- •1. Історичний розвиток форм вартості та грошей.
- •2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок
- •3. Форми грошей та їх еволюція
- •4. Роль грошей в системі суспільного відтворення.
- •5. Основні теорії грошей.
- •6. Поняття грошового обороту.
- •7. Сукупний грошовий оборот та його структура.
- •8. Оборот грошей в межах індивідуального капіталу.
- •9. Грошові потоки та їх структура.
- •10. Грошова маса.
- •11. Закони грошового обігу.
- •12. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.
- •13. Грошовий мультиплікатор.
- •14. Суть та структура грошового ринку.
- •15. Попит на гроші та механізм його реалізації
- •16. Пропозиція грошей та механізм її формування.
- •17. Роль кредитної емісії в забезпеченні рівноваги на грошовому ринку.
- •18. Загальна характеристика суті та принципів в організації грошової системи.
- •19. Структура грошової системи.
- •20. Основні типи грошових систем.
- •21. Національно-державна обумовленість грошової системи.
- •22. Об’єктивна обумовленість, суть та соціально-економічні наслідки інфляції.
- •23. Характеристика основних форм інфляції.
- •24. Грошові реформи та їх класифікації.
- •25. Основні моделі грошових реформ.
- •26. Грошові реформи в Україні.
- •27. Цінні папери та їх види.
- •28. Курс цінних паперів. Фактори, що на них впливають.
- •29. Ринок цінних паперів.
- •30. Фондова біржа.
- •31. Сутність, функції та межі кредиту.
- •32. Кредитні відносини та їх основні типи.
- •33. Принципи кредитування.
- •34. Теорії кредиту.
- •35. Форми та види кредиту, їх характеристика.
- •36. Сутність позичкового проценту. Рівень позичкового проценту та основні фактори, що на нього впливають.
- •37. Суть банківського кредиту та характеристика окремих його видів.
- •38. Процес кредитування.
- •39. Суть, принципи побудови та основні етапи розвитку кредитної системи.
- •40. Структура кредитної системи.
- •41. Характеристика банківської системи.
- •42. Парабанківська система.
- •43. Центральний банк в загальній системі державного регулювання економіки.
- •44. Грошово-кредитна політика та основні методи її реалізації.
- •45. Нбу: завдання, функції та основні напрямки діяльності.
- •46. Суть та функції комерційних банків.
- •47. Особливості організаційної структури комерційного банку.
- •48. Класифікація комерційних банків.
- •49. Особливості сучасної діяльності комерційних банків України.
- •50. Характеристика банківських послуг та сутності банківських операцій.
- •51. Залучені кошти комерційного банку.
- •52. Кредитні та інвестиційні операції комерційного банку.
- •53. Комісійно-посередницькі банківські операції.
- •54. Сутність та основні види спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •55. Загальна характеристика спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •56. Суть, форми організації та основні операції страхових компаній.
- •57. Особливості функціонування пенсійних фондів.
- •58. Інвестиційні, лізингові, факторингові компанії.
- •59. Кредитні спілки.
- •60. Ломбарди.
- •61. Загальна характеристика міжнародних валютних відносин.
- •62. Валютна система та характеристика її основних елементів.
- •63. Валютний курс, його функції та основні модифікації.
- •64. Характеристика, структура та операції валютного ринку.
- •65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
- •Структура платіжного балансу
- •66. Світовий ринок позичкових капіталів.
46. Суть та функції комерційних банків.
Особливе місце у кредитній системі та на фінансових ринках займають комерційні банки. У більшості країн (в тому числі в Україні) це найчисельніша група фінансових посередників. Комерційний банк – це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.
Важлива економічна роль банків суттєво розширила сферу їх діяльності. Вони виконують наступні основні функції:
1) мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал;
2) кредитування підприємств, держави та населення;
3) випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей);
4) здійснення розрахунків та платежів в господарстві;
5) емісійно-засновницька діяльність;
6) консультування, надання економічної та фінансової інформації.
Виконуючи функцію мобілізації вільних грошових коштів і перетворюючи їх в капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих банком послуг. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям. Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому. Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. В результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал.
Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів в промислово розвинутих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.
Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств, держави і населення. Пряме надання в борг вільних грошових капіталів їх власниками користувачам позик в практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає в якості фінансового посередника, отримуючи грошові кошти у кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів.
В останні роки зростає попит на кредит. Підприємствам необхідні додаткові грошові кошти для оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удосконалюють його механізм.
Комерційні банки здійснюють депозитну емісію – випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.
47. Особливості організаційної структури комерційного банку.
Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.
Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають "фінансовими універмагами" . Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку. Однак, це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Зокрема, у США комерційні банки належать до найбільш контрольованої сфери підприємницької діяльності. Основою такого контролю є спеціальне законодавство й антимонопольні закони.
Головним органом управління є загальні збори акціонерів.
Основні питання діяльності вирішує рада директорів. Вона є представничим органом власників банку, його акціонерів та повинна відстоювати їх інтереси. Рада директорів формує вищі управлінські органи, які ведуть практичну діяльність згідно з рекомендаціями та вказівками ради.
Для мінімізації помилок прийняття рішень в банку створюється кілька постійних комітетів, куди входять члени ради директорів та спеціалісти банку. Як правило в банку є чотири комітети:
адміністративний (поточні питання);
обліково-позичковий (прийняття рішень про видачу кредитів);
комітет по довірчій діяльності (інвестування коштів);
ревізійний (перевірка фінансового стану відділів банку).
Комітети збираються щотижнево для розгляду поточних справ. Крім того, можуть створюватись спеціальні комітети для вирішення будь-яких екстраординарних питань.
Вищі менеджери володіють найвищим ступенем самостійності при прийнятті рішень, та їх повноваження розповсюджуються на всі аспекти діяльності банку. Керівники цього рівня зосереджують увагу не на виконанні окремих банківських задач та функцій, а намагаються забезпечити кінцеві результати діяльності банку. Головне в їх роботі – координація діяльності окремих служб, визначення конкретних програм, консультації, оцінка результатів роботи відділів і т.д.
До категорії адміністраторів відносяться керівники окремих функціональних служб, які відповідають за свій обсяг роботи. Вони діють в рамках затверджених програм та повноважень. Їхньою головною метою є забезпечення нормальної роботи свого відділу в той час, коли загальні цілі банку знаходяться в них на другому плані.
Персонал третього рівня – наглядачі – це найбільш кваліфіковані оперативні працівники, яким доручається керівництво вузькоспеціалізованою групою чи ділянкою і які допомагають трудовим робітникам, вирішують спірні та складні питання, дають консультації з конкретних випадків, займаються навчанням персоналу.