1.2. Характеристика податків та зборів, які формують доходи місцевих бюджетів

В Україні, на даний момент, сплачуються такі місцеві податки і збори:

• податок на нерухоме майно,відмінне від земельної ділянки;

• єдиний податок;

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• туристичний збір.

Перелік місцевих податків та зборів в Україні було суттєво реформовано. Із 2 податків та 12 зборів було виключено економічно недоцільні і замінено їх: передано загальнодержавний податок – єдиний податок, введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Причому перші три є обов’язковими для встановлення місцевою радою на території поширення її повноважень, а запровадження інших є правом місцевих рад. У бюджетів місцевого самоврядування було забрано такі вагомі джерела надходжень, як податок з реклами та ринковий збір, що складали до 90 % у структурі місцевих податків та зборів.

Такі зміни призвели до зменшення надходжень загалом до місцевих бюджетів на 16,0 % (до 154,7 млн грн) і до ще більшого зменшення їх частки у структурі доходів місцевих бюджетів – з 1,3 до 1,0 %, відповідно у січні‑березні 2011 року (порівняно із січнем березнем 2010 р. До переліку дохідних джерел другого кошика, крім існуючих раніше (зокрема, плати за землю), включено фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, а також передані з першого кошика штрафні санкції, адміністративні штрафи та інші надходження. Незважаючи на зростання обсягу доходів другого кошика на 37,9 % (до 3,2 млрд грн), таке збільшення відбулося в основному (на 78,5 %) за рахунок збільшення обсягів плати за землю, а вплив інших нових надходжень є незначним. Зазначимо, що у структурі плати за землю динамічно зростає обсяг орендної плати (на противагу земельному податку) і відповідно його частка. Співвідношення орендної плати та земельного податку змінювалися наступним чином: 67,8:32,2 у січні‑березні 2010 р. та 69,4:30,6 у січні‑березні 2011 р. Очікується, що у зв’язку із запровадженням ринку землі вигідніше стане орендувати, а не купувати землю, що має призвести до ще більшого зростання обсягів орендної плати і відповідно – плати за землю у доходах місцевих бюджетів.  

Згідно статті 10 розділу І «Загальні положення» Кодексу до складу місцевих податків та зборів включений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платниками якого є власники об'єктів житлової нерухомості. Зарахування цього збору до селищного бюджету в повному обсязі дозволить частково компенсувати втрати бюджету від ліквідації таких податків як ринковий збір та комунальний податок. Проте його роль не обмежується тільки наповненням дохідної частини селищного бюджету, адже порядок адміністрування даного податку побудований так, щоб сприяти детінізації майнових відносин, розвитку інституту приватної власності, зменшенню неконтрольованого зростання цін на житло.

Ефективність застосування податку на нерухомість засвідчує світовий досвід. Нерухоме майно є зручним об'єктом для оподаткування та контролю за ним, адже існують вимоги щодо документального затвердження права власності на таке майно.

Стаття 12 розділу І «Загальні положення» Кодексу надає право селищним радам в межах своїх повноважень приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Врегулювання питання щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо шляхом розробки та затвердження рішення селищної ради з урахуванням норм статті 265 розділу ХП «Місцеві податки та збори» Податкового кодексу України, яким податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вводиться в дію з 01.01.2012.

Єдиний податок — місцевий (п.10.1.2 Податкового кодексу України) податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Переклад поняття «Єдиний податок» на англійську як «Single Tax» — неправильний, оскільки в англійській мові «Single Tax» зазвичай асоціюється з ідеєю про єдиний податок, заснований на цінності землі. Мінімальна ставка податку 20 грн., максимальна – 200 грн.

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу передбачено, що з 01.01.2011 Закон України від 23.03.96 р N 98/96 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» втрачає чинність. Замість плати за торговий патент, передбаченої Законом N 98/96, справляється «збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності».

Платниками збору є юридичні особи та фізичні особи — підприємці, які отримують торгові патенти (відмінні від патентів, передбачених Законом N 98/96) в порядку, установленому статтею 267 Кодексу та провадять такі види підприємницької діяльності:

• торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

• діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним КМУ;

• торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

• діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Патенти, видані  згідно з вимогами Закону N 98/96, необхідно повернути до органів ДПС.

При встановленні відповідною місцевою радою у 2012 році ставки збору за місця для паркування транспортних засобів має бути застосований розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 1 січня 2012 року у Законі про Державний бюджет України на 2012 рік. При визначенні ставки збору місцеві ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного для цього місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету також встановлюються відповідною радою. Порядок обчислення та строки сплати збору за місця для паркування транспортних засобів визначені в п. 266.5 Податкового кодексу. Відповідно до нього збір за місця для паркування транспортних засобів сплачується до місцевих бюджетів за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця. . Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується в строки, визначені для квартального податкового періоду. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Місцеві ради самостійно приймають рішення про необхідність справляння даного збору на території громади.

Станом на початок серпня 2011 року правом на введення даного збору скористалось більше 1600 місцевих рад, в тому числі міські ради Києва, Львова, Чернівців та багатьох інших туристичних та курортних центрів України.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

• постійно проживають, у тому числі на умовах договорів, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

• особи, які прибули у відрядження;

• інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

• ветерани війни;

• учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

• особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров'я України;

• діти віком до 18 років;

• дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в готелях та інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, будинках, квартирах, що належать на праві власності (найму) фізичним особам, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.

Ставка встановлюється місцевими радами у розмірі від 0,5% до 1% до бази справляння збору. Більшістю місцевих рад встановлена максимальна ставка даного збору. На території міста Чернівці діє ставка туристичного збору – 1% і, наприклад, за допомогою даного збору отримано у 2011 році до міського бюджету 95 тисяч гривень.

Обов’язок нараховувати і утримувати суму туристичного збору покладається на податкових агентів. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

• адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

• квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

• юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Податкові агенти самостійно обчислюють суму туристичного збору, яку зазначають у податковій декларації за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби та подають декларацію щоквартально протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду органові державної податкової служби за місцем власної податкової реєстрації.

Суму збору, зазначену в податковій декларації, податковий агент зобов’язаний сплатити протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.

Невміння місцевих органів влади реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних можливостей оподаткування. Внаслідок значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки – туристичного збору. 

Відбулися зміни у розподілі основного бюджетоформуючого податку – податку з доходів фізичних осіб. Віднині наприклад до м. Києва (бюджет якого акумулював до реформ найбільшу частку надходжень від цього податку) надходить не 100 %, а 50 % податку з доходів фізичних осіб. Внаслідок такого перерозподілу зростання обсягу надходжень до першого кошика спостерігалося на рівні лише 1,0 %, хоча надходження від податку з доходів фізичних осіб по Україні зросли на 0,8 млрд грн (до 11,5 млрд грн), а їх частка – на 1,2 і нині складає 77,7 % доходів місцевих бюджетів. Скорочення обсягу першого кошика спричинює необхідність збільшення обсягу міжбюджетних трансфертів із державного бюджету.  

РОЗДІЛ 2.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ НА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ м. ЧЕРНІВЦІ