Тема: «Кредитування підприємств».

1. Порядок видачі кредиту

Кредитні взаємовідносини між банком і суб'єктом господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після надання згоди банком на видачу позики позичальнику.

Кредитний договір – документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання по видачі, використанню й погашенню позик.

Схема оформлення кредиту:

1. Попередні переговори.

2. Подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту.

3. Оцінка банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства.

4. Згода банку на надання кредиту.

5. Підписання кредитного договору та договору застави між підприємством і банком.

6. Надання кредиту.

7. Контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.

Разом із клопотанням-заявою позичальник подає банку такі докумен­ти:

• техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу;

• копії контрактів (договорів) між продавцем і покупцями;

• розрахунки очікуваних доходів від проведення заходу, що кредиту­ється, за рахунок яких очікується погасити майбутній кредит;

• бухгалтерські та фінансові звіти (форма № 1 «Баланс підприємства», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 4 «Звіт про власний капітал», форма №5 «Примітки до фінансової звітності ») за звітний рік і квартал;

• виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;

• висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;

• бізнес-план по новоздійснюваному заходу;

• розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;

• розрахунок одержання прибутку та його розподілу.

Видача кредиту позичальнику здійснюється з позичкового рахунку, який відкривається на його ім'я, як правило, в безготівковому порядку шляхом оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, придбані (надані) на умовах договорів і контра­ктів з постачальниками, підрядниками тощо.

У випадках виявлення відхилень у проектах, що кредитуються і захо­дах, в поданій звітності або у веденні бухгалтерського обліку банк має право призупинити подальшу видачу кредиту до усунення позичальником виявлених недоліків.

Вирішальне значення при видачі кредиту підприємству здійс­нюють підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності.

Креди­тоспроможність підприємства означає його здатність повністю і в строк розрахуватись за всіма борговими зобов'язаннями.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі сис­теми показників, які відображають розміщення і джерела оборот­них засобів, результати фінансової діяльності підприємства. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності і по­будови балансу, галузевих особливостей, форми власності.

У світовій практиці є ряд підходів до оцінки платоспромож­ності позичальника. В нашій країні оцінка кредитоспроможності підприємства проводиться по аналітичних даних, сформованих на основі бухгалтерського обліку і звітності (ф. №1 і №2), та суб'єк­тивних даних, що формуються експертами (керівниками відповід­них управлінь). Цим забезпечується єдиний підхід та обґрунто­ваність при вирішенні питань оцінки платоспроможності пози­чальника та доцільності надання йому позик.

Аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальника дає можливість не тільки здійснити експрес-аналіз фінансового стану позичальника, а й виявити негативні тенденції в його фінансово-господарській діяльності в цілому і здійснити прогнозування роз­витку діяльності підприємства в майбутньому. Це надасть мож­ливість своєчасно вносити корективи в кредитні взаємовідносини банку та позичальника. Установи банку повинні здійснювати оцінку фінансового стану позичальника перед наданням йому по­зики, а в подальшому — щоквартально для визначення групи ризику та розміру відрахувань до загального та спеціального резервів згідно з «Положенням про порядок формування резерву для від­шкодування можливих втрат за позиками комерційних банків», за­твердженого Національним банком України.

Оцінка фінансового стану здійснюється на підставі даних офі­ційної звітності позичальника (бухгалтерський баланс ф.№1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф.№2) та інформації з пакету документів, що повинен надаватися позичальником при от­риманні кредиту чи додатково в періоді кредитних взаємовідносин. Для оцінки фінансового стану позичальника здійснюється ана­ліз його фінансово-господарської діяльності з об'єктивних показ­ників його діяльності, таких як:

• обсяг реалізації;

• прибутки та збитки;

• рентабельність;

• грошові потоки;

• платоспроможність;

• ліквідність;

• фінансова стійкість;

• склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• історія погашення кредитної заборгованості позичальникав минулому;

• ефективність управління позичальника;

• форма власності.

Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами:

1-й етап — визначення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника з віднесенням їх до відповідних аналітичних груп;

2-й етап — аналіз фінансового стану позичальника і віднесення позичальника до відповідного класу надійності.

На першому етапі показники, які характеризують фінансовий стан позичальника, розподіляються на такі аналітичні групи:

• показники платоспроможності позичальника;

• показники фінансової стійкості позичальника;

• показники «солідності» позичальника.