- •1. Історичний розвиток форм вартості та грошей.
- •2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок
- •3. Форми грошей та їх еволюція
- •4. Роль грошей в системі суспільного відтворення.
- •5. Основні теорії грошей.
- •6. Поняття грошового обороту.
- •7. Сукупний грошовий оборот та його структура.
- •8. Оборот грошей в межах індивідуального капіталу.
- •9. Грошові потоки та їх структура.
- •10. Грошова маса.
- •11. Закони грошового обігу.
- •12. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.
- •13. Грошовий мультиплікатор.
- •14. Суть та структура грошового ринку.
- •15. Попит на гроші та механізм його реалізації
- •16. Пропозиція грошей та механізм її формування.
- •17. Роль кредитної емісії в забезпеченні рівноваги на грошовому ринку.
- •18. Загальна характеристика суті та принципів в організації грошової системи.
- •19. Структура грошової системи.
- •20. Основні типи грошових систем.
- •21. Національно-державна обумовленість грошової системи.
- •22. Об’єктивна обумовленість, суть та соціально-економічні наслідки інфляції.
- •23. Характеристика основних форм інфляції.
- •24. Грошові реформи та їх класифікації.
- •25. Основні моделі грошових реформ.
- •26. Грошові реформи в Україні.
- •27. Цінні папери та їх види.
- •28. Курс цінних паперів. Фактори, що на них впливають.
- •29. Ринок цінних паперів.
- •30. Фондова біржа.
- •31. Сутність, функції та межі кредиту.
- •32. Кредитні відносини та їх основні типи.
- •33. Принципи кредитування.
- •34. Теорії кредиту.
- •35. Форми та види кредиту, їх характеристика.
- •36. Сутність позичкового проценту. Рівень позичкового проценту та основні фактори, що на нього впливають.
- •37. Суть банківського кредиту та характеристика окремих його видів.
- •38. Процес кредитування.
- •39. Суть, принципи побудови та основні етапи розвитку кредитної системи.
- •40. Структура кредитної системи.
- •41. Характеристика банківської системи.
- •42. Парабанківська система.
- •43. Центральний банк в загальній системі державного регулювання економіки.
- •44. Грошово-кредитна політика та основні методи її реалізації.
- •45. Нбу: завдання, функції та основні напрямки діяльності.
- •46. Суть та функції комерційних банків.
- •47. Особливості організаційної структури комерційного банку.
- •48. Класифікація комерційних банків.
- •49. Особливості сучасної діяльності комерційних банків України.
- •50. Характеристика банківських послуг та сутності банківських операцій.
- •51. Залучені кошти комерційного банку.
- •52. Кредитні та інвестиційні операції комерційного банку.
- •53. Комісійно-посередницькі банківські операції.
- •54. Сутність та основні види спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •55. Загальна характеристика спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •56. Суть, форми організації та основні операції страхових компаній.
- •57. Особливості функціонування пенсійних фондів.
- •58. Інвестиційні, лізингові, факторингові компанії.
- •59. Кредитні спілки.
- •60. Ломбарди.
- •61. Загальна характеристика міжнародних валютних відносин.
- •62. Валютна система та характеристика її основних елементів.
- •63. Валютний курс, його функції та основні модифікації.
- •64. Характеристика, структура та операції валютного ринку.
- •65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
- •Структура платіжного балансу
- •66. Світовий ринок позичкових капіталів.
65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
Платіжний баланс – це сумуючий документ, в якому відображаються всі операції резидентів країни з резидентами інших країн на протязі визначеного проміжку часу, звичайно календарного року, у формі співвідношення надходжень та платежів.
За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Платіжний баланс за певний період ( місяць, квартал, рік ) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв”язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
Якщо загальна сума платежів по міжнародним операціях країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат у відповідності з бюджетом, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.
Люба операція, що приводить до платежу, проведеного громадянами даної країни ( чи урядом ), є витратною статтею балансу (-); а та ,що веде до отримання громадянами країни ( чи урядом ) коштів, є прибутковою статтею балансу (+). Перелік витратних та прибуткових статей приведено у таблиці .
В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису; кожна операція має дві сторони – дебет та кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті..
Структура платіжного балансу
Торговельний баланс
Баланс послуг та некомерційних платежів
Поточний платіжний баланс
Баланс руху капіталів
Баланс офіційних розрахунків
Торговельний баланс
співвідношення вартості експорту та імпорту
економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв”язків з партнерами та загальної економічної політики.
Баланс послуг та некомерційних платежів :
Включає платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв”язку, міжнародний туризм, обмін науково – технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо.
За прийнятими у світовій статистиці правилами сюди входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами ( хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу.
За методикою МВФ показують односторонні перекази :
Державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
Приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
“Невидимі” операції – надходження від інвестицій та односторонні перекази.
Поточний платіжний баланс –
Включає всі операції, які завершилися на протязі даного періоду, вони впливають на платіжний баланс в той же рік чи період, коли вони відбулися, а не в наступні роки чи періоди.
Включає експорт та імпорт товарів, експорт та імпорт послуг ( куди входять туризм, перевезення та страхування ), а також прибуток від іноземних інвестицій, односторонні трансферти на приватні і офіційні рахунки – грошові перекази, пенсії, дари та урядові субсидії.
Баланс руху капіталів –
Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни по інвестиціям. В наступні періоди вони будуть впливати на платіжний баланс в результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених в попередні роки
Вивіз капіталу включає
Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.
Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
адання кредитів національними кредиторами позичальникам з інших країн.
Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
Приток капіталу включає :
Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
Надання кредитів зарубіжними кредиторами позичальникам іншої країни.
Придбання нерезидентами депозитів банків країни.
Базисний баланс – сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів.
Баланс офіційних розрахунків – це чиста сума усіх урядових операцій, кінцеві розрахунки по цих операціях для яких використовуються офіційні резерви. В офіційні розрахунки можуть включати резерви урядових витрат ( в тому випадку, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду ( в тому випадку, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).