- •26. Чи згодні ви з твердженням: «Колгоспна система – це форма закріпачення селянства?» Свою відповідь обгрунтуйте.
- •27. Охарактеризуйте основні етапи історії Стародавньої України.
- •Палеоліт (стародавній кам'яний вік). 1 млн. P. - X тис. До н.Е.
- •Мезоліт (середній кам'яний вік). IX тис. - VII тис. До н.Е.
- •Неоліт (новий кам'яний вік). VI тис. - IV тис. До н.Е.
- •Енеоліт (мідно-кам'яний вік). IV тис. - III тис. До н.Е.
- •Бронзовий вік. II тис. - і тис. До н.Е.
- •Залізний вік. Від і тис. До н.Е.
- •28. Доведіть, що грецька колонізація Північного Причорномор’я мала позитивний вплив на подальшу історію України.
- •29. Реформи 60-70-их років 19 ст. В Російській та Австро-Угорській імперіях та їх вплив соціально-економічний та політичний розвиток українських земель.
- •30. Дайте характеристику державотворчих процесів в умовах незалежності
29. Реформи 60-70-их років 19 ст. В Російській та Австро-Угорській імперіях та їх вплив соціально-економічний та політичний розвиток українських земель.
Реформи у Російській імперії. На подальший соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель негативно вплинула світова війна, що згодом розгорнулась на їхньому терені. У середині XIX століття справжнім випробуванням для царизму стала Кримська війна 1853 - 1856 рр. Цілями Росії в цій війні були: розповсюдження свого впливу на Балканах, захоплення проток Босфору і Дарданел і вільний вихід у Середземне море російських військового і торгівельного флотів. Після того, як Олександру II вдалося подолати шалений опір впливових та численних прибічників кріпацтва, 19 лютого 1861 р. був проголошений царський маніфест про скасування кріпацтва у Російській імперії. Селяни отримували особисту свободу, але землю були зобов'язані викупити у своїх колишніх поміщиків. І все ж реформи 1861 і 1866 pp. принесли кріпакам особисту свободу. Селяни, як і представники інших соціальних верств населення, могли купувати і збувати рухоме і нерухоме майно, вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства. Виникали умови для перетворення робочої сили в товар, що свідчило про утвердження капіталістичного товарного виробництва. У 1864 р. були проведені земська, судова й освітня реформи. По всій імперії встановлювалося місцеве управління - земства, у веденні яких знаходилася освіта, охорона здоров'я, пошта, шляхи сполучення, контроль над запасами продовольства.
Судова реформа запровадила відкритість суду і змагальність у ході судового розгляду. У країні вперше з'явилися адвокати, які були покликані захищати інтереси людей перед лицем суду і влади.
Освітня реформадавала можливість здобуття освіти, включаючи вищу, для всіх верств населення імперії. Університетам надавалася широка автономія, що дозволяло їм значно поліпшити програми та якість навчання, наближаючи їх до європейських стандартів.
У 1874 p. у Російській імперії була проведена військова реформа. В Україні вводився загальний військовий обов'язок. Термін служби в армії скорочувався з 25 років до 6, але більшість чоловічого населення імперії отримували необхідну військову підготовку, що позитивно позначалося на підвищенні боєздатності російської армії.
Соціально-економічні зміни в Україні у другій половині XIX століття. Реформи, проведені в імперії Олександром 2, торкнулися всіх верств населення України і позитивно позначилися на розвитку її економіки.
Автрійська імперія. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земельхарактеризувався посиленням національно-кріпосницького гніту. Австрійська монархія надавала широкі привілеї місцевій панівній верхівці – польській шляхті, румунським та угорським поміщикам. Попри всі зміни, Західна Україна залишилася землеробською. В аграрних відносинах домінувало поміщицьке землеволодіння. На рубежі XIX—XX ст. у регіоні близько 90 % сільських господарств були малоземельними та безземельними.
Українські землі, підпорядковані Австрійській імперії, були найвідсталішою в її складі частиною. Промислове виробництво продовжувало залишатися на мануфактурній стадії. Не лише промисловості, а й сільському господарству, яке відігравало головну роль в економіці Західної України, заважало кріпосництво. Селяни змушені були виконувати панщину та інші феодальні повинності, що спричиняло посилення антифеодальної боротьби.
Політичний вплив здійснених урядом реформ став відчутний і в промисловому виробництві, особливо в 70—80-ті pp. XIX ст., що були періодом становлення фабрично-заводської промисловості краю. Проте, залишаючись тривалий час аграрно-сировинним колоніальним придатком Австро-Угорщини та країн Заходу, західноукраїнські землі майже не мали важкої промисловості. Із 869 підприємств Східної Галичини 70-х років більшість становили дрібні, на яких і працювало по 5—10 робітників. Розвивалися традиційні галузі промисловості: текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова і лісова.