5. Завдання для самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів є складовою навчального процесу, функціональний зміст якої полягає в систематизації й поглибленні теоретичних і практичних знань із дисципліни.

Для самостійної роботи студентів з курсу «Культура наукової мови» пропонується виконати 2 із 20 наведених нижче завдань. Кожне з них (за позитивного виконання) заслуговує на 10 балів. Номер завдання обирається довільно.

Завдання 1. Наведіть текст (уривок) наукового стилю за вашим фахом і схарактеризуйте його за такими критеріями:

А) стильовий/ жанровий різновид тексту;

Б) комунікативна мета даного тексту (повідомлення, пояснення, з’ясування, обґрунтування, роз’яснення, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ);

В) композиція (послідовний поділ на розділи,частини,пункти, підпункти,параграфи,абзациіз застосуваннямцифровоїаболітерноїнумерації);

Г) мовні засоби (уживання термінів, використання абстрактної лексики, наукової фразеології (стійких термінологічних словосполук); наявність схем,таблиць,графіків,діаграм,мап, системматематичних,фізичних,хімічнихта інших знаків і позначок; залучуванняцитатіпосилань на першоджерела; переважання іменників; наявністьдієслівнихформ, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграютьдієприслівниковійдієприкметниковізвороти, які додатково окреслюютьдії, предмети та явища; переважання різнотипних складнихречень, стандартних виразів (кліше).

Завдання 2. До наведеного наукового тексту складіть три види планів: номінативний, питальний і тезовий.

Українська мова й наука: гармонія чи конфлікт?

Наука більше, ніж будь-яка інша сфера людської діяльності, потребувала й потребуватиме інтернаціональних мов, за допомогою яких учені всього світу могли б порозумітись один з одним. Такими мовами від раннього середньовіччя й по сьогодні були: латина (приблизно до кінця XVШ ст. – першої половини ХІХ ст.), потім французька, а трохи згодом – німецька (до 30-40-х рр. ХХ ст.) і, нарешті, англійська, разом із численними формалізованими кібернетичними мовами, складеними на її основі. У нашій країні засобом міжнаціонального спілкування вчених стала, крім того, російська мова, яка перебирає почасти й функції міжнародної мови для вчених тих країн і особливо в тих галузях, де радянська наука утримує провідні позиції. Тому з першого погляду питання про функціонування в науці функціональних мов народів СРСР, зокрема української, взагалі позбавлене інтересу, і дальша інтеграція на основі російської (в перспективі – англійської) мови видається якщо й не до кінця обов’язковою, то принаймні дуже бажаною.

Чи так це насправді? Спробуємо відповісти на це питання дуже коротко, розглянувши шлях розвитку української наукової мови й термінології за 125 років. Відразу зазначимо, що йтиметься переважно про науки природничі й технічні, оскільки науковці-гуманітарії за самою природою своєї діяльності тісніше пов’язані з національними традиціями, фольклором і літературою, а для фізика чи математика такий зв’язок є дуже опосередкованим передусім наявністю кола потенційних читачів.

Тому початок творення української природознавчої термінології пов’язаний не з роботою світової слави вчених-українців за походженням (математикові Остроградському, попри його дружбу з Шевченком і гарячу любов до рідного слова, всі наукові праці доводилося писати французькою мовою), а насамперед із просвітницькою діяльністю демократичної інтелігенції, що прагнула дати народові зрозумілі популярні брошури. Цей рух у межах Російської імперії розвивався впродовж дуже вузького відтинку часу – від 1861 р. (скасування кріпацтва) до 1863 р. (заборона царським міністром внутрішніх справ Валуєвим усіх українських книжок навчального спрямування і всіх перекладів – аж до перекладу Євангелія).

Але й упродовж цих неповних трьох років зроблено було чимало. Вийшла низка науково-популярних книжок і статей у часописі «Основа». Микола Костомаров видав на громадські кошти в друкарні Панька Куліша 1863 р. «Арифметику, або щотницю» Олександра Кониського, що була спробою загальноприступного українського підручника. Звісно, не всі тодішні термінологічні нововведення витримали випробування часом. Але поруч із доволі неорганічними запозиченнями («складаніє», «ділитель», «примір» з «Арифметики, або щотниці»), з’явилися і терміни, якими ми користуємося по сьогодні: «земна куля», «екватор», «меридіан» (брошура 1863 р. «Дещо про світ Божий»); при чому два останні терміни мали там доволі зграбні українські відповідники: «рівноденник» і «південник», створені за аналогією до польських «rawmk» та «poludmk».

Дальший розвиток української наукової термінології пов’язаний із Галичиною, де 1868 р. було створено товариство «Просвіта». Серед видань товариства знаходимо шкільні й гімназійні підручники, популярні брошури, що містили основи природничо-наукових знань для народу – переважно з рільництва, садівництва, медицини тощо.

Власне систематична робота українською мовою розпочалася у 1893 р. разом зі створенням у Львові Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ). Уже в 4-му томі «Записок» НТШ (1894 р.) з’явилася перша стаття з вищої математики «Про систематичне вираження вартостей функцій «mod-m» проф. Володимира Левицького. Поява кількості робіт, написаних українською, призвела до того, що математично-природно-лікарська секція НТШ стала в 1897 р. видавати власний окремий «Збірник» (редактори – І. Верхратський, В. Левицький).

Що спонукало науковців з європейським ім’ям, що вільно писали польською, німецькою й російською, друкувати свої праці насамперед українською мовою, хоча коло потенційних читачів нею було тоді страшенно вузьке? Відповідь на це питання міститься в передмові до першого тому «Збірника»: «Наш язик лише тоді зможе здобувати собі одвітного і гідного становища, коли розвинеться остільки, щоб міг стати поруч з образованими язиками других народів європейських, яко довідний середник зв’язного і опреділеного вираження мислей на усіх полях людського умства. Мусить проте наш язик виробити одвітну термінологію в ріжних вітах людських знань, мусить одвітно використати все багатство рідної словні, а заразом прямувати до потрібної прецизії, яку стрічаємо в других язиках, счастливіше розвитих. Без тих підвалин і думати годі про широкий розвиток науки в рідній бесіді».

Подвижництво галицьких учених (серед них не можна не назвати відомого фізика, професора Віденського університету Івана Пулюя, одного із співавторів українського перекладу «Біблії» Куліша, Пулюя і Нечуя-Левицького) спонукало до роботи і їх наддніпрянських колег, об’єднаних з 1907 р. в «Українське наукове товариство у Києві» (УНТ).

Революція 1905-1907 рр. призвела до скасування найбільш одіозних обмежень на українське слово. (Не можна принагідно не згадати ролі, яку відіграла в цій справі прогресивна російська інтеліґенція. Так, ще 1904 р. при Російській Академії наук було створено спеціальну комісію в складі всесвітньо відомих учених-академіків О. Шахматова, Ф. Корша, А. Фамінцина, П. Фортунатова, В. Зеленського, О. Лаппо-Данилевського, С. Ольденбурга. 18 лютого 1905 р. комісія подала на схвалення загальних зборів Академії записку «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова». У записці, складеній в основному О. Шахматовим та Ф. Коршем, доводилася неспроможність шовіністичних поглядів на українську мову як на «наріччя», вказувалося на необхідність скасування перепон на шляху її вільного розвитку, в тому числі в науці та освіті. Своє клопотання Академія підтримала й практично, надрукувавши у своїх працях україномовні статті проф. М. С. Грушевського). В цих умовах знову постало питання організації рідною мовою шкільної освіти. Зокрема, з 1916 р. підготовку до цього розпочав гурток київських математиків, очолюваний до цього академіком АН УРСР Миколою Кравчуком.

По-справжньому широкий простір для розвою в усіх галузях суспільного життя українська мова дістала після 1917 року. На потужній хвилі національного піднесення 1918 р. було створено Українську (згодом – Всеукраїнську) Академію наук (ВУАН), з якою злилося УНТ у Києві. З 1921 р. розпочав роботу Інститут української наукової мови (ІУНМ), що став осередком творення спеціальної термінології. З метою забезпечити нормальне функціонування української мови в усіх сферах управління, освіти, науки й виробництва, ІУНМ підготував і видав низку найрізноманітніших термінологічних словників.

У 20-і роки українською мовою видаються численні наукові записки, збірники, монографії, підручники, що дозволяли забезпечити неперервність і взаємопов’язаність усіх ланок освіти й науки – від початкових шкіл та робітфаків до інститутів ВУАН. Про атмосферу тих років дає уявлення, наприклад, збірник «Українська математична наукова бібліографія (1894-1929)» (Одеса, 1931): «Щодо розподілу наукової продукції на різні мови, то треба сказати, що твердий український курс виявляє свої наслідки тільки в останні роки. Відкидаючи Галичину, де майже вся продукція йшла українською, бачимо на Радянщині перевагу української над російською тільки з 1925 року. У 1928 році російська знову бере гору, але останнього року її зовсім немає. Українські без виїмку були тільки менші центри: Житомир, Кам’янець та Полтава, а почасти Херсон. Із великих центрів найбільш українське обличчя має Київ, дякуючи ВУАН, яка у свої видання не помістила жодної російської статті. Правда, в перших випусках ВУАН маємо більшість чужомовних робіт, але вже з 1926 року цифри перехиляються на бік українщини. На другому місці Харків, який порівняно з Одесою щодо українізації, стоїть дуже позаду (несповна 15%), а немає її зовсім у Дніпропетровську».

Попри видиму наявність такого аналізу, в ньому відбилося прагнення не на словах, а на ділі зробити українську мову, яка «протягом віків придушувалася царизмом і експлуататорськими класами Росії», робочою мовою у сфері найпередовіших досягнень людської думки.

Але згодом... у країні створюється атмосфера нетерпимості, ворожнечі, підозрілості. Один із перших ударів сталінщини було скеровано саме проти політики українізації. Серед сфабрикованих 30-го року масштабних політичних процесів був і процес у справі так званої Спілки визволення України, по якому серед інших визначних представників науки й літератури проходили й майже всі співробітники ІУНМ, звинувачені в «націоналістичному словниковому шкідництві». Призначений громадським звинувачем академік М. Кравчук від участі в спектаклі відмовився, пославшись на стан здоров’я. Це стало однією з причин, через яку всесвітньо відомого математика було репресовано 1938 р. Після ХХ з’їзду партії М. Кравчук був посмертно реабілітований.

Репресії 30-х років завдали українській науці непоправних утрат. Позначилися вони й на термінотворчій роботі, яку в директивному порядку було зведено до простого калькування відповідних російських термінів. Але..., попри небезпеку одного з найпоширеніших тоді звинувачень у «буржуазному націоналізмі», українська мова все ж таки лишалася робочою мовою науки й освіти. З’являються нові періодичні видання (з січня 1939 р. видається журнал «Доповіді АН УРСР», де вміщуються короткі повідомлення про найважливіші досягнення в галузі природних і технічних наук), українською мовою видаються спеціальні монографії й підручники, пишуться й захищаються дисертації, читається більшість вузівських курсів.

Нове піднесення термінотворчої роботи збігається з роками суспільного оновлення в країні після ХХ з’їзду КПРС. Наприкінці 50-х років Термінологічна комісія АН УРСР на чолі з академіком Й. З. Штокалом, до складу якої ввійшли найвидатніші члени республіки, підготувала серію російсько-українських термінологічних словників з різних галузей знань.

Завдання, що постало перед комісією, було чітко окреслене в передмові до словників: «...Одним із актуальних завдань для нашої країни є створення російсько-українських та українсько-російських термінологічних словників. Вони необхідні як науковим працівникам, так і робітникам, інженерам та технікам різних галузей промисловості, трудівникам сільського господарства, діячам культури».

Видані в ті роки словники й досі лишаються, попри їхній поважний вік, найповнішим зведенням української наукової і технічної термінології. Але, на жаль, роботу над ними не пощастило довести до кінця. Зокрема, так і не було видано українсько-російські термінологічні словники. Причиною стало катастрофічне згортання виробленої раніше системи функціонування української мови в науці та освіті в роки 70-і. Аналізуючи взаємодію української науки з духовним життям народу, відомий дослідник І. Дзюба писав: «Загалом високий рівень української науки впливає на інтелектуальний рівень суспільства, на поняттєву сферу нашої духовності, почасти – і на розвиток української мови. Але, на жаль, цей вплив обмежують деякі прикрі обставини, що особливо розвинулися в останні десятиліття й відчутно звузили національно-культурний аспект української науки...».

…Життєво необхідною є така перебудова системи вищої освіти та науки, при якій розвиток науки працював би на ствердження соціального статусу національної мови й культури, а національна мова, в свою чергу, могла б повноцінно обслуговувати найновіші напрями наукового пошуку. Досвід багатьох зарубіжних країн, де на практиці досягнуто гармонійного взаємодоповнення в науці функцій національної та міжнародної мови, стверджує – така перебудова можлива. Досвід наших власних утрат переконує – така перебудова неминуча (за М.Стріхою).

Завдання 3. Доберіть якомога більше означень до наведених слів і словосполучень:

Аналіз теми

Вивчення проблеми

Дані експерименту

Дослідження

Експеримент

Завдання

Інформація

Матеріал

Мета

Питання

Проблема

Спостереження

Завдання 4. Укладіть термінологічний словник з фаху (15 найменувань).

Зразок

Термін	За походженням	Тип терміна: а) простий (похідний/ непохідний), б) складний; в) складений	Визначення
Навіювання	питомий український	простий, похідний	різні засоби вербального та невербального емоційного впливу на людину з метою введення її до певного стану або спонукання до певних дій
Бал	від фр. balle – м’яч, куля	простий, непохідний	результат оцінювання навчальної діяльності учнів в умовно-формальному відображенні та числовому вимірі
Оптимізація процесу навчання	оптимізація – від лат. optimus –найкращий, найзручніший	складений, трикомпонентний	процес створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників тощо) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

Завдання 5. Зробіть бібліографічний запис 10 наукових джерел з фаху (див. зразок).

Завдання 6. Введіть українською мовою у науковий контекст цитати різними способами: а) пряме цитування (речення з прямою мовою); б) непряме цитування (зі вставним словом/словосполученням); в) непряме цитування (у формі складнопідрядного речення). Перевірте відповідність чинним нормам оформлення цитат у сучасній українській мові.

Национальной науки нет, как нет и национальной таблицы умножения.

(А. Чехов)

Главное, что характеризует феномен мышления, – это способность ставить задачу и самопрограммироваться на ее решение, а также способность к обобщению.

( проф. В. Барашенков)

Только наука изменит мир. Наука в широком смысле и как расщеплять атом, и как воспитывать детей ... И взрослых тоже.

(Н. Амосов)

Стремясь познать бесконечное, наука сама конца не имеет, и, будучи всемирной, в действительности неизбежно приобретает народный характер.

(Д. Менделеев)

Чем более наука служит жизни, тем более жизнь обогащает науку.

(Г. Плеханов)

Завдання 7. Користуючись лексико-граматичними засобами, наведеними в таблиці, складіть анотацію фахової наукової статті.

1. Вступна частина анотації (бібліографічний опис статті)	Стаття, що анотується має назву «...» Статтю під назвою «...» опубліковано в журналі «...» за ... р., №...
2. Тематика статті	Статтю присвячено актуальній проблемі... Тема статті – … Автор статті висвітлює теоретично значуще питання... Стаття являє собою узагальнення (огляд, опис, узагальнення, виклад, аналіз)... У статті йдеться про... Автор статті «...» здійснює ґрунтовний аналіз
3 . Проблематика статті	У статті розв’язуються (висвітлюються, досліджуються, ставляться, порушуються) проблеми (питання)... Автор формулює... У ході дослідження автор висвітлює такі актуальні питання, як... У статті узагальнюються результати дослідження... Автор пропонує науково обґрунтований аналіз... Автор визначає сутність поняття...
4. Ілюстрування думок прикладами	Автор наводить переконливі приклади... Автор ілюструє прикладами ... Автор цитує... Для переконливої ілюстрації автор використовує... У статті наведено статистичні дані...
5. Підсумок. Висновки	Автор наводить висновки... Автор підбиває підсумки... Автором стверджується, що... Завершуючи дослідження, автор формулює висновки... Автор переконує, що...
6. Адресат статті (для рекомендаційної анотації)	Стаття зацікавить... Стаття розрахована на (широке коло читачів, менеджерів, перекладачів, студентів, аспірантів...)... Стаття адресована науковцям...

Завдання 8. Укладіть таблицю порівняльної характеристики дискусії, дебатів, диспуту.

Дискусія	Дебати	Диспут

Завдання 9. Доберіть 10 прикладів іншомовних термінів (фахового спрямування), що мають українські відповідники. Випишіть зі словників їхні дефініції.

Завдання 10. Перекладіть анотацію з російської мови на українську. Допишіть відсутній елемент анотації.