Тема 13. Специфіка аргументації філософських вчень піфагорійців та

елеатів.

1. Уявлення Піфагора про гармонію світу як гармонію чисел.

2. Космогонія піфагорійців.

3. Протиставлення порожнечі та буття. Розробка вчення про єдине буття в філософії Парменіда.

4. Вчення про душу.

Література.

1. Антология мировой философии : В 4-х т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.1.

2. Соневицький М. Історія грецької літератури. Рання доба. Т.1. – Рим, 1970.

3. Асмус В.Ф. Античная философия. – 3.изд. – М.: Высшая школа, 1999.

4. Виндельбанд В. История древній философии: Пер.с нем. –К.: Тандем, 1995.

5. Гайденко П.П. История греческой философии в ее святи с наукой. – СПб.: Университетская книга, 2000.

6. Гомперц Т. Греческие мыслители. – СПб.: Алетейя, 1999. – Т.2.

7. Джохадзе Д.В. Основные этапы развития античной философии. – М.: Наука, 1977.

8. Кессиди Ф.Х. Отмифа к логосу (Становление греческой философии). – М.: Мысль, 1972.

9. Лосев А.Ф.История античной естетики, Ранняя класика. – М., 1963.

10. Мамардашвили М.К. Лекции по античной философии. – М.: Аграф, 1997.

Тема 14. Філософія р. Декарта.

1. Основний принцип філософії Р.Декарта. Раціоналістичне підґрунтя співвідношення філософії та науки.

2. Гносеологічне значення ідеї Бога. Теорія вроджених ідей.

3. Вчення про людину, Психофізична проблема.

4. Пристрасті душі та свобода волі.

Література

1. Декарт Р. Метафізичні розмисли / Пер. Фр. З.Борисюк та О.Жупанського. – К.: Юніверс, 2000. – 304с.

2. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшукувати істину в науках. – К.: Тандем, 2001. – 104с.

3. Антология мировой философии: В 4-хт. – М.,1970. – Т.2. – С.232 – 292.

4. Декарт Р. Правила для руководства ума //Соч.: В 2-х т. –М., 1989. – Т.1. = С.78 – 91.

5. Матвиевская Г.П. Рене Декарт. – М., 1976.

6. Фишер Куно. Истор ия новой философии. Рене Декарт. – М.: 2004. – С.187 -197, 208- 233

7. Хома О. Проблема очевидності в картезіанстві // Вимога раціональності. Спадщина Рене Декарта у світі сучасної культури. – Київ. Український філософський фонд. 1996. – С.33 – 37.

Тема 15. Філософська герменевтика.

1. Поняття герменевтики та історія її формування та розвитку.

2. Г.-Г. Гадамер – герменевтика як метод гуманітарних наук і як, одночасно, вчення про буття (онтологія).

3. Особливості поєднання герменевтики з діалектикою.

4. Задане традицією “передрозуміння” як основа історичного знання, основа будь-якого розуміння.

5. Мова як носій розуміння.

Література

1. Гадамер Г.-Г. Истина и метод. – М., 1988.

2. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. – М.,1991.

3. Рикер Поль. Время и рассказ. М.; СПб.: Культурная инициатива, 2000.

4. Рикер П. Герменевттика, етика, політика. – М., 1995.

5. Рикер П. Конфликт интерпретаций. – М., 1995.

6. Рікер Поль. Сам як інший. – К., 2002.

7. Герменевтика: история и современность. – М., 1985.

8. Ковалів Ю,І. Літературна герменевтика. – К., 2008.

9. Кошарный С. Поль Рикер и Герменевтическая метаморфоза феноменологии // Философская и социологическая мысль. – 1995. - №3 - 4; № 5 - 6 ; № 7 – 8.

10. Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. – Изд-во Моск. ун-та , 1991. – С.12 – 79.

11. Михайлов А.А. Современная философская герменевтика. – Мн. 1984.

12. Ярошовець В.І. Виміри філософії П.Рікера: феноменологічна герменевтика (мотив і “проект” дії) // Філософські проблеми гуманітарних наук. - №3, - 2004. – С. 21 – 29.