39. Синонімія та антонімія
Синонімія - повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; подібність слів, морфем, фразеологічних одиниць за значенням при відмінності їх звукової форми.
Синоніміку вивчають семантика й лексикологія.
Вчені виділяють кілька різновидів синонімів:
1. Абсолютні синоніми (інколи їх називають ще безвідносними) – слова, що однаковісінькі за лексичним значенням, інколи мають незначні відмінності. Наприклад, сферою вживання. Так «оплески» і «аплодисменти» означають: «Плескання в долоні на знак вітання кого-небудь або схвалення». Проте перше слово більш характерне для побуту, а друге для документів. Часто абсолютні синоніми утворюються від запозичення іншомовних слів. Наприклад «азбука» - старослов'янське, «абетка» - українське, а «алфавіт» - іншомовне.
2. Семантичні (ідеографічні, логічні) синоніми відрізняються одне від одного лише відтінками лексичного значення. Емоційно-експресивно вони приблизно однакові. Наприклад, слово «успіх» має цілу низку синонімів: досягнення, удача, здобуток, перемога, талан, щастя, звершення, поступ, тріумф, рекорд. Кожне з цих слів має своє значення, яке не повністю співпадає зі значенням інших слів синонімічного ряду. Успіх - позитивний наслідок роботи, справи, змагання. Рекорд – найвищий наслідок у якійсь роботі. Тріумф – блискучий публічний успіх.
3. Стилістичні синоніми мають виразно різне експресивне забарвлення і належать до конкретних стилів, обмежені тією чи іншою сферою вживання. Наприклад слово «лице» має нейтральне забарвлення і вживається без обмежень, а застаріле «лик» характерне для поетичної мови, тоді як виразно вульгарне «твар» несе негативний відтінок.
4. Контекстуальні синоніми – цікаве явище в мові, адже зближення за значенням відбувається лише в певному мовленнєвому контексті. Наприклад, не є на перший погляд синонімами слова «високий» і «багатий», однак, коли говориться про урожай, то можна їх взаємно замінювати.
5. Мовознавчі інколи ще виділяють окремо фразеологічні синоніми, де будь-який фразеологізм співвідноситься з одним нейтральним словом або іншим фразеологізмом. Наприклад, байдики бити – лінуватися; комарика придавити – спати, давати хропака.
Під антонімією розуміють не просте протиставлення, яке можна передати, додаючи заперечення..., а протиставлення значень, які це допускають, виражені різними коренями” [2, с. 39]. В антонімічні відношення об’єднуються перш за все технічні терміни, що мають кількісні, якісні, часові й просторові значення. Так, антоніміч-ними є пари термінів зліт і посадка, позитив і негатив: позитив (від лат. рozitivus) означає фото-або кінематографічне зображення, в якому співвідношення яскравостей різних ділянок таке саме, як в об’єкті знімання (в оригіналі), і зворотне тому, яке є в негативі; негатив (від лат. negativus, тобто від’ємний, супротивний) — це кінозображення на прозорій стрічці (основі), в якому більш яскраві ділянки об’єкта передаються більшими почорніннями, а менш яскраві — меншими; внаслідок цього негативне зображення по зоровому враженню, яке воно справляє, протилежне оригіналові [3, с. 79].
Складніше співвідношення з антонімами у слова-терміна ори-гінал, яке має кілька значень. Це що-небудь, що є основою для від-творення копіювання, переробки; текст, з якого роблять переклад на іншу мову; текст, малюнок для поліграфічного відтворення. У пер-ших двох значеннях до цього терміна антонімом буде термін копія, у третьому — термін відбиток із значенням пробний текст, малюнок, виготовлений у друкарський спосіб.
В антонімічних відношеннях можуть перебувати не лише терміни-слова, а й терміни-словосполучення: звичайне кінознімання і спеціальне кінознімання; уповільнене кінознімання і прискорене кіно-знімання.