5. Джерела права

Джерело (форма) права — офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які виходять від держави і надають їм юридичного, загальнообов'язкового значення.

Тільки відповідно до Конституції, рішень державних органів, органів місцевого самоуправління, а також шляхом народного голосування (референдуму) можуть встановлюватися, змінюва­тися і скасовуватися норми права.

Види джерел права:

1. Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий до­кумент, прийнятий компетентними суб'єктами, в якому в однос­торонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються загальнообов'язкові правила поведінки.

Такими є: конституції, закони, укази президента, постанови тощо. Є основним юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-германського типу правових систем — Фран­ція, Німеччина, Італія, Іспанія та ін.

Основним джерелом права України є нормативно-правовий акт.

Види нормативно-правових актів:

• Конституція,

• закон,

• підзаконний акт.

Закони — нормативні акти вищого представницького органу держави, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини і мають найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Підзаконні акти — акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до його положень і на його вико­нання.

До них належать: Укази Президента України; постанови Вер­ховної Ради України; декрети та постанови Кабміну України; Ра­ди міністрів АРК; рішення, нормативні ухвали місцевих Рад на­родних депутатів; інструкції, вказівки та накази керівників міністерств і відомств України та ін.

2. Правові договори — добровільні й узгоджені рішення двох чи більше сторін, які містять юридичні норми з метою уре­гулювання певної життєвої ситуації і забезпечується державою.

Правовий договір розрахований на неоднократне застосуван­ня: він містить норми — правила поведінки загального характеру (колективний, трудовий). Має суттєве значення у сфері комер­ційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб'єктами федерації.

3. Правовий звичай — правило поведінки, що складалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей, ухва­лено й охороняється державою.

Правові звичаї — найдавніше джерело права, історичний і фа­ктичний передвісник закону. Мали значення у середньовіччя, утворювали так зване звичаєве право. У сучасному праві вони мають досить обмежене використання, за винятком країн Африки та Азії.

4. Судовий чи адміністративний прецедент — рішення конкретної юридичної справи, яке виносить судовий чи інший компетентний орган держави і яке стає обов'язковим для вирі­шення подібних справ у майбутньому.

Юридичний прецедент застосовується тоді, коли мають місце прогалини у правовому регулюванні чи є потреба в юридичній кваліфікації конкретних обставин, а за судом чи іншим органом держави визнається право нормотворчості, тобто офіційного фо­рмулювання юридичних норм.

Є одним із провідних джерел права англо-американського типу.

5. Релігійно-правова норма — священні писання, книги, трактати. Акти-документи, які містять церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для надання їй значення і забезпечується нею.

Релігійно-правова норма поширена у традиційно-релігійних правових системах (наприклад, у мусульманських країнах). У де­яких країнах релігійно-правова норма тісно переплетена з право­вим звичаєм, традиціями общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки).

6. Науково-правова доктрина — документи, що містять концептуально оформлені правові ідеї, принципи, які розроблені вченими з метою удосконалення законодавства та усвідомлені суспільством як обов'язкові.

Правова доктрина є безпосереднім джерелом права в англо-американській правовій системі: при вирішенні справи судді поси­лаються на праці вчених, а також в релігійно-філософській право­вій системі: іслам, індуїзм, іудаїзм базуються на правилах загаль­нообов'язкової поведінки, які взяті з праць видатних юристів.

7. Міжнародно-правовий акт — документ двох або кількох держав, який містить норми права про встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків у різних відносинах між ними.