15. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни і групи.

І	ІІ	ІІІ	ІV
ж/ч і спільний роди: -а, -я. вода, земля, Микола	Ч.р.-о: батько; -_:лис. С.р.-е:море; -я:знання;-о:вікно	Ж.р. -_:кров,сіль,ніч. ! - мати	С.р. –а,-я, які в непрям відм набув суф –ат, -ят, -ен: гусеня, теля

Ів –тверда- зак на тв. приг(людина, сирота);

-м’як- красуня

-міш – з основою на шиплячий: вежа, груша

ІІв-тверда- -о : батько, вікно;-_: звір, комар.

- м’як – дідуньо, край, сонце, море, лікар.

- міш – на шиплячий: дощ, видовище, вугляр.

Не мають відміни: незмінювані(бюро), від прикм(черговий), в мн(дрова).

17. Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні і присвійні. Є також проміжні групи: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.

Якісними називають прикметники, що безпосередньо виражають ознаку, яка може виявлятися в більшій або меншій мірі: ясний-ясніший-найясніший; вони утворюють кілька тематичних груп, виражаючи ознаки кольору, розміру чи ваги (зовнішніх особливостей, що сприйм. органами зору), ознаки за смаковими якостями, ознаки за фізичними властивостями, вікові ознаки і риси характеру, фізичні якості істот, загальна оцінка. Для якісних прикметників характерні такі лексико-граматичні особливості: 1) мають ступені порівняння; 2) від них творяться похідні прикметники за допомогою префіксів та суфіксів(зменшено-пестливі форми); 3)утворюють антонімічні пари; 4)від них можна утворити іменники з абстрактним значенням; 5)можуть приєднувати прислівники зі значення міри або ступеня ознаки(трохи, дуже, занадто, дещо)6) бувають непохідні і похідні; 6) деякі з них можуть мати коротку форму. Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії або стану: туманний ранок, міський парк, драматичний твір. Відносні прикметники виражають ознаку через відношення:1) до матеріалу : дерев’яний, глиняний, вовняний;2) до місця і часу: степовий, лісовий, вечірній, денний, торішній; 3)до призначення: шкільний, читальний, спортивний; 4) до конкретного предмета або явища природи: фруктовий, кораловий, університетський, сніговий; 5)до абстрактного поняття: античний, політичний, науковий, романтичний; 6)до різних вимірів предметів: кілометровий, літровий, триповерховий. Граматичні особливості відносних прикметників: ознака відносного прикметника незмінна, не може виражатися в більшій або меншій мірі; не мають антонімічних пар, не можуть сполучатися з прислівниками і від них не утворюються іменники з абстрактним значенням; усі відносні прикметники похідні, найчастіше від іменників: батьківський, житловий, туристські, у зв’язку з цим вони вступають у синонімічні відношення типу: яблучний сік – сік з яблук. Присвійні прикметники виражають належність предмета певній особі, людині або тварині, й відповідають на питання чий?: мамин, батьків, братів, сестрин. Усі присвійні прикметники похідні. Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному відмінках мають коротку форму: товаришів, доччин, а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму: орлиний, ведмежий. Присвійні прикметники, утворені від іменників І відміни мають суфікс –ин-(Галин, Лесин), а літери г, к, х чергуються з ж, ч, ш.Суфікс –їн мають прикметники, утворені від іменників І відміни з основою на йотований (Зоїн, Надіїн). Від іменників ІІ відміни присвійні прикметники чоловічого роду творяться за допомогою суфікса –ів (батьків, Василів), а жіночого і середнього родів – суфіксів –ов(тверда група),-ев (м’яка): батькова, Василева. Суфікс –їв мають ті, що утворилися від іменників ІІ відміни з основою на йотований. Від назв тварин присвійні прикметники творяться шляхом додавання суфіксів –ач-,-яч-,-ин-,-їн- + закінчення –ий(-а,-е): гусячий, телячий, соколиний.