- •Офіційноділовий стиль (підстилі, ознаки, мовні засоби)
- •Науковий стиль (призначення, підстилі, мовні особливості). Найтиповіші наукові тексти. Анотація. Рецензія. Тези. Конспект. Реферат
- •Поняття «літ.Мова», «держ.Мова», «офіц.Мова».
- •Ознаки літературної мови. Мовні норми.
- •Культура усного і писемного мовлення
- •Публічний виступ. Вимоги до публічного виступу. Жанри публічного виступу.
- •Мовленнєва професійна компетенція. Мовний етикет.
- •Індивідуальні та колективні форми усного фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
- •Наради, збори, перемовини, дискусії, дебати, як форми колективного обговорення професійних проблем.
- •Етикет телефоної розмови.Форма звертання в діловій розмові.
- •Терміни,використання термінів в фаховій мові.
- •Ділові папери.
- •Документ,його функції.
- •Класифікація документів.
- •Реквізити (вимоги до змісту і розташування)
- •Вимоги до тексту документа.
- •Публіцистичний стиль. Головні ознаки публіцистичного стилю.
- •Засоби невербальної комунікації.
- •Лексикографія. Типи словників.
- •Суть і види перекладу.
- •Особливості синтаксису ділової мови.
- •Ділове листування.
- •Трудова угода. Контракт.
- •Термін. Види термінів.
- •Візитна карта. Види візитних карток.
-
Етикет телефоної розмови.Форма звертання в діловій розмові.
Основою успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати допомогу для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції.
Службова розмова складається з таких компонентів:
1. Момент встановлення зв'язку. Момент встановлення зв'язку часом забирає багато часу й зусиль. Початкові фрази у службовій розмові повинні вказувати не лише на те, що зв'язок між сторонами встановлений (Алло! — Я слухаю) але й називати ці сторони. Розпочинаючи розмову, треба назвати своє прізвище, ім'я по батькові, а також сказати, від чийого імені Ви говорите (установа, службова особа та ін.). Звичайно, у відповідь теж називають себе й установу (при цьому сторони не забувають привітатися).
2. Виклад справи (введення в курс справи, постановка питання, обговорення ситуації, відповідь). Обговорення певної ділової ситуації — це головний і найдовший за часом тривання етап будь-якої телефонної розмови. Лаконізм тут досягається за рахунок детально продуманого переліку головних і другорядних питань, які вимагають короткої та конкретної відповіді. Встановлено, що короткі фрази легше сприймаються на слух, ніж довгі, а ще до того ускладнені дієприкметниковими або дієприслівниковими зворотами (добре б пам'ятати при цьому, що ведення надто довгих службових розмов — це вияв безцеремонності та неповаги до тих, хто теж чекає телефонної розмови).
3. Заключні слова, які означають, що розмову закінчено. ніціатива закінчення розмови належить звичайно тому, хто подзвонив, але якщо співбесідник значно старший за віком (чи службовим становищем), слід дати можливість закінчити розмову йому. Іноді й викликаний до телефону може ввічливо сказати, що з тієї чи іншої причини поспішає закінчити розмову (одна з таких причин — наявність у кабінеті відвідувача або службової особи). Якщо викликаний до телефону службовець - жінка, то співрозмовник повинен зачекати, щоб розмову закінчила вона. Довідки різного типу по телефону дають чітко, діловито, але спокійно, ввічливо й, по можливості, повно.
Звернення без імені – це звернення формальне до будь-кого – підлеглого чи начальника, сусіда чи попутника в громадському транспорті. Звернення по імені, а ще краще – по імені та по батькові – це звернення до особистості. Вимовляючи ім’я та по батькові, ми підкреслюємо повагу до людської гідності, демонструємо прихильність. Таке звернення свідчить про культуру людини. Звісно, люди не народжуються чемними. Ці якості виховуються, а потім стають звичкою.
-
Терміни,використання термінів в фаховій мові.
Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.
Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.
Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому терміни і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні — в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: справа — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.
Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.
Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистеїггва має свою термінологію.
Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:
математичну (множення, кут, дільник, квадрат); фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт); літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж); лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма); та ін.
