41 Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнюючі члени речення.

Відокремлюються обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, одиничними дієприслівниками, прислівниками та іменниками в непрямих відмінках.

Відокремлюються:

поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, що стоять у будь-якій позиції щодо пояснюваного слова (дієслова-присудка): Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисав душу ;

поширені обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, на випадок, залежно від, згідно з, відповідно до та ін.: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня.

непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками: Поспішаючи, кудись ховаються останні тужи, й гуки довгої літньої днини.

Можуть відокремлюватися обставини, які уточнюють значення попередньої обставини: Життя клекотіло внизу, в глибокій долині, а тут стояла тиша.

Не відокремлюються:

одиничні дієприслівники, що означають спосіб дії: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди говорити стоячи і кашкета скидати.

обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, що є фразеологізмами: Працювати не покладаючи рук. Сидіти склавши руки. Бігти не чуючи ніг.

ВІДОКРЕМЛЕНІ УТОЧНЮЮЧІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Уточнюючі члени речення, на відміну від відокремлених другорядних членів, вживаються не для підсилення їхньої смислової ролі, а для конкретизації змісту, вираженого іншими компонентами речення.

Уточнюючі члени речення можуть бути і поширеними, і непоширеними.

Уточнюючими найчастіше бувають обставини місця і часу. Стосуються вони таких же обставин, але більш широких за значенням, уточнюють їх, відповідаючи на питання де (звідки, куди) саме? коли саме?: Отут, (де саме?) в низенькій цій хатині, моя любов жила колись. Це було літом, (коли саме?) у жнива.

Рідше уточнюючими членами речення бувають:

обставини способу дії: Жваво, (як саме?) з юнацькою енергією, заходився Семен ставити хатину.

означення: На тлі інших, (яких саме?) низеньких, будинок здається майже гігантом.

додатки: Кільком учням, (кому саме?) переможцям районної спартакіади, вручено призи.

Уточнюватися можуть і головні члени речення:

підмети. Два його сини, (хто саме?) Андрій і Віталій, також стали офіцерами.

менні частини присудка: "Я ж робітник, (хто саме?) червонодеревник", — ніяковіючи сказав англієць;

дієслівні присудки: Машини запрацювали, (що саме робили?) шуміли, скреготіли, грюкали, свистіли.

Уточнюючі члени зв'язуються з іншими членами речення за допомогою інтонації (як у наведених прикладах), а також за допомогою приєднувальних слів особливо, за винятком, крім, головним чином, у тому числі тощо: Голос його щирим відгуком забринів у селянських серцях, особливо в серцях молоді.

 

51. Явища, суміжні з омонімією (омоформи, омофони, омографи)

Від багатозначних слів відрізняють омоніми (від гр. homos - однаковий і опута - ім’я) - слова, які мають од­накове звучання й написання, але зовсім різні значення. Наприклад: балка - «яр з пологими схилами» і балка - «дерев’яна колода або залізний брус, що є основою перекрит­тя, настилу…», череда - «гурт свійських тва­рин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуть­ся разом» і череда - «вид однорічних трав’я­нистих рослин родини складноцвітих, що використовуються в медицині». Наведені лексичні омоніми є повними, тобто збігаються в усіх своїх формах. Серед неповних омонімів розрізняють омофони, омофор­ми й омографи. Омофони - це слова, які вимовляються однаково, але мають різні значення й написання. Наприклад: Гончар - гончар, Роман - роман, час мине [ми(е)не] - знайти мене [ме(и)не], пресувати [пре(е)сувати] папір - при­сувати [при(и)сувати] стіл до вікна, заселяти [засе(и)л'ати] будинок - засиляти [заси(е)л'ати] нитку в голку. Омоформи - слова, що збігаються лише в одній або кількох формах. Здебільшого вони належать до різних частин мови. Наприклад: Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас – Де ж мені вас діти!(Т.Шевченко): У першому випадку діти - іменник у кличному від­мінку множини, у другому - дієслово в неозначеній формі. Інші приклади омоформ: мила дівчина - господиня мила вікна; ходи, Грицю, до роботи - він знає всі ходи й виходи. Омографи - слова, що пишуться однаково, але мають різне звучання і значення: мала щастя - мала дитина, високий насип - насип насіння, довгі коси - дівочої коси і коси траву; від зорі до зорі - вечірні зорі.

52. Пароніми в українській мові. Структурні типи паронімів. Від омонімів потрібно відрізняти пароніми (від гр. para - біля й опута - ім’я) - слова, близькі (не однакові!) за звучанням, але різні за значенням і написанням. Напри­клад: Громадський, -а, -є. Який стосується суспільства, грома­ди чи окремого колективу; який відбувається в суспільстві або пов’язаний із суспільно корисною діяльністю: Відомий український поет і перекладач Дмитро Павличко є вод­ночас активним громадським діячем. Громадянський, -а, -є. Який стосується громадянина як члена суспільства, властивий йому: Найсвятіший грома­дянський обов’язок - захист своєї Вітчизни. До найбільш поширених паронімів належать: абоне­мент - абонент, винахідливий - винахідницький, вирі­шення - рішення, висвітлювати - освітлювати, книж­ковий - книжний, людний - людяний, талан - талант, україніка - україністика та ін.