27. Семантика логіки часу.

Логіка Часу або: Тимчасова логіка , — розділ з тимчасової модальної логіки, що вивчає логічні зв`язки вре­менных тверджень, тобто тверджень, у яких тимчасовий па­раметр включається в логічну форму. Завданням Л. в. є побудова штучних (формализо­ванных) мов , здатних зробити більше ясними й точними, а отже , і більше плідними міркування про перед позначках й явищах, що існують у часі. Л. в. являє собою безліч логічних систем (логік), що розпадаються на А-л о г и к у й B-логікові часу. Перша орієнтована на часовий ряд « минуле — сьогодення — майбутнє», друга - на часовий ряд « рань ше - одночасно - пізніше ». В А-логіку розглядаються висловлення з « буде », « було », « завжди буде», «завжди було» і т.п. Поняття «буде» («було») і «завжди буде» («завжди було») взаємно визначне: «Буде A» («Було A») означає «Невірно, що завжди буде не-а» («Невірно, що завжди було не-а»). Напр., «Буде легковажно» означає те ж, що «Невірно, що завжди буде безвітряно». У числі законів А-логіки часу твердження: >> те, що завжди буде, буде; те, що завжди було, було (напр.: « Якщо завжди буде час , то воно буде»); >> невірно, що наступить суперечлива подія ; невірно, що була така подія («Невірно, що було холодно й не холодно»); >> якщо буде, що буде щось , воно буде; >> якщо невірно, що завжди було, що не завжди буде щось, то воно має місце зараз ; >> буде, що щось було, якщо й тільки якщо воно або є час-сей-годину, або буде, або вже було («Буде так, що йшов сніг , тільки якщо він або йде, або піде, або вже йшов»); >> завжди було, що завжди буде щось, тільки якщо воно є, завжди було й завжди буде («Завжди було, що завжди буде хороша погода , у тім і тільки тім випадку, якщо вона є, завжди була й завжди буде») і т.п. Фінським філософом і логіком Г. X. фон Вригтом А-логіка часу формулюється с використанням виражень «...і тим-тим-за^-тим...» й «...й у наступній ситуації...». «A і потім В» означає «Зараз А и буде В», що може розумітися також як «A изменя­ется (переходить) в B». Л. в. може, таким чином, витлумачуватися і як логіка зміни. У термінах тимчасових понять можуть бути визначені модаль­ные поняття «необхідно» й «віз можна »: >> необхідним є те, що завжди було, є й завжди бу­дет (« Простір необхідно, тільки якщо воно завжди було, є й завжди буде»); >> можливо те, що або було, або має місце, або буде («Можна, що птаха летять на південь, тільки якщо вони вже полетіли, летять зараз або полетять у майбутньому»). В B-логіку часу розглядаються висловлення з «рань-ші», «пізніше» й «одночасно». Перші два із цих понять вза­имно визначні: «A раніше В» означає «У пізніше A». Одновре­менные події можуть бути визначені як такі, що жодне з них не раніше друг ого. Серед законів B-логіки твердження: >> ніщо не раніше самого себе ; >> якщо перше раніше другого, те невірно, що друге раніше першого; >> якщо перше раніше другого, а друге одночасно із третину -їм, те перше раніше третього й т.п. Поняття «раніше» невизначене через «було», «є» й «буде»; раніше одне інший можуть бути й два минулих, і дві майбутніх події. У свою чергу , тимчасові оцінки, що включають посилання на «сьогодення», несводимы до тверджень із «раніше». А-логіка й B-логіка часу є, таким чином, двома самостоя-тельными, незвідними друг до друга галузями Л. в. А-логіка часу знайшла додатки під час обговорення некото-рых філософських проблем, в аналізі граматичних часів й ін. B-логіка використалася при аксиоматизации певних раз-делов фізики, біології, під час обговорення проблеми непротиво-речивого опису руху й ін. Тимчасові ряди «минуле - сьогодення - майбутнє» й «рань-ші - одночасно - пізніше» несводимы друг до друга. Вони неза-висимы в широких межах й являють собою дві крапки зре-ния на мир, два способи опису тих самих речей і собы-тий, що доповнюють один одного. Перший ряд уживається по пре-имуществу в гуманітарних науках, другий - у природні. Можна сказати , що перші поняття служать для опису становле-ния миру , другі - для опису його буття. Оскільки времен-ные ряди несводимы друг до друга, виникає питання , чи не є один з них більше фундаментальним. Згідно розповсюджений^-ний точці зору, в интерсубъективном, безособистісній мові науки неправомірне вживання «було - є - буде», що перед^-думають посилання на « суб`єктивне », що постійно міняє своє положення «сьогодення». З іншого боку, мир без «стріли вре-мени» неісторичний, він як би заданий відразу , і всі події лежать в одній тимчасовій площині. До цієї суперечки про допустимість використання в науці времен-ных оцінок із що змінюється истинностным значенням має пер-моє відношення й Л. в.