115. Основні особливості прийняття публічно-управлінських рішень:

Г. Врахування притаманної суб’єкту публічного управління системи цінностей на етапі цілепокладання; розуміння реальної ситуації, процесів розвитку і прагнень об’єкта публічного управління при цілепокладанні; забезпечення відповідності Конституції та чинному законодавству; дотримання чітких процедур та обмежень, враховуючи національне і міжнародне право; врахування специфічних особливостей існуючого соціального і політичного середовища; розуміння недостатнього ресурсного і науково-методичного забезпечення суб’єктів публічного впливу; проведення колегіальної професійної багатоетапної експертизи з наступними доповненнями і корекцією; погодження з усіма суб’єктами нормотворчих повноважень і зацікавленими сторонами; забезпечення легітимного прийняття публічно-управлінського рішення органом, що наділений відповідними повноваженнями.

116. У процесі прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень, як правило, виділяють наступні етапи:

А. Виникнення проблеми; формування і аналіз проблеми; прийняття рішення щодо розв’язання проблеми; реалізація прийнятого рішення.

117. Розв’язання проблеми ефективності реалізації прийнятих публічно-управлінських рішень відбувається шляхом:

Б. Визначення причин неефективної реалізації публічно-управлінських рішень; вироблення пропозицій щодо їх подолання; розроблення додаткових нормативно-правових актів.

118. Основні принципи прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень:

В. Поетапного процесу прийняття і реалізації; єдності цілей, спрямувань, завдань, методів і засобів публічно-управлінської діяльності; необхідності дотримання встановлення норм і єдиних процедур прийняття і реалізації; врахування інтересів всіх зацікавлених сторін у процесі прийняття і реалізації; поєднання колективного обговорення і прийняття з єдиноначальною відповідальністю керівника.

119. Основні інструменти забезпечення ефективності прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень:

Г. Внутрішньоуправлінські; безпосередній діалог з суспільством; використання існуючого прикладу або розрахункового показника (бенчмаркінг).

120. Основні внутрішні інструменти забезпечення ефективності публічно-управлінських рішень:

А. Професійна компетентність; дисципліна; відповідальність за виконання; реалізація владних повноважень; застосування штрафних санкцій; забезпечення контролю.

121. За допомогою бенчмаркінгу відбувається:

Б. Орієнтація механізму прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень на уподобання громадян, враховуючи існуючі позитивні практики або результати математичного моделювання (економічні розрахунки).

122. Економічна система суспільства покликана вирішувати такі взаємозалежні проблеми:

В. Які товари, послуги і в якій кількості виробляти; як, хто, завдяки яким ресурсам і на основі яких технологій має їх виробляти; кому адресовані ці товари і послуги, як вони будуть розподілені в суспільстві між різними групами людей.

123. Головні функції економіки:

Г. Інтеграційна; регулятивна; творча; адаптаційна.

124. Теоретично, у процесі суспільних відносин, економіку можна розглядати з двох точок зору:

А. Як самостійну, відносно ізольовану частину суспільства; як інтегровану складову частину суспільства.

125. Сукупність взаємовідносин між економікою, державою і суспільством можна подати у вигляді моделі кругообігу:

Б. Держава; законодавство; економіка; економічні рішення; суспільство; вимоги вирішення соціальних питань.

126. Основні види регулювання ринкової економіки змішаного типу:

В. Економічний лібералізм; економічний дирижизм.

127. Основні моделі регулювання ринкової економіки змішаного типу:

Г. Ліберальна; неоліберальна; європейсько-кейнсіанська; соціал-демократична; японська.

128. Основні чинники впливу на вибір моделі державно-публічного регулювання економіки:

А. Набутий історичний досвід господарювання і розвитку суспільних відносин; наявність конкретних умов; стан виробничого потенціалу; можливості забезпечення економічної безпеки; національний менталітет; традиції

129. Основні напрями державно-публічної економічної політики на етапі переходу від державного управління до нових моделей регулювання економікою

Б. Формування нової системи відносин власності, що притаманна багатоукладній економіці; формування малого підприємництва, у тому числі фермерських господарств; формування основних елементів ринкової економіки, інституту регулювання ринку праці й зайнятості, інфраструктури ринкової економіки

130. Основні принципи побудови соціально орієнтованої ринкової економіки

В. Усі громадяни країни однаковою мірою цінні; соціальна справедливість і соціальна захищеність, рівність усіх громадян; кожний громадянин країни має рівні шанси щодо отримання роботи, адекватної їй винагороди, створення умов для розвитку особистості; виробництво функціонує для забезпечення і підвищення добробуту кожного окремого громадянина; розмежування та інтеграція складових соціальної економіки на мікро-, мезо- та макрорівнях; задоволення зростаючих потреб споживачів; системність і комплексність використання джерел та чинників соціально-економічного зростання