белова шпоры / testi_byelova (1)
.docРегресивна вертикальна інтеграція передбачає:Об’єднання з постачальниками товарів, сировини.
Розміром ринку, потенціалом його зростання та стадією життєвого циклу галузі.Типом виробничої системи та організаційної структури.
Розробка альтернативних стратегій - це обов'язок:Фахівців служби економічного аналізу і планування.
Розширене зростання як стратегічний напрямок розвитку доцільно використовувати підприємствам:Які функціонують у галузях, що динамічно розвиваються і орієнтуються на диверсифікацію.
SWOT – аналіз охоплює такі напрями дослідження:Сильні і слабкі позиції підприємства, його можливості і загрози.
SWOT – аналіз як етап розробки стратегії передбачає:1. Визначення та передбачення потенційних можливостей і загроз.2. Визначення внутрішнього потенціалу підприємства, його слабких позицій і потенційних можливостей, загроз у зовнішньому середовищі.
Своєчасний перерозподіл ресурсів підприємства між стратегічними зонами господарювання та зміна товарної, цінової політики забезпечать:Внутрішню та зовнішню гнучкість.
Сильні сигнали зовнішнього оточення – це:Очевидні, конкретні проблеми, виявлені внаслідок спостереження.
Синергізм в управлінні набором стратегічних зон господарювання (СЗГ) – це:Результат від оптимального поєднання СЗГ, їх взаємодії, який характеризується одержанням більшого ефекту, ніж сума ефектів від незалежно діючих СЗГ підприємства.
Система стратегічного управління передбачає взаємозв’язок таких управлінських процесів:Аналіз макро– мікросередовища і внутрішнього середовища, визначення місії та цілей, вибір стратегії, її реалізація та оцінка, контроль.
Систему управління підприємством в умовах кризової ситуації складають:Управління на основі ранжирування стратегічних завдань, управління за слабкими сигналами, управління в умовах неочікуваних подій.
Слабкі сигнали зовнішнього оточення – це:1. Неточні проблеми, які виявлені у результаті спостереження.2.Очевидні, конкретні проблеми, які виявлені внаслідок спостереження.3.Проблеми, які визначаються ранніми неточними ознаками.
Специфіка стратегії полягає у:Комплексному характері стратегії.
Стратегії інтегрованого зростання пов’язані зі зміною:Стану підприємства всередині галузі.
Стратегічна група конкурентів – це:1. Підприємства й установи, діяльність яких знаходиться у причинній або опосередкованій залежності від даного підприємства.2. Певна кількість підприємств, які займають приблизно однакові позиції на ринку і безпосередньо конкурують між собою.
Стратегічна зона господарювання – це:Окремий сегмент середовища, на якому підприємство функціонує або має намір функціонувати.
Стратегічна зона господарювання – це:Окремий сегмент ринку, на якому підприємство функціонує або на якому бажає функціонувати.
Стратегічна позиція підприємства вибирається на підставі використання таких матриць, як:Матриця БКГ, матриця Мак – Кінзі.
Стратегічне планування – це сукупність процедур, для здійснення яких потрібні певні умови:Створення певного структурного підрозділу, наявність відповідних фахівців та інформаційної бази.
Стратегічне планування ґрунтується на:Визначенні перспектив на основі оцінки альтернатив розвитку підприємства.
Стратегічне планування діяльності підприємства – це:Сукупність дій та рішень щодо розробки стратегій.
Стратегічне управління – це:Комплекс процесів і способів розробки і реалізації стратегії розвитку підприємства.
Стратегічне управління відрізняється від стратегічного планування переважанням в діяльності керівництва функції:Організування.
Стратегічний господарський центр – це:Організаційна одиниця підприємства, що відповідає за його стратегічні позиції на одному чи декількох сегментах ринку.
Стратегічний контроль – це оцінка результатів діяльності підприємства за період:Що перевищує 1 рік.
Стратегічний потенціал підприємства – це можливість підприємства:Щодо досягнення стратегічних цілей шляхом ефективного розподілу та використання ресурсів.
Стратегічний потенціал підприємства – це:Можливість підприємства щодо досягнення стратегічних цілей за допомогою ефективного розподілу і використання наявних ресурсів.
Стратегічні цілі підприємства не повинні визначати:Структуру підприємства, яка забезпечує синергічний ефект.
Стратегічні зміни на підприємстві - це:Зміни, що сприяють трансформації стратегічного стану підприємства.
Стратегія горизонтальної інтеграції передбачає:Поглинання конкурента.
Стратегія – це система управлінських рішень, до якої не входять визначення:Форм та методів організації виробництва.
Стратегія – це:Визначення пріоритетів та засобів їх реалізації в системі стратегічного управління.
Стратегія вертикальної інтеграції у напрямку до споживача забезпечує переваги за умови:Диференціації продукції та уникнення цінової конкуренції на ринку стандартизованих продуктів.
Стратегія диференціації не надає підприємству можливість:Зменшення витрат на маркетинг.
Стратегія конкуренції передбачає:Забезпечення конкурентних позицій підприємства, підвищення якості продукції, зниження витрат виробництва, спеціалізацію.
Стратегія концентричної (пов’язаної) диверсифікації реалізується, коли підприємство освоює нові види діяльності, які:Доповнюють існуючі у технологічному плані.
Стратегія лідерства за витратами не надає підприємству можливість:Створення бренду.
Стратегія лідерства за витратами недоцільна за умови, коли:Незначні обсяги виробництва, збуту продукції.
Стратегія фокусування зусиль підприємства на ринковому сегменті має переваги, коли:Конкуренти не намагаються спеціалізуватися на певному сегменті, а підприємство не має ресурсів для захоплення декількох сегментів ринку.
Стратегія фокусування не надає підприємству можливість:Охоплення базового ринку.
Стратегія фокусування успішно реалізується за умови: Виняткової компетенції підприємства в обраній ринковій ніші.
Стратегія, що використовує конкурентну перевагу на основі якості товару називається:Стратегією диференціації.
Стратегія, що використовує конкурентну перевагу на основі ключової компетенції називається:Стратегією оптимальних витрат.
Стратегія, що використовує конкурентну перевагу на основі низьких витрат називається:Стратегією лідерства за низькими витратами.
Структура стратегічного управління містить такі управлінські процеси:Аналіз маркетингового середовища; визначення місії та стратегічних цілей; вибір стратегії та її реалізація; оцінка та контроль виконання стратегічних програм.
Сучасними підприємствами не застосовується модель управління, що ґрунтується на:Довгостроковому плануванні.
У класичному варіанті теорії стратегічного менеджменту:Стратегія визначає організаційну структуру підприємства.
У матриці "Мак – Кінзі" (3 х 3) кожен вид бізнесу підприємства класифікується за такими критеріями:Довгострокова привабливість ринку та конкурентна позиція підприємства.
У матриці GE/McKensey для аналізу господарських підрозділів підприємства використовують такі критерії:Привабливість галузі та позиція у конкуренції.
У процесі портфельного аналізу не використовується:Метод екстраполяції.
У системі стратегічного управління соціальний компонент стратегічного потенціалу - це:Здатність персоналу підприємства до ефективного використання ресурсів.
Управлінське обстеження сильних і слабких позицій підприємства передбачає:1. Діагностику процесу прийняття стратегічних рішень у функціональних зонах підприємства.2. Оцінку стану функціональних зон підприємства.
Фактором, який не впливає на вибір корпоративної стратегії, є:Завдання основних підрозділів підприємства.
Формулювання стратегічних цілей не передбачає:Побудову організаційної структури управління та виробничої структури, а також схеми взаємозв'язків між ними.
Формулювання стратегічних цілей, визначення завдань та політики підприємства, формування організаційної структури, відповідної стратегії підприємства — це компетенція менеджерів:Вищого стратегічного рівня.
Характерною рисою стратегічного планування є:Використання аналізу внутрішнього середовища і зовнішнього оточення підприємства як аналітичної основи планування.
Хто є автором вислову "Зміни в структурі ідуть слідом за стратегіями"?А. Чендлер.
Хто є автором основоположних принципів планування, насамперед стратегічного, що зберігають актуальність і за сучасних умов?А. Файоль.
Що не належить до зовнішніх можливостей підприємства?Поява нових технологій, зростання інфляції.
Що не належить до внутрішніх слабких позицій підприємства?Зростання конкурентного тиску.
Яка з систем стратегічного управління передбачає впорядкування завдань за пріоритетністю та терміновістю виконання?Управління на основі ранжирування стратегічних завдань.
Яка система управління використовується в умовах виникнення зовсім неочікуваних і непередбачених подій?Управління на базі гнучких екстрених рішень.
Яка система управління передбачає використання стратегічного планування:Управління на базі передбачення змін.
Яка стратегія використовується в основному великими підприємствами, що активно функціонують у кількох галузях?Сполучення трьох стратегій (п.2, п.3, п.4).
Яка стратегія спрямована на досягнення загальної мети підприємства та відображає основні напрямки його розвитку в цілому?Корпоративна.
Яке з тверджень стосовно стратегії корпоративного рівня диверсифікованої організації є помилковим?Координує функціональні стратегії.
Який з показників найповніше характеризує діяльність підприємства у довгостроковому аспекті?Частка ринку.
Який підхід до організування стратегічного планування був використаний на підприємстві, якщо створено спеціальний структурний підрозділ для розробки стратегічного плану?Традиційний.
Яким чином при несподіваних подіях, які мають аналоги у минулому, передбачуються зміни у зовнішньому середовищі підприємства?Шляхом екстраполяції або на підставі нових власних можливостей.
Які етапи не включають до процесу стратегічного планування?Облік, контроль, регулювання діяльності.
Які з наведених назв щодо класифікації бізнесу підприємства не використовуються у матриці "Бостонської консалтингової групи"?"Віоленти".
Які з факторів не впливають на вибір одного з підходів до організування стратегічного планування на підприємстві?Конкуренти.
Які події обумовлюють передбачення майбутнього шляхом екстраполяції?1.Звичні.2.Звичні та випадкові, які мають аналоги у минулому.
Які фактори впливають на вибір одного з підходів до організування стратегічного планування на підприємстві?Інноваційна політика, відношення керівництва до функції планування, фінансовий стан, забезпеченість інтелектуальними та інформаційними ресурсами, масштаби діяльності.
Які фактори, що впливають на вибір стратегії, не належать до зовнішніх факторів?Часовий фактор, взаємовідносини з конкурентами.
Якщо на ринку існує велика кількість підприємств, то стратегічні групи конкурентів визначаються за допомогою методу:Побудови карти стратегічних груп.
Якщо підприємство не має можливостей успішно розвиватися на даному ринку з певним продуктом у межах певної галузі, то воно використовує стратегію:Диверсифікації.
Якщо підприємство функціонує у динамічній галузі, має стійкі позиції на ринку, добре фінансове становище, то доцільно обрати стратегічний напрямок розвитку:
Якщо темп зміни подій більш швидкий, ніж адекватна реакція фірми, то передбачення майбутнього можливо шляхом:1.Екстраполяції.2.Аналогії з минулим.3.Зміни можуть бути непередбаченими.