1. Поняття та сутність права

Право — це система загальнообов'язкових правил поведінки, які формулюються або санкціонуються державою, мають форма­льно визначений характер і забезпечуються можливістю застосу­вання державного примусу.

Ознаки права:

• Системність права означає, що його приписи не відокремлені один від одного, а взаємопов'язані, і у своїй сукупності утворю­ють чітку ієрархічну структуру.

• Загальнообов'язковість права означає необхідність безумов­ного виконання його приписів усіма суб'єктами, які підпадають під юрисдикцію держави, незалежно від їх бажання.

• Формальна визначеність права означає однозначну сформульованість його приписів (норм) у нормативно-правових актах (законах, постановах тощо) — офіційних письмових документах, що видаються від імені держави.

• Право встановлюється і санкціонується державою це означає, що лише органи держави наділені повноваженнями видавати нормативно-правові акти.

• Право встановлюється і гарантується державою.

• Можливість застосування державного примусу означає, що поведінка, яка не відповідає приписам права, є караною, тому має наслідком притягнення суб'єкта, який її вчинив, до юридичної відповідальності.

2. Принципи права: поняття, види, зміст

Принципи права — це основні ідеї, вихідні положен­ня, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу ім­перативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Принципи права поділяються на:

1. Загальнообов’язкові:

• гуманізму;

• рівності громадян перед законом;

• демократизму;

• законності;

• справедливості;

• взаємної відповідальності.

2. Міжгалузеві принципи:

• здійснення правосуддя тільки судом;

• гласності судового розгляду;

• національної мови судочинства;

• незалежності суддів і підкорення їх тільки закону.

3. Галузеві принципи (притаманні певним галузям права).

3. Поняття і види функцій права

Функції права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини з метою їхнього впорядкування.

Види функцій права:

• інформаційна - інформує суспільство через свої джерела (закони, укази, інструкції)про встановлені зразки правомірної поведінки, про їх, про їх юридичні права та обов’язки;

• виховна;

• екологічна;

• соціальна;

4. Місце норм права в системі соціальних норм

Норма права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється та відміняється державою або уповноваженими нею суб’єктами і забезпечується можливістю застосування державного примусу.

Ознаки норм права:

• загальний характер – поширюється на всіх суб’єктів права;

• формальна визначеність – норми права чітко сформульовані та зафіксовані в офіційному джерелі права (законі, міжнародно-правовому договорі);

• зв'язок із державою – норми права встановлюються державою або визнаються;

• системність – кожна норма нерозривно пов’язана з іншими, утворюючи цілісну систему права;

• регулятивність – правова норма виступає як регулятор суспільних відносин і засіб вирішення конфліктів.

Структура норми права:

• гіпотеза - складова частина норми права, що визначає умови, за наявності яких суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, визначені в диспозиції цієї норми.

• диспозиція - складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно з яким дозволяється, забороняється або рекомендується проведення певних дій.

• санкція - складова частина норми права, яка у разі її невиконання, визначає заходи щодо відновлення порушеного права та покарання правопорушника.

Соціальні норми — це правила поведінки людей та їх об'єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з ме­тою забезпечення в ньому порядку і стабільності.

Основні види соціальних норм.

Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла.

Звичаї — це правила поведінки, що склалися історично і в ре­зультаті багаторазових повторень увійшли у звичку людей (на­приклад потискання рук при зустрічі та при прощанні).

Традиції — правила поведінки, які впроваджуються у суспі­льну практику за ініціативою певних структур (держави, громад­ських об'єднань), у багатьох випадках з метою витіснення (замі­ни) певних існуючих правил поведінки.

Корпоративні норми — встановлюються та забезпечуються об'єднаннями громадян і є обов'язковими лише для членів цих об'єднань. Вони залежать від завдань певних об'єднань і спрямо­вані на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання створювали­ся. Вони мають відповідати Конституції України. Закріплюються у статутах, положеннях, постановах.