- •1. Історичний розвиток форм вартості та грошей.
- •2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок
- •3. Форми грошей та їх еволюція
- •4. Роль грошей в системі суспільного відтворення.
- •5. Основні теорії грошей.
- •6. Поняття грошового обороту.
- •7. Сукупний грошовий оборот та його структура.
- •8. Оборот грошей в межах індивідуального капіталу.
- •9. Грошові потоки та їх структура.
- •10. Грошова маса.
- •11. Закони грошового обігу.
- •12. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.
- •13. Грошовий мультиплікатор.
- •14. Суть та структура грошового ринку.
- •15. Попит на гроші та механізм його реалізації
- •16. Пропозиція грошей та механізм її формування.
- •17. Роль кредитної емісії в забезпеченні рівноваги на грошовому ринку.
- •18. Загальна характеристика суті та принципів в організації грошової системи.
- •19. Структура грошової системи.
- •20. Основні типи грошових систем.
- •21. Національно-державна обумовленість грошової системи.
- •22. Об’єктивна обумовленість, суть та соціально-економічні наслідки інфляції.
- •23. Характеристика основних форм інфляції.
- •24. Грошові реформи та їх класифікації.
- •25. Основні моделі грошових реформ.
- •26. Грошові реформи в Україні.
- •27. Цінні папери та їх види.
- •28. Курс цінних паперів. Фактори, що на них впливають.
- •29. Ринок цінних паперів.
- •30. Фондова біржа.
- •31. Сутність, функції та межі кредиту.
- •32. Кредитні відносини та їх основні типи.
- •33. Принципи кредитування.
- •34. Теорії кредиту.
- •35. Форми та види кредиту, їх характеристика.
- •36. Сутність позичкового проценту. Рівень позичкового проценту та основні фактори, що на нього впливають.
- •37. Суть банківського кредиту та характеристика окремих його видів.
- •38. Процес кредитування.
- •39. Суть, принципи побудови та основні етапи розвитку кредитної системи.
- •40. Структура кредитної системи.
- •41. Характеристика банківської системи.
- •42. Парабанківська система.
- •43. Центральний банк в загальній системі державного регулювання економіки.
- •44. Грошово-кредитна політика та основні методи її реалізації.
- •45. Нбу: завдання, функції та основні напрямки діяльності.
- •46. Суть та функції комерційних банків.
- •47. Особливості організаційної структури комерційного банку.
- •48. Класифікація комерційних банків.
- •49. Особливості сучасної діяльності комерційних банків України.
- •50. Характеристика банківських послуг та сутності банківських операцій.
- •51. Залучені кошти комерційного банку.
- •52. Кредитні та інвестиційні операції комерційного банку.
- •53. Комісійно-посередницькі банківські операції.
- •54. Сутність та основні види спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •55. Загальна характеристика спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •56. Суть, форми організації та основні операції страхових компаній.
- •57. Особливості функціонування пенсійних фондів.
- •58. Інвестиційні, лізингові, факторингові компанії.
- •59. Кредитні спілки.
- •60. Ломбарди.
- •61. Загальна характеристика міжнародних валютних відносин.
- •62. Валютна система та характеристика її основних елементів.
- •63. Валютний курс, його функції та основні модифікації.
- •64. Характеристика, структура та операції валютного ринку.
- •65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
- •Структура платіжного балансу
- •66. Світовий ринок позичкових капіталів.
23. Характеристика основних форм інфляції.
Розрізняють відкриту та подавлену інфляцію. Відкрита проявляється у збільшенні цін, подавлена – у виникненні дефіциту товарів та погіршенні їх якості. В умовах подавленої інфляції ціни контролюються державою, тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом та пропозицією і, як наслідок, у відхиленні адміністративно-регульованої ціни рівноваги. Оскільки державна ціна є нижчою за рівноважну, зникають стимули для збільшення кількості та підвищення якості товарів. Наслідком цього є виникнення дефіциту та збільшення негрошових витрат споживачів.
Відкрита інфляція приймає різні форми: повзучу (коли ціни змінюються повільно – до 10% в рік), галопуючу (коли зростання цін набуває стрімкого характеру) і форму гіперінфляції (зростання цін складає зазвичай більше 1000% на рік), яка призводить в кінцевому результаті до повного розладу грошового обігу.
Гіперінфляція вражала економіки багатьох країн. Потужної гіперінфляції зазнала, наприклад, Німеччина 1920-х рр. У 1950-70-і роки гіперінфляцію пережили багато країн Латинської Америки, у 80-і рр. – Югославія та Ізраїль, на початку 90-х рр. – Росія, Україна та інші країни, які виникли в результаті розпаду СРСР.
В залежності від причин, які викликають інфляційні процеси, розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат виробництва.
Інфляція попиту. Традиційно вона виникає при надмірному попиті. Попит на товари більший, ніж пропозиція товарів, в зв'язку з тим, що виробничий сектор не в змозі задовольнити потреби населення. Цей надлишок попиту призводить до зростання цін. Спостерігається наявність великої кількості грошей при малій кількості товарів.
Інфляція витрат виробництва. Цю інфляцію розглядають зазвичай з позиції росту цін під впливом наростаючих витрат виробництва, перш за все росту витрат на заробітну плату.
24. Грошові реформи та їх класифікації.
Грошові реформи - це повна чи часткова перебудова грош системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грош обороту стосовно нових соц - економ умов, чи одне і друге водночас. За глибиною реформаційних заходів виділяють структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу. Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого мономенталізму, від останнього до системи паперово-грошового чи кредитного обігу. При цьому потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в держ фінансах, банк і валютній системах тощо. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грош обороту і зводяться до зміни окремих елементів грош системи. Сама база грош. системи та структура економіки і грош-кредитних відносин залишається незмінним. При цьому змінюється масштаб цін, вид і номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. Ці реформи поділяються на: 1)формальні реформи, за яких купюри одного зразка одного зразка змінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; 2) деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Ці реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса горшей в обігу зменшується , а грошова обиниця збільшується. За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні реформи, коли за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові і безготівкові запаси тощо). Так була проведена грош реформа в Україні в 1996 р. За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від фолрми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для держ власників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних). За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи (введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк - 7-15 днів, протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові) і реформи паралельного типу ( випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно).