108. Основні напрями використання механізму владно-громадської взаємодії на муніципальному рівні:

А. Створення постійно діючої системи комунікацій з представниками громади; підтримка громадських ініціатив; створення і функціонування консультативних комітетів, громадських рад; вивчення громадської думки представників територіальної громади; активна участь не лише політичних партій, але й інших недержавних організацій у забезпеченні представництва своїх інтересів у місцевих радах.

109. Фактори гальмування розвитку “соціального партнерства” на муніципальному рівні в Україні:

Б. Незначний термін існування самого інституту місцевого самоврядування; не сформованість ринкових відносин; відсутність відповідного нормативно-правового поля; забюрократизованість апарату управління; незацікавленість (небажання) деяких державних органів передати частину своїх повноважень у недержавне управління; відсутність професіоналізму у значної частини посадових осіб місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях.

110. Основні форми “соціального партнерства” на муніципальному рівні в Україні:

В. Соціальний контракт; соціальне проектування; бізнес-інкубатори; органи самоорганізації населення.

111. Основні напрями підтримки громадських об’єднань органами муніципальної влади:

Г. Фінансування проектів; надання офісних приміщень з комунального фонду безкоштовно або за помірну орендну плату; встановлення податкових пільг; консультування; надання допомоги в організації суспільно-корисних заходів.

112. Основні фактори впливу на якість владно-громадського партнерства на муніципальному рівні в Україні:

А. Узгоджені бажання та наміри сторін процесу; вміння активно використовувати творчий потенціал усього громадянського суспільства; узгодження інтересів всіх верств суспільства та організацій, які ці інтереси акумулюють, презентують і відстоюють; збалансування можливої спільної і персоніфікованої мотивації.

113. Загальні вимоги, притаманні управлінським рішенням:

Б. Всебічна обґрунтованість; своєчасність; необхідна повнота змісту; повноваженість (владність); узгодженість з раніше прийнятими; наявність механізму реалізації; оптимальність (раціональність); можливість бути реалізованими; гнучкість; можливість верифікації (підтвердження) та контролю; зрозумілість за формою; реальність досягнення поставленої цілі.

114. Основні ознаки публічно-управлінських рішень:

В. Спрямованість на вирішення проблем державно-суспільного рівня; прийняття вищими або центральними органами державної влади, а також керівними органами суспільних інституцій і місцевого самоврядування; оформлення у вигляді нормативно-правових актів, програмно-цільових документів та організаційно-розпорядчих рішень; збалансування інтересів всіх регуляторів суспільного процесу; належність до публічно-управлінських відносин; формування на їх основі публічно-управлінських впливів; обов’язковість для виконання всіма зазначеними в них учасниками процесу; першочерговість забезпечення необхідними державними ресурсами, ресурсами громадських інституцій і органів місцевого самоврядування.