або за цивільно-правовими угодами.

Посвідчуючи такий правочин, нотаріус витребує витяг з Поземельної книги, а також витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При набутті права власності на земельну ділянку, зокрема, на підставі договору дарування державний акт на право власності на земельну ділянку долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує договір дарування, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Стаття 132 Земельного кодексу України закріплює положення про істотні умови договору відчуження земельної ділянки.

Отже, договір дарування (пожертви) земельної ділянки повинен містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

є) права та обов'язки сторін;

ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Договори дарування (пожертви), предметом яких є земельні ділянки, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація правочину проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням[2, c. 94].

Нотаріальне посвідчення договорів дарування транспортних засобів здійснюється після зняття їх обліку в органах Державтоінспекції.

Право-встановлювальні документи на транспортні засоби (свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів, технічні паспорти) після огляду нотаріусом передаються сторонам правочину, про що робиться відповідна відмітка на примірнику договору, що залишається у справах нотаріуса.

Окрім право-встановлювальних документів на транспортні засоби, нотаріус витребовує звіт про їх оцінку, яка здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

За посвідчення договору дарування чи пожертви нерухомого майна сплачується державне мито у розмірі 1% суми договору (тобто вартості нерухомого майна), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За посвідчення договору дарування чи пожертви транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів: 1 % вартості - при даруванні дітям, одному з подружжя, батькам, та 5% вартості – при даруванні іншим особам.

Відповідно до статті 174 Податкового кодексу України, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Таке майно оподатковується:

а) за нульовою ставкою

– при укладенні договорів між членами сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені);

– при прийнятті дарунку особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та прийняття в дарунок нерухомого майна дитиною-інвалідом;

б) за ставкою 5 % – вартість дарунку, прийнятого особами, які не є членами сім'ї першого ступеня споріднення;

в) за ставкою 15 (17) % ¬– при прийнятті дарунку фізичною особою-нерезидентом, а також резидентом – від фізичної особи-нерезидента[3, c. 72].

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є фізичні особи, які отримали дарунок. У зв'язку з цим, рекомендується роз'яснювати сторонам статтю 174 Податкового кодексу України, про що зазначати у тексті договору.

Проте, посвідчення договору дарування за участю фізичної особи-нерезидента (як дарувальника, так і обдаровуваного), можливе за умови сплати обдаровуваним податку до такого посвідчення. Копія платіжного документа долучається до примірника договору, що залишається у справах нотаріуса.

Обов'язком нотаріуса є щоквартальне подання до органу державної податкової служби інформації про посвідчення договорів дарування за формою 1ДФ.